adsby.ru → Дітям

Ігор беркут оглядач. Ігор беркут та "небесний єрусалим". Навіщо «колишньому шпигуну» Сєвєродонецьк

Біографія Ігоря Віталійовича, який сам називає себе "колишнім шпигуном", а нині успішним банкіром, вкладається у три рядки. Закінчив Московське загальновійськове, командне училище, Ветеран війни в Афганістані, де командував розвідротою і куди вирушив за власним бажанням. Останнім місцем служби Ігоря Гекко був Середньоазіатський військовий округ . Після розпаду країни він відмовився присягати іншій державі, пішов у відставку.Ми не аналізуватимемо і копатимемося, як у 1991 році він виграв грант на навчання в США. Ну, пощастило людині... Факт, що повернувся звідти Ігор Віталійович молодшим партнером банку TEXAKABANK, який був зареєстрований у Казахстані.

Пізніше Віталій Андрійович та його американський партнер перепродують цей банк Ощадбанку Росії (про це згадують російські ділові видання), у цей же період говорять про купівлю Ігор Гекко Метрокомбанку в Москві. І зараз, на офіційній веб-сторінці банку, головою правління банку в столиці РФ значиться брат Ігоря Віталійовича Валерій Гекко. А головою ради директорів казахстанського відділення банку сам Ігор Віталійович Гекко .

Політичною діяльністю в Україні цей громадянин займається спорадично і досі безрезультатно.

2001 року перед виборами до Верховної Ради пан Гекко з'являється у Сєвєродонецьку, бере під крило місцеву газету і висуває свою кандидатуру по 112-му одномандатному округу. Що цікаво, Гекко набрав 20,8% і посів друге місце. Але потім був скандал. Преса писала, що 2001 року він не заробив в Україні жодної копійки. Оскільки однією з вимог закону до кандидатів у депутати є постійне проживання в Україні протягом 5 років перед виборами, це потягло низку розглядів. Тоді МВС звинуватило Гекко, що він проживав у Казахстані і має щонайменше два паспорти. При подальшому розгляді випливло, що він незаконно отримав громадянство України. 2003 року з приводу громадянства Гекко до українського МВС офіційно звернулася Генпрокуратура Казахстану, яка намагалася з'ясувати, на якій підставі громадянин Казахстану був зареєстрований кандидатом в українські депутати. Згодом скандал затих. Усі були зайняті президентською кампанією.

2004 року Ігор Віталійович був учасником акції "Громадянська ініціатива" і начебто навіть співчував опозиційному кандидату Віктору Ющенку. Проте вже 2005-го Гекко "розчарувався" у лідері помаранчевих. У тому ж році він створює рух "Батьківщина-Схід", який розпочав діяльність у Луганську та області. Зараз проект згорнуть.

У 2005 році Ігор Віталійович зареєстрований ЦВК як 15-го номера Блоку Євгена Марчука,член його партії "Свобода" на парламентських виборах у 2006 році.

Преса пише, що на початку 2007 року Гекко заявив про себе в Києві, ініціювавши один із перших референдумів щодо відставки Леоніда Черновецького. Друге подих ця ініціатива набула взимку 2008-го. Разом із ним на прес-конференції проти Черновецького були присутні представники Михайла Бродського, Блоку Кличка та інших політичних сил.

Кажуть, 2008 року партію взяв під опіку Давид Жванія. Щоправда це чи ні, не знаємо. Оскільки публічний захист Ігорем Віталійовичем Давида Жванії в "паспортному скандалі" останнього не може бути підтвердженням їхньої співпраці. Але тепер Ігор Беркут знову на слуху. Воно й не дивно. У країні пахне виборами.

"У мене в силу професії дев'ять паспортів"

Ми побували на круглому столі, головними учасниками якого був Ігор Берукт та співавтор згаданої вище книги Роман Василишин. Загальне враження від Ігоря Віталійовича? Не позбавлений шарму мужності… Великий зріст, шрам на обличчі, відкрите обличчя, мова простецька, але продумана, з фактажем. Риторика антивладна, але не відверто вітренківська. Лає в основному безвідповідальність Президента. Лає за те, що Раду нацбезпеки очолює жінка-гінеколог і що цивільний міністр оборони не може відрізнити крапку від місяця, а ромашку від тюльпану. Лає нинішню виборчу систему за закриті списки, за неможливість демократії, за те, що в Україні реальний переможець виборів все одно не зможе взяти участь в управлінні державою. Лає владу за те, що в Росії, наприклад, Мордашов (керівник «Северсталі») сплачує понад 440 доларів податку за тонну сталі, а в Україні Ахметов платить лише 140. Це справедливо?

Я, не витримавши, дещо неввічливо перебиваю:

Тому ви ведете бізнес виключно в Росії та Казахстані?

Ігор Віталійович із бездоганною витримкою відповідає, що в Україні в нього теж є бізнес, а потім докладно та аргументовано розповідає про успіх реформ у Казахстані.

В Україні всі телеканали належать п'яти-шостім сім'ям, — продовжує Ігор він.

