adsby.ru → школярам

Як солодко дрімає сад темно зелений. Аналіз вірша Тютчева «Як солодко дрімає сад темно-зелений .... Інші редакції та варіанти

Як солодко дрімає сад темно-зелений,
Охоплений розкішшю ночі блакитний!
Крізь яблуні, квітами побілені,
Як солодко світить місяць золотий!

Таємниче, як в перший день творіння,
У бездонному небі зоряний сонм горить,
Музики далекої чутні вигуки,
Сусідній ключ чуємо говорить ... 1

На світ денний спустилася завіса,
Знемогло рух, праця заснув ...
Над сплячим градом, як в вершинах лісу,
Прокинувся дивний щонічний гул ...

Звідки він, цей гул незбагненний? ..
Іль смертних дум, звільнених сном,
Світ безтілесний, чутний, але незримий,
Тепер роїться в хаосі нічному? ..

Дата створення: 1835 г. (?), Опубл .: Перша публікація журнал «Російський архів». 1879. Вип. 5. С. 134; тоді ж - Новознайдені вірші Ф.І. Тютчева / Передмова І.С. Аксакова. М., 1879. С. 40. Потім - Твори Ф.І. Тютчева. вірші та політичні статті/ Подгот. Ерн.Ф. Тютчева, спостереження за друком А.Н. Майков. СПб., 1886. С. 14; Твори Ф.І. Тютчева. Вірші та політичні статті / Подгот. Ерн.Ф. Тютчева, А.А. Флорида; передмову І.Ф. і Д.Ф. Тютчева. СПб., 1900 С. 86 .. Джерело: tiutcheviana (наводиться по Тютчев Ф.І. Повне зібрання віршів / Упоряд., Підготує. Тексту і прямуючи. А.А. Миколаєва. - Л .: Сов. Письменник, 1987. - 448 с. (Б-ка поета. Велика серія). стор. 124, 125)

Примітки

Інший варіант: В саду фонтан, смеяся, каже ...
Інший варіант: Рой безтілесний, чутний, але незримий,

Бачення (Тютчев) - Вікітека

Є якийсь годину, в ночі, всесвітнього мовчання,; І в цей годину явищ і чудес; Жива колісниця світобудови Відкрито котиться в святилище небес! 5 Тоді густіє ніч, як хаос на водах,; Безпам'ятство, як Атлас, тисне сушу ...
ru.wikisource.org/wiki/Видение_(Тютчев)копияна сайті

Матеріал з Вікіпедію - вільної бібліотеки

Інші статті в літературному щоденнику:

25.10.2014. Федір Іванович Тютчев
24.10.2014. Володимир Володимирович Маяковський
12.10.2014. з ранку по-осінньому прозоро,

Портал Проза.ру надає авторам можливість вільної публікації своїх літературних творівв мережі Інтернет на підставі призначеного для користувача договору. Всі авторські права на твори належать авторам і охороняються законом. Передрук творів можлива тільки за згодою його автора, до якого ви можете звернутися на його авторській сторінці. Відповідальність за тексти творів автори несуть самостійно на підставі

Як солодко дрімає сад темно-зелений,

Охоплений розкішшю ночі блакитний,

Крізь яблуні, квітами побілені,

Як солодко світить місяць золотий! ..

Таємниче, як в перший день творіння,

У бездонному небі зоряний сонм горить,

Музики далекої чутні вигуки,

Сусідній ключ чуємо говорить ...

На світ денний спустилася завіса,

Знемогло рух, праця заснув ...

Над сплячим градом, як в вершинах лісу,

Прокинувся дивний, еженочно гул ...

Звідки він, цей гул незбагненний? ..

Іль смертних дум, звільнених сном,

Світ безтілесний, чутний, але незримий,

Тепер роїться в Хаос нічному? ..

Інші редакції та варіанти

8 В саду фонтан, смеяся, каже ...

15 Рой безтілесний, чутний, але незримий,

Автограф - РДАЛМ. Ф. 505. Оп. 1. Од. хр. 19. Л. 7.

КОМЕНТАРІ:

Автографи (2) - РДАЛМ. Ф. 505. Оп. 1. Од. хр. 19. Л. 7 і 6.

Перша публікація - РА. 1879. Вип. 5. С. 134; тоді ж - ННС. С. 40. Потім - Вид. СПб., 1886. С. 14; Вид. 1900. С. 86.

Друкується за другим автографу. Див. «Інші редакції та варіанти». С. 250.

