А. Вівальді «Пори року» - історія, обробки, цікаві факти, слухати. Вівальді «Пори року» - історія створення

Пори року

12 характеристичні картин для фортепіано.

"Пори року" Чайковського - це своєрідний музичний щоденник композитора, що відобразив дорогі його серцю епізоди життя, зустрічі і картини природи. Як пізніше згадував його брат М. І. Чайковський: "Петро