У сонечка в гостях Художник Литвин-Синявська Тетяна. - презентація

Побачила їх сорока, підлетіла до них і заторохтіла: - Курчата, куди ви йдете, куди? Відповідають курчата: - Так ось, сонечко сховалося. Три дня його на небі не було. Йдемо його шукати. - І я з вами піду, і я з вами піду. - А ти знаєш, де сонечко живе? - Я-то не знаю, а заєць, може, знає, він поруч живе.

Переправилися вони через струмок, знайшли їжака. - Їжачок, їжачок, - хором закричали звірі, - ти не знаєш, де сонечко живе? Три дня його на небі не було. Чи не захворіло чи? - Як не знати! Знаю, - відповідає їжак. - За дубом - велика гора. На горі - велику хмару. Над хмарою - сріблястий місяць. А там і до сонечка недалеко. Взяв їжак палицю і пішов дорогу показувати.

Привів їх місяць прямо до воріт Солнцева будинку. А в хаті темно, світла немає: заспаний, видно, сонце і прокидатися не хоче. Тут сорока затріщала, курчата запищали, їжак паличкою застукав: - Сонечко, сонечко, вставай, посвіти! - Хто це під віконцем кричить, мені спати не дає? Не можу я на небо виглянути. Три дні мене хмара ховала. Я тепер заблестеть не зможу ...