У першому автографі є назва вірша - «Нічні голоси». 7-й рядок тут - «Музики далекої чутні вигуки», 8-а - «В саду фонтан, смеяся, говорить», 15-я - «Рой безтілесний, чутний, але незримий».

У другому - назва відсутня, є різночитання в порівнянні з першою: у 7-му рядку - перша буква другого слова нагадує тютчевское «з», і тоді виходить слово «зальної», а не «далекої» (пор. З написанням «з» в словах «крізь», «музики», «завіса», «знемогло»), в першому автографі тут було очевидне «д» і виходило слово «далекої». У 8-му рядку другого автографа - «Сусідній ключ чуємо говорить», в 15-й - «Мир безтілесний, чутний, але незримий». Всі строфи і тут отчеркнуть. Розділові знаки дещо змінені. Складається враження, ніби поет спочатку не диференціює знаки пунктуації, а позначає будь-які зупинки, смислові та інтонаційні, знаком тире. Весь вірш як би будується на ефекті недомовленості: і вигуки, і питання, і твердження не висловлюють все, що можна б сказати; до того ж тютчевские крапки тут не короткі, а довгі: після слова «говорить» коштує п'ять точок, після «заснув» - чотири, після «гул» (12-й рядок) - вісім, до самого краю сторінки поставлені крапки, більше вони тут і не вміщаються; після слова «незбагненний» стоять чотири точки (теж до самого краю сторінки), після слів «в хаосі нічному» - п'ять точок, і знову до самого краю. Поет естетично переживає світ непізнаного, що не підлягає словесному вираженню, але він існує, і трьох крапок про нього нагадують.

Друкувалося всюди під назвою «Нічні голоси», що відповідало лише раннього автографу. У перших трьох виданнях 7-й рядок - «Музики бальною чутні вигуки». Але вже в Вид. 1900 -«Музики далекої чутні вигуки». Однак в Вид. Марксазнову - «Музики бальною чутні вигуки», але в вид. Чулков Iі в ліриці I- «Музики далекої».

Датується 1830-ми роками .; на початку травня 1836 року було послано Тютчева І.С. Гагаріну.

«Як солодко дрімає сад темно-зелений ...» - це шосте вірш з образом хаосу: «Бачення», « Останній катаклізм»,« Як океан обіймає земну кулю ... »,« Про що ти виєш, вітру нічний? .. »,« Сон на море »- у всіх, крім другого і третього в цьому переліку, вжито і саме слово« хаос ». Якщо в колишніх віршах про хаос були акцентовані почуття тривоги, страху, розпаду свідомості, то в розглянутому - виділені ідеї і переживання таємничості, незбагненності хаосу, підтримується думка про його безтілесності і ірраціональності. Вперше саме в цьому вірші з'явився характерний для Тютчева образ «завіси»; нею виявляється ніч, опускається на денний світ як завіса.

Як солодко дрімає сад темно-зелений,
Охоплений розкішшю ночі блакитний!
Крізь яблуні, квітами побілені,
Як солодко світить місяць золотий!

Таємниче, як в перший день творіння,
У бездонному небі зоряний сонм горить,
Музики далекої чутні вигуки,
Сусідній ключ чуємо говорить ...

На світ денний спустилася завіса,
Знемогло рух, праця заснув ...
Над сплячим градом, як в вершинах лісу,
Прокинувся дивний щонічний гул ...

Звідки він, цей гул незбагненний? ..
Іль смертних дум, звільнених сном,
Світ безтілесний, чутний, але незримий,
Тепер роїться в хаосі нічному? ..

Аналіз вірша Тютчева «Як солодко дрімає сад темно-зелений ...»

Написане в 1830-і роки вірш «Як солодко дрімає сад темно-зелений ...» відноситься до ранньої пейзажно-філософської поезії Тютчева. Як і багато творів Федора Івановича, присвячене воно ночі і пов'язаним з нею роздумів. У першій строфі перед читачами постає опис прекрасного саду. Восторг, випробовуваний ліричним героєм твору, підкреслюється за допомогою використання окличних речень. На початку тексту Федір Іванович більший акцент робить на колірну гамму рисуемой картини. Важливу роль при цьому відіграють яскраві епітети. Яблуні поет називає побілені квітами, місяць - золотим, ніч - блакитний. Уже в другому чотиривірші настрій тексту стає іншим. відсутні знаки оклику. Далі їм на зміну прийдуть трьох крапок і риторичні питання. Ніч повна різноманітних звуків. Ліричний герой чує і далеку музику, і дзюрчання ключа. У нього з'являється відчуття таємничості, що відбувається. Крім того, Тютчев зачіпає тему незмінності вічних законів життя. Протягом тисяч років першооснови світу залишаються однаковими. Зірки в бездонному небі світять для героя так само, як вони світили «в перший день творіння».