Ну а в Росії всі телеканали в одних руках, - продовжую виразити я, - так що п'ять-шість власників не так вже й погано... Прочитавши вашу книгу, ми припустили, що вашим спонсором виступає або ФСБ, або ГРУ, або подібні околопутинские структури … ГРУ любить такі назви – "Велика Гагаузія", "Велика Адигея", за аналогією "Велика Україна"… А ось нещодавно заговорили, що ставлення до "Великої України" має Давид Жванія. Ви не проясніть нам, хто є фінансовим спонсором та політичним батьком проекту "Велика Україна"? - поцікавилася я.

Ігор Віталійович заохочувально посміхається, розповідає, як важко в Україні. Приїжджає до Тернополя, а там з тобою відмовляються говорити, поки ти не висловиш свою позицію щодо другої державної та НАТО, і як важко агітувати в Донецьку, де з тобою не хочуть говорити, якщо ти не "регіонал".

Ви можете не вірити. Але я не з ФСБ і не з ГРУ, і до чого тут Жванія?

"Я і не вірю", - подумки відповідаю я. І оскільки питань у залі не було, продовжую цікавитись:

Ви мали серйозні проблеми з українським громадянством на минулих виборах. Ви впевнені, що у вас є паспорт України та що ви громадянин цієї країни?

Ігор Анатолійович відповідає без тіні обурення:

У мене через професію дев'ять паспортів. А було загалом дванадцять, у трьох вийшов термін давності. Так було потрібне для безпеки моєї родини. Але так, я громадянин України.

Після прес-конференції до Ігоря Віталійовича підійшов джерело: unian.netякийсь пенсіонер та піонер — запрошували до співпраці та висловлювали підтримку. А мені в цій загалом ясної історії не вистачало однієї ланки. Для мене це глибоко другорядна справа — у когось із місцевих топ-політиків підробляє за сумісництвом пан Гекко-Беркут і які тактичні завдання він вирішує. Незабаром вибори, все стане зрозумілим.

Але очевидно, що він на службі в іншої держави. Та сама назва проекту "Велика Україна" не в Україні придумана. Україну не особливо цікавить "велич". Ми ж не Гагаузія та не Росія. В українців немає подібних амбіції — бути "великими" (але бідними), нам достатньо бути сильною, процвітаючою, європейською державою, а не "великою". Рахунок у банку та чисті вулиці нам важливіші за наявність ядерної бомби. Це зрозуміє будь-який україноментальний мешканець нашої країни.

Тут нещодавно проскакувала інформація про дії Ігоря Беркута. Хочу повідомити мешканців ХБ, що до дій самозванця Гекко, який прикрав мій розкручений бренд, стосунків не маю.

Так званий "Ігор Беркут(Гекко)" - продукт неприродного злягання інтересів ФСБ та СБУ, які використовували моє ім'я для цього клоуна, оскільки моє ім'я було дуже відоме мешканцям нашого регіону. Тобто ФСБшно-СБУшний клоун Гекко став "клоном".

Досі, однак, мене плутують із цим московсько-піндосівським шпигуном. Тому й виникла потреба оголосити – ГРОМАДЯНИ! Якщо якийсь віслюк користується моїм ім'ям - спочатку подивіться на те, хто він і звідки, і на справи його скорботні, щоб не потрапити в незрозуміле.

05.04.2007 12:26

TEXAKABANK перейменований на Дочірній Банк АТ Ощадбанк Росії

АТ "TEXAKABANK" (Казахстан) перереєстровано в ДБ АТ "Сбербанк Росії", про що йдеться у повідомленні Казахстанської фондової біржі (KASE).

АТ "TEXAKABANK" (Алмати), цінні папери якого торгуються в офіційному списку Казахстанської фондової біржі (KASE) категорії "А", надало KASE копію свідоцтва про державну перереєстрацію банку від 15 березня 2007 року, відповідно до якого новим найменуванням АТ "TEXAKABANK" стало - "Дочірній Банк Акціонерне Товариство "Сбербанк Росії"".

Акціонерний комерційний Ощадний банк Російської Федерації(Ощадбанк Росії) створено у формі акціонерного товариства відкритого типу відповідно до Закону РРФСР ”Про банки та банківську діяльність у РРФСР”. Засновником та основним акціонером Ощадбанку Росії є центральний банкРосійської Федерації (понад 60% акцій статутного капіталу). Його акціонерами є понад 200 тисяч юридичних та фізичних осіб. Ощадбанк Росії зареєстрований 20 червня 1991 р. у Центральному банку Російської Федерації. Реєстраційний номер – 1481.

TEXAKABANK – спільний казахстансько-американський банк, що успішно працює з 1993 року. На сьогоднішній день TEXAKABANK є одним з банків, що найбільш динамічно розвиваються, з іноземною участю.

Сайт "Великої України"

адреса ел.пошти Гекко Ігоря Віталійовича

моб. 8-097-1014278

Ігор Гекко: як банкір-розвідник став «політиком на виклик»

Нормальні люди вже втомились від української політики. Безперервний хаос і відверте свавілля, що чиниться політичною елітою, що діє, породжує в суспільстві запит на нові сили і нові особи. Проте стомленим громадянам слід бути обережними. Адже не обов'язково нові політики, які обіцяють манну небесну, будуть кращими за старі. Тим більше, що на хвилі огиди, що підвищується у людей, до чинної влади до неї (влада) намагаються пробитися вельми суперечливі суб'єкти.

Розкажемо на одному прикладі.

З середини травня політично стурбована громадськість з подивом дивиться на небувалу активність, яку розвинула маловідома партія під назвою «Велика Україна». Її лідер - хтось Ігор Гекко - навіть на тлі б'ючої фонтаном політичного життястав одним із головних ньюсмейкерів країни.

То він захищає Давида Жванію (про причини - нижче) від наїздів, пов'язаних із незаконним здобуттям громадянства. Те виступає проти виведення Чорноморського флоту із Севастополя. То дає чат-конфренцію про проблеми української армії в одному з престижних ділових інтернет-видань, причому десятки «питань» до персонажа сформульовані в підозріло однаковому стилі та однаковій улесливій манері. То ініціює акцію «Україна без Ющенка» і на всіх кутках розповідає про репресії проти партійців з боку режиму… Загалом піариться з будь-якого приводу.

Вся ця діяльність супроводжується невмотивованими публікаціями в ЗМІ (адже журналісти теж їсти хочуть), в яких громадянин Гекко з незрозумілих причин відповідає на різноманітні питання.

Ні в кого не викликає сумнівів, що цей сплеск активності – не що інше, як спроба розкрутити чергового політика та згаданий партійний проект. Таких витівок у новітньої історіїУкраїни можна згадати десятки. Однак Ігор Гекко настільки колоритний персонаж, що на ньому варто зупинитися докладніше.

Офіційна легенда

За офіційною біографією, яку розповсюджує «Велика Україна», Ігор Віталійович Гекко народився 1964 р. у Сєвєродонецьку Луганської області, де провів дитинство. Після закінчення школи № 10 вступив і успішно закінчив Московське вище загальновійськове командне училище.

Здобувши військову освіту, він у 1986-1987 роках на посаді командира розвідвзводу служив у Центральній групі військ у сорок п'ятому окремому десантно-штурмовому батальйоні. У 1988 році за власним бажанням направлений до Демократичної Республіки Афганістан, командиром розвідвзводу, потім - начальником розвідки батальйону.

1989 року у зв'язку з реформуванням сорокової армії Ігоря Гекко перевели до Середньоазіатського військового округу, де він служив до 1991 року. Після розвалу Радянського Союзу, Крім можливим приймати присягу на вірність іншій державі, він (віком 27 років) пішов у відставку.

За рахунок гранту, отриманого за програмою для колишніх кадрових військових, Ігор Гекко у 1991-92 роках. здобув фінансову освіту в Росії та США. Працював у банківсько-фінансовій сфері, де зробив успішну кар'єру.

У 2001 р. зайнявся громадською діяльністю. Був шеф-редактором газети «Улюблене місто», 2005 р. став керівником громадської організації «Батьківщина-Схід», 2006 р. очолив партію «Велика Україна».

У публікаціях прес-служба Гекко називає його «селфмейдменом».

Банківська кар'єра

Мабуть, «фінансова освіта», отримана за згаданим грантом, пішла на користь. Оскільки вже у липні 1993 р. Гекко, разом із своїм американським партнером Грегорі Ноулом Стьюдером зареєстрував у Казахстані АТ «TEXAKABANK». Причому Стьюдер мав майже 90% акцій, а Гекко – 9,7%.

Банківський бізнес розвивався досить успішно, «TEXAKABANK» побудував мережу із понад 30 відділень в основних містах Казахстану. У 2005-2006 р. Стьюдер і Гекко купили невеликий "Метробанк" у Москві. У тому ж 2006 році партнери перерозподілили свої частки в TEXAKABANK, після чого продали його акції Ощадбанку Росії.

Вже в березні 2008 р. Гекко зі своїми старими партнерами створили в Казахстані Метрокомбанк, де Ігор Віталійович вважається головою Ради директорів (http://www.metrocombank.kz/history/management.php). Цікаво, що правління в московському Метробанку очолює Валерій Віталійович Гекко - брат фігуранта (http://www.metrobank.ru/history/management.php). Кілька років тому Ігор Гекко навіть отримав у Росії нагороду за внесок у розвиток банківської справи. Одним словом, новоявлений політик має цілком пристойну офіційну біографію.

Політико-кримінальний виворот

Однак у героїчній біографії громадянина Гекко є кілька епізодів, про які він старанно замовчує.

Так, у 2001 р., якраз перед виборами до Верховної Ради пан Гекко, який активно займався бізнесом у Центральній Азії та Росії з'являється в Сєвєродонецьку, бере під крило згадану газету і висуває свою кандидатуру по 112 одномандатному округу в Сєвєродонецьку. Що цікаво, політик-новачок Гекко набрав 20,8% і посів друге місце, поступившись лише Юлію Йоффе, який уже обирався від цього округу до парламенту. Секрет був у тому, що Гекко отримав підтримку частини місцевого адмінресурсу та бізнесу. Тоді у Сєвєродонецьку та Рубіжному багато говорили про фальсифікації на користь Йоффа.

Гекко намагався оскаржити результат виборів, чим привернув до себе зайву увагу та викликав проблеми. Так, Комітет виборців України, перевіряючи дані кандидата, виявив, що компанія Finintex («Фінанси та інвестиції в Техасі»; http://finintex.ru) віце-президентом якої нібито був Гекко, в Україні не зареєстрована. Це зареєстрована у США компанія, представництво якої у Москві очолював Валерій Гекко.