У третю строфі поет ніби повертається трохи назад - до моменту настання ночі, коли на світ денний спускається завіса, практично припиняється рух і рідко хто працює. Якщо місто спить, то природі в цей час не до сну. Герой вірша зауважує, що в лісових вершинах пробуджується чудовий гул, що повторюється щоночі. Четверта і фінальна строфа відведена під філософські роздуми, навіяні спостережуваним пейзажем. Такий прийом характерний для творчості Федора Івановича, про що писав ще Фет: «Тютчев не може дивитися на природу без того, щоб в душі його одноразово не виникла відповідна яскрава думка». Ніч для поета - час, коли людина залишається один на один з безоднею, коли прокидається хаос. Коли настає темрява, погіршується зір, але гостріше стає слух, тому стільки звуків чує герой вірша «Як солодко дрімає сад темно-зелений ...». Ніч приносить з собою на землю зовсім інший світ - світ духовний, невидимий, але реально існуючий. До темного часу доби у Тютчева двояке ставлення. З одного боку - у людини з'являється можливість осягнути таємниці буття. З іншого - як говорилося вище, йому доводиться зіткнутися віч-на-віч з безоднею.

На цій сторінці читайте текст Федора Тютчева, написаний в 1835 році.

Таємниче, як в перший день творіння,
У бездонному небі зоряний сонм горить,
Музики далекої чутні вигуки,
Сусідній ключ чуємо говорить ...

Примітка:

Автографи (2) - РДАЛМ. Ф. 505. Оп. 1. Од. хр. 19. Л. 7 і 6.

Перша публікація - РА. 1879. Вип. 5. С. 134; тоді ж - ННС. С. 40. Потім - Изд. СПб., 1886. С. 14; Вид. 1900. С. 86.

Друкувалося всюди під назвою «Нічні голоси», що відповідало лише раннього автографу. У перших трьох виданнях 7-й рядок - «Музики бальною чутні вигуки». Але вже в Изд. 1900 - «Музики далекої чутні вигуки». Однак в Изд. Маркса знову - «Музики бальною чутні вигуки», але в вид. Чулков I і в Ліриці I - «Музики далекої».

Датується 1830-ми роками .; на початку травня 1836 року було послано Тютчева І.С. Гагаріну.

«Як солодко дрімає сад темно-зелений ...» - це шосте вірш з образом хаосу: «Бачення», «Останній катаклізм», «Як океан обіймає земну кулю ...», «Про що ти виєш, вітру нічний? ..», «Сон на море »- у всіх, крім другого і третього в цьому переліку, вжито і саме слово« хаос ». Якщо в колишніх віршах про хаос були акцентовані почуття тривоги, страху, розпаду свідомості, то в розглянутому - виділені ідеї і переживання таємничості, незбагненності хаосу, підтримується думка про його безтілесності і ірраціональності. Вперше саме в цьому вірші з'явився характерний для Тютчева образ «завіси»; нею виявляється ніч, опускається на денний світ як завіса.

Федір Іванович Тютчев

Написане в 1830-і роки вірш «Як солодко дрімає сад темно-зелений ...» відноситься до ранньої пейзажно-філософської поезії Тютчева. Як і багато творів Федора Івановича, присвячене воно ночі і пов'язаним з нею роздумів. У першій строфі перед читачами постає опис прекрасного саду. Восторг, випробовуваний ліричним героєм твору, підкреслюється за допомогою використання окличних речень. На початку тексту Федір Іванович більший акцент робить на колірну гамму рисуемой картини. Важливу роль при цьому відіграють яскраві епітети. Яблуні поет називає побілені квітами, місяць - золотим, ніч - блакитний. Уже в другому чотиривірші настрій тексту стає іншим. Відсутні знаки оклику. Далі їм на зміну прийдуть трьох крапок і риторичні питання. Ніч повна різноманітних звуків. Ліричний герой чує і далеку музику, і дзюрчання ключа. У нього з'являється відчуття таємничості, що відбувається. Крім того, Тютчев зачіпає тему незмінності вічних законів життя. Протягом тисяч років першооснови світу залишаються однаковими. Зірки в бездонному небі світять для героя так само, як вони світили «в перший день творіння».