Далі з'ясувалося, що Ігор Віталійович 2001 р. не заробив в Україні жодної копійки. Виникли закономірні питання, а чим він займався і де жив, адже однією з вимог закону до кандидатів у депутати є постійне проживання в Україні протягом 5 років перед виборами.
Виявилося, що громадянин Гекко проживав у Казахстані і має щонайменше два паспорти (другий на прізвище Гонцул). Другий паспорт нібито був потрібний, щоб стерти сліди кримінального минулого Ігоря Віталійовича.

За подальшого розгляду випливло, що Гекко незаконно отримав громадянство України (привіт Давиду Важаєвичу). 2003 р. з приводу громадянства Гекко в українському МВС офіційно звернулася Генпрокуратура Казахстану, яка намагалася з'ясувати, на якій підставі громадянин Казахстанучи був зареєстрований кандидатом в українські депутати?

Було чітко зафіксовано факти порушень, внаслідок чого 9 січня 2004 р. МВС направило орієнтування на прикордонні та митні пункти з метою затримання Гекко. Заступник міністра МВС О.Присяжнюк тоді пояснив, що міліція оголосила Гекко у розшук і хотіла вилучити український паспорт. Але він зник. Потім почалася передвиборча лихоманка, і про Гекку на якийсь час забили. За наявними даними ще 2006 р., черговий разбалотуючись до парламенту, Ігор Гекко був громадянином Казахстану (http://www.jsc.kz/?page=showpub&pid=42), про що свідчить інформація про його власність.

2004 р. Ігор Віталійович був учасником акції «Громадянська ініціатива» і начебто навіть співчував опозиційному кандидату Віктору Ющенку. Проте вже 2005 р. Гекко бурхливо та публічно «розчарувався» в «помаранчевому» лідері. Цікаво, що це сталося у вересні 2005 р., саме після відомого корупційного скандалу.

У тому ж році Гекко створив громадське об'єднання «Родина-Схід» (http://rodinavostok.org/leader), яке розпочало діяльність у Луганську та області, заснувало відзнаку для видатних луганчан тощо. Наразі цей проект згорнуто, його активісти працюють на благо «Великої України». Відомо, що партія одного дня зареєструвала 12 друкованих видань.

Для привернення уваги партія використовувала екстравагантні гасла. Наприклад, супроводжуючи заклик запровадити вибори за відкритими партійними списками, «великі українці» пропонували перенести парламент до Запоріжжя.

За наявною інформацією на рубежі 2007-2008 років. партію купив згаданий Давид Жванія. Давид Важаєвич, певне, усвідомив, що проект «Юрій Луценко» багато в чому себе вичерпав, тож почав готувати запасні варіанти.

Ще на початку 2007 р. Гекко публічно заявив про себе у Києві, ініціювавши один із перших референдумів щодо відставки Леоніда Черновецького. Друге дихання ця ініціатива набула взимку 2008 р. Разом із ним на прес-конференції були присутні представники Михайла Бродського, блоку Кличка та інших об'єднань.

На виборах мера Києва "Велика Україна" виконувала роль технологічного проекту БЮТ. Як повідомили джерела у самій партії, Блок Юлії Тимошенко готується розгорнути партію для роботи у південно-східних областях України.

Особливий слід

Проте є ще один цікавий аспект. Розхожа фраза про те, що колишніх розвідників не буває, цілком відповідає пану Гекку. Джерела в компетентних органах відкрили ще один вимір його багатогранної натури.

За наявними даними, банк пана Гекко в Казахстані неодноразово використовувався для відмивання тіньових російських грошей. Ці потоки перебували під контролем «сонцівського» угруповання та ФСБ. До речі, «сонцівські» досі є партнерами Гекко: разом вони володіють мережею ресторанів у Севастополі.

Саме на ґрунті близькості до російським спецслужбамГекко та Жванія, який ще з часу монопольної торгівлі ТВЕЛами мав там великі зв'язки, знайшли спільну мову. Адже контролювати постачання ТВЕЛів, це майже те саме, що розвіднику в 1991 р. (!) отримати грант на навчання до США і повернутися звідти у віці 28 років у ролі молодшого партнера у банку. Очевидно, що «селфмейдмен» хтось допомагав…
Наразі проект «Велика Україна» входить до пулу акцій, що підтримуються з Росії, які перебувають під оперативним контролем Віктора Медведчука. Вона набирає популярності за допомогою акції «Україна без Ющенка», на яку лідерка «біло-сердечних» вустами Гекко вішатиме всіх собак.

Таким чином, довкола «Великої України» Ігоря Гекко переплелися інтереси Давида Жванія, Віктора Медведчука та Юлії Тимошенко. Говорити про появу нової сили та нових осіб не доводиться – це черговий технологічний проект, який помре чи буде переформатований, як тільки його власники досягнуть своїх цілей чи втратить інтерес до нього.

Про старт в Україні заповітного єврейського проекту «Небесний Єрусалим»

Епохальною подією початку 2017 року, про яку українські ЗМІ навіть і побіжно не згадали, стала висадка в порту Одеси першої групи переселенців з Ізраїлю, яку очолив колишній радянський військовий розвідник Ігор Беркут, якого нині багато євреїв по всьому світу шанують як «Машіаха» .

Довідково. коротка біографіяІгоря Беркута

Ігор Віталійович Беркут ( справжнє прізвище- Гекко) народився 1964 року в Сєвєродонецьку Луганської області, де провів дитинство.

Після закінчення школи №-10 вступив і успішно закінчив Московське вище загальновійськове командне училище.

У 1988 році за власним бажанням направлений до Афганістану, був там командиром розвідвзводу, потім призначений начальником розвідки батальйону.

1989 року, у зв'язку з реформуванням сорокової армії, Ігоря Гекко перевели до Середньоазіатського військового округу, де він служив до 1991 року.

Після розвалу Радянського Союзу він (віком 27 років) пішов у відставку.

За рахунок гранту, отриманого за програмою для колишніх кадрових радянських військових, Ігор Гекко у 1991-1992 роках здобув фінансову освіту в Росії та США.

Ймовірно, у роки навчання закордоном був завербований ізраїльськими спецслужбами (інакше подальші події у його долі просто неможливо логічно пояснити).

Потім працював у банківсько-фінансовій сфері, де зробив дуже успішну кар'єру.

Організував та очолив партію «Велика Україна».

Написав книгу «Справжня історія України», де викладає власну версію подій, що відбувалися на території нашої країни, починаючи з 142000 року до н.е.

Ця подія започаткувала практичне здійснення грандіозного єврейського цивілізаційного проекту «Небесний Єрусалим» (також його називають «Новий Єрусалим»), який, за задумом його організаторів, здійснюватиметься на території 5 областей, розташованих на півдні України: Одеській, Дніпропетровській, Запорізькій та Миколаївській.

Передбачається, що наступним об'єктом може стати Крим.

Відомо, що за більшовиків євреї вже мали намір створити єврейську республіку в Криму, проект розглядався з 1924 по 1944 роки.

Тепер вони, посилившись за період «демократичних реформ» і заручившись підтримкою низки єврейських діячів у керівництві Російської Федерації, очевидно, мають намір довести справу до кінця.

Адже, як пояснює І. Беркут, згідно з вченням Каббала, цифра 5 означає гармонію, розвиток та можливість самовдосконалення; а цифра 6 - це здобуття вічного будинку.

З виступу самого Ігоря Беркута – виконавчого директора проекту створення головного вогнища світового єврейства на території п'яти південних українських областей – стало відомо, що «Новий Єрусалим» до 2027 року має стати для євреїв-переселенців осередком процвітання, побудованого на технологіях 7-го господарського устрою. див. відео нижче).

Проект «Небесного Єрусалиму» є практичною відповіддю на передбачення добре обізнаного політичного важкоатлета, колишнього американського Держсекретаря Генрі Кісінджера і покійного палестинського пророка Шейха Ясіна про те, що вже до 2022-2025 років проживання євреїв на нинішній території Ізраїлю населення, природних аномалій та майбутнього катаклізму «Битви Кінця», передбаченого пророком Данилом.

Приїзд їх та розселення на території «Нового Єрусалиму»: Одеської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей очікується до середини 2018 року.

А лише до кінця 2022 року планується прибуття на Нову Батьківщину 6 мільйонів євреїв з Ізраїлю та понад 12 мільйонів із Росії, США та країн Євросоюзу.

Управління «Новим Єрусалимом», коли його буде офіційно оголошено (після ухвалення Закону про децентралізацію України), буде довірено Раді благоволителів у складі 12-ти керівників. Ось уже узгоджений склад:

Почесним Вічним Головою Ради оголошено уродженку Києва Голда Меїра, 5-го прем'єра Держави Ізраїль.

Головою-прем'єром після завершення повноважень прем'єра в Державі Ізраїль стане Б. Нетаньяху.

Спікером Ради буде колишній президентРосійського єврейського конгресу Євген Сатановський.

Фінансами керуватиме колишній глава Федерального резерву США Бен Шалом Бернанке.

Запитаннями оборони знатиме нинішній Міністр оборони Ізраїлю, уродженець Кишинева, Авігдор Ліберман.

Спецслужби очолить колишній керівник Бюро зі зв'язків з євреями СРСР і народився в Москві. Східної Європи"Натив" Яків Кедмі.

Іноземними справами знатиме політолог і публіцист Авігдор Ескін, що народився в Москві.

Внутрішні справи буде довірено колишньому Міністру внутрішніх справ Держави Ізраїль радянському дисиденту Натану Шаранському.

Пропаганду очолить відомий російський телеведучий Володимир Соловйов.

Питаннями юстиції займатиметься уродженка Криму, юрист та правознавець Тетяна Монтян.

Головним рабином передбачається призначити етнічного ашкеназі Хазарської версії появи цієї гілки Ізраїлевого дерева.

Продумано буквально все, аж до створення аналогів радянських організацій октябрят та комсомольців.

За задумом організаторів, мешканцям будь-якої неєврейської національності, які проживають на території «Нового Єрусалиму», буде запропоновано складати відповідні іспити для отримання сертифікату, який офіційно підтверджує, що ця людинане є антисемітом.

Цей документ даватиме право на роботу в держорганах нової єврейської держави, решті «аборигенів», які там проживають, видаватиметься грошова допомога, щоб вони могли без проблем вижити і не займалися при цьому криміналом. Офіційною столицею буде Дніпропетровськ, а культурною столицею – Одеса.

Роздуми про проект «Новий Єрусалим»

Як стверджують астрологи, згідно з так званим «Законом Змін», прихід космічних енергій року червоного півня (настав 28.01.2017) сповіщає про зорі нового етапу в циклах історії.

При цьому сам цикл стартує у 2020 році білого щура.

Та й взагалі, зважаючи на все, найближчі роки стануть переломним періодом: кардинальної зміни умонастрою мас, способу життя еліт, самої системи влади та політичного курсу спадкоємців СРСР від нинішнього «схиляння перед заходом» до «опори на власні сили».

Як наслідок, це породить хвилю змін із потужною амплітудою.

Хвилю, яка природним чином, насамперед, і змете головних провідників подібних проектів щодо зміни світового устрою, що вже привели планету і нашу країну, зокрема, у стан глибокої системної кризи.

Щось підказує, що описані юдейські плани не зможуть втілитись у життя. Початок їм, так, належить.

Проте лише початок зовсім не гарантує успішного завершення.

Як то кажуть, іудеї припускають, а Всевишній має.

Однак це не означає, що можна сидіти склавши руки і чекати, коли Господь Бог (Всевишній, Вищі сили, Історія, Космос, Ноосфера і т.д. - кому що до вподоби) виправить ситуацію і направить її на краще.

За своє майбутнє треба виборювати.

І насамперед – підвищуючи власний рівень загальної грамотності у найширшому значенні цього слова.

Тоді людьми буде складніше маніпулювати і проекту, подібно до описаного вище, не судилося успішно завершитися.

Слід розуміти, що зараз фактично здійснюється постійне зомбування людей через більшість провідних телеканалів, журналів та газет, які самі знаєте кому.

Ігор Беркут стверджує: «Україна-Ізраїль: один народ, одна доля…» Чи це так?

Як добре відомо, на території України проживають представники понад 130 національностей та народностей.

Чи багато хто з них готовий погодитися з таким твердженням?

Чи багато хто з них готовий почати вивчати основи іудаїзму і складати відповідні іспити, щоб отримати від євреїв, що прибули з Ізраїлю, сертифікат, що дає право на роботу у своїй рідній Україні?

Чи багато православні люди(чи мусульмани, чи католики, чи протестанти) захочуть, щоб їхні діти вступили до молодіжної організації «козаків-іудеїв» (аналог радянського комсомолу)?

Якщо у вас немає часу дивитися обидві частини (а це сумарно приблизно дві години), у будь-якому випадку рекомендуємо переглянути останні три хвилини 2-ї частини відео (після 1:03:00), де виконавчий директор Ігор Беркут звертається до українських супротивників очолюваного ним єврейського цивілізаційного мега-проекту «Новий Єрусалим» – це дуже вражає!

Підміна понять – класичний прийом євреїв.

Російського друга, кровного брата названо ворогом. Частину росіян також почали останнім часом вважати українців ворогами.

На жаль, відтоді багато українців та росіян не порозумнішали.

Сьогодні вони вбивають один одного в Україні, щоб звільнити місце для євреїв, які заварили цю криваву кашу.

У цьому зверненні немає жодного антисемітизму!

Це просто історичні фактиЦе просто гола правда без прикрас і без словоблудства.

Едуард Ходос. Звернення до українців. Хазарський каганат: кров та пекло

Довідково. Коротка біографія Ігоря Беркута

Ігор Віталійович Беркут (справжнє прізвище - Гекко) народився 1964 року в Сєвєродонецьку Луганської області, де провів дитинство. Після закінчення школи №-10 вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища, яке успішно закінчив. Здобувши військову освіту, він у 1986-1987 роках на посаді командира розвідвзводу служив у Центральній групі військ у 45-му окремому десантно-штурмовому батальйоні. У 1988 році за власним бажанням направлений до Афганістану, був там командиром розвідвзводу, потім призначений начальником розвідки батальйону. 1989 року, у зв'язку з реформуванням 40-ї армії, Ігоря Гекко перевели до Середньоазіатського військового округу, де він служив до 1991 року. Після розвалу Радянського Союзу він (віком 27 років) пішов у відставку. За рахунок гранту, отриманого за програмою для колишніх кадрових радянських військових, Ігор Гекко у 1991-1992 роках здобув фінансову освіту в Росії та США. Ймовірно, у роки навчання закордоном був завербований ізраїльськими спецслужбами (інакше подальші події у його долі просто неможливо логічно пояснити). Потім працював у банківсько-фінансовій сфері, де зробив дуже успішну кар'єру. Організував та очолив партію «Велика Україна». Написав книгу «Справжня історія України», де викладає власну версію подій, що відбувалися на території нашої країни, починаючи з 142000 року до н.е.

У січні 2017 року група зі 183 євреїв-першопрохідців на теплоході прибула до України з Хайфи (Ізраїль), щоб на благодатній південноукраїнській землі закласти перший камінь у фундамент так званого Небесного Єрусалиму. Ця подія започаткувала практичне здійснення грандіозного єврейського цивілізаційного проекту «Небесний Єрусалим» (також його називають «Новий Єрусалим»), який, за задумом його організаторів, здійснюватиметься на території 5 областей, розташованих на півдні України: Одеській, Дніпропетровській, Запорізькій та Миколаївській.

Передбачається, що наступним об'єктом може стати Крим. Відомо, що за більшовиків євреї вже мали намір створити єврейську республіку в Криму, проект розглядався з 1924 по 1944 роки. Тепер вони, посилившись за період «демократичних реформ» і заручившись підтримкою низки єврейських діячів у керівництві Російської Федерації, очевидно, мають намір довести справу до кінця.

Величезні гроші та вирішальні проривні технології для «Небесного Єрусалиму» будуть надані найбільшими банкірськими будинками та світовими транснаціональними компаніями, більшість з яких, як відомо, належить євреям. Проект «Небесного Єрусалиму» є практичною відповіддю на передбачення добре обізнаного політичного важкоатлета, колишнього американського Держсекретаря Генрі Кісінджера і покійного палестинського пророка Шейха Ясіна про те, що вже до 2022-2025 років проживання євреїв на нинішній території Ізраїлю населення, природних аномалій та майбутнього катаклізму «Битви Кінця», передбаченого пророком Данилом.

За словами Ігоря Беркута, передова група єврейських поселенців під його керівництвом вже розпочала найактивнішим підготовку інфраструктури для прийому перших ста тисяч іудеїв. Приїзд їх та розселення на території «Нового Єрусалиму»: Одеської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей очікується до середини 2018 року. А лише до кінця 2022 року планується прибуття на Нову Батьківщину 6 мільйонів євреїв з Ізраїлю та понад 12 мільйонів із Росії, США та країн Євросоюзу.

Почесним Вічним Головою Ради оголошено уродженку Києва Голда Меїра, 5-го прем'єра Держави Ізраїль.

Головою-прем'єром після завершення повноважень прем'єра в Державі Ізраїль стане Б. Нетаньяху.

Спікером Ради буде колишній Президент Російського єврейського конгресу Євген Сатановський.

Фінансами керуватиме колишній глава Федерального резерву США Бен Шалом Бернанке.

Запитаннями оборони знатиме нинішній Міністр оборони Ізраїлю, уродженець Кишинева, Авігдор Ліберман.

Спецслужби очолить колишній керівник Бюро зі зв'язків з євреями СРСР і Східної Європи «Натив» Яків Кедмі, який народився в Москві.

Іноземними справами знатиме політолог і публіцист Авігдор Ескін, що народився в Москві.

Внутрішні справи буде довірено колишньому Міністру внутрішніх справ Держави Ізраїль радянському дисиденту Натану Шаранському.

Пропаганду очолить відомий російський телеведучий Володимир Соловйов.

Питаннями юстиції займатиметься уродженка Криму, юрист та правознавець Тетяна Монтян.

Головним рабином передбачається призначити етнічного ашкеназі Хазарської версії появи цієї гілки Ізраїлевого дерева.

Продумано буквально все, аж до створення аналогів радянських організацій октябрят та комсомольців. За задумом організаторів, мешканцям будь-якої неєврейської національності, які проживають на території «Нового Єрусалиму», буде запропоновано складати відповідні іспити для отримання сертифікату, який офіційно підтверджує, що ця людина не є антисемітом. Цей документ даватиме право на роботу в держорганах нової єврейської держави, решті «аборигенів», які там проживають, видаватиметься грошова допомога, щоб вони могли без проблем вижити і не займалися при цьому криміналом. Офіційною столицею буде Дніпропетровськ, а культурною столицею – Одеса.

Роздуми про проект «Новий Єрусалим»

Як стверджують астрологи, згідно з так званим «Законом Змін», прихід космічних енергій року червоного півня (настав 28.01.2017) сповіщає про початок нового етапу в циклах історії. При цьому сам цикл стартує 2020 року (за східним календарем — рік білого щура). Та й взагалі, зважаючи на все, найближчі роки стануть переломним періодом: кардинальної зміни умонастрою мас, способу життя еліт, самої системи влади та політичного курсу спадкоємців СРСР від нинішнього «схиляння перед заходом» до «опори на власні сили».

Як наслідок, це неминуче породить хвилю змін із потужною амплітудою. Хвилю, яка природним чином, насамперед, і може змісти головних провідників подібних проектів щодо зміни світового устрою, що вже привели майже всю планету і нашу країну, зокрема, у стан глибокої системної кризи.

Щось підказує, що описані юдейські плани не зможуть втілитись у життя. Початок їм, так, належить. Проте лише початок зовсім не гарантує успішного завершення. Як то кажуть, іудеї припускають, а Всевишній має.

Однак це не означає, що можна сидіти склавши руки і чекати, коли Господь Бог (Всевишній, Вищі сили, Історія, Космос, Ноосфера тощо — кому що до вподоби) виправить ситуацію і направить її на краще. За своє майбутнє треба виборювати. І насамперед — підвищуючи власний рівень загальної грамотності у найширшому значенні цього слова. Тоді людьми буде складніше маніпулювати і проекту, подібно до описаного вище, не судилося успішно завершитися. Слід розуміти, що зараз фактично здійснюється постійне зомбування людей через більшість провідних телеканалів, журналів та газет, які самі знаєте кому.

Ігор Беркут стверджує: « Україна-Ізраїль: один народ, одна доля...» Чи справді це так? Як добре відомо, на території України проживають представники понад 130 національностей та народностей. Чи багато хто з них готовий погодитися з таким твердженням? Чи багато хто з них готовий почати вивчати основи іудаїзму і складати відповідні іспити, щоб отримати від євреїв, що прибули з Ізраїлю, сертифікат, що дає право на роботу у своїй рідній Україні? Чи багато православних людей (чи мусульмани, чи католики, чи протестанти) захочуть, щоб їхні діти вступили до молодіжної організації «козаків-іудеїв» (аналог радянського комсомолу)?

Якщо у вас немає часу дивитися обидві частини інтерв'ю «Україна-Ізраїль: один народ, одна доля» (а це сумарно приблизно дві години), у будь-якому випадку рекомендуємо переглянути останні три хвилини 2-ї частини відео (після 1:03:00) , де виконавчий директор І. Беркут звертається до українських супротивників очолюваного ним єврейського цивілізаційного мега-проекту «Новий Єрусалим» — це дуже вражає!

До речі, ще 8 грудня 2014 року відома українська громадський діячєврейської національності Едуард Ходос опублікував «Звернення до українців. Хазарський каганат: кров та пекло». Суть навернення: євреї, використовуючи українських націоналістів, перетворюють Україну на Хазарський каганат, вони захоплюють територію України, отримують її на символічному срібному підношенні з рук самих українців, обдурених єврейською пропагандою ненависті до росіян як ворогів. Підміна понять – класичний прийом євреїв. Російського друга, кровного брата названо ворогом. Частину росіян також почали останнім часом вважати українців ворогами.

Росіяни та українці потрапили в майже таку ж мишоловку в 1917 році, коли братні слов'янські народи, розділені єврейськими пропагандистами на червоних і білих, вбивали один одного, щоб привести до влади більшовиків, верхівка яких майже повністю складалася з євреїв. На жаль, відтоді багато українців та росіян не порозумнішали. Сьогодні вони вбивають один одного в Україні, щоб звільнити місце для євреїв, які заварили цю криваву кашу. У цьому зверненні немає жодного антисемітизму! Це просто історичні факти, це просто гола правда без прикрас та без словоблудства.

Біографія Ігоря Віталійовича, який сам називає себе «колишнім шпигуном», а нині успішним банкіром, вкладається у три рядки. Закінчив Московське загальновійськове, командне училище, ветеран війни в Афганістані, де командував розвідротою і куди вирушив за власним бажанням. Останнім місцем служби Ігоря Гекко був Середньоазіатський військовий округ. Після розпаду країни він відмовився присягати іншій державі, пішов у відставку. Ми не аналізуватимемо і копатимемося, як у 1991 році він виграв грант на навчання в США. Ну, пощастило людині... Факт, що повернувся звідти Ігор Віталійович молодшим партнером банку TEXAKABANK, який був зареєстрований у Казахстані.

Пізніше Ігор Віталійович та його американський партнер перепродують цей банк Ощадбанку Росії (про це згадують російські ділові видання), у цей же період говорять про купівлю Ігорем Гекко Метрокомбанку у Москві. І зараз, на офіційній веб-сторінці банку, головою правління банку в столиці РФ є брат Ігоря Віталійовича Валерій Гекко. А головою ради директорів казахстанського відділення банку – сам Ігор Віталійович Гекко.

Політичною діяльністю в Україні цей громадянин займається спорадично і досі безрезультатно.

2004 року Ігор Віталійович був учасником акції «Громадянська ініціатива» і начебто навіть співчував опозиційному кандидату Віктору Ющенку. Проте вже 2005-го Гекко «розчарувався» у лідері помаранчевих. У тому ж році він створює рух «Родина–Схід», який розпочав діяльність у Луганську та області. Зараз проект згорнуть.

У 2005 році Ігор Віталійович зареєстрований ЦВК як 15-й номер Блоку Євгена Марчука, член його ж партії «Свобода» на парламентських виборах у 2006 році.

Кажуть, 2008 року партію взяв під опіку Давид Жванія. Щоправда це чи ні, не знаємо. Оскільки публічний захист Ігорем Віталійовичем Давида Жванії у «паспортному скандалі» останнього не може бути підтвердженням їхньої співпраці.

Загальне враження від Ігоря Віталійовича? Не позбавлений шарму мужності… Великий зріст, шрам на обличчі, відкрите обличчя, мова простецька, але продумана, з фактажем. Риторика антивладна, але не відверто вітренківська. Лає в основному безвідповідальність Президента. Лає за те, що Раду нацбезпеки очолює жінка-гінеколог і що цивільний міністр оборони не розуміється на військової техніки. Лає нинішню виборчу систему за закриті списки, за неможливість демократії, за те, що в Україні реальний переможець виборів все одно не зможе взяти участь в управлінні державою. Лає владу за те, що в Росії, наприклад, Мордашов (керівник "Северсталі") сплачує понад 440 доларів податку за тонну сталі, а в Україні платить лише 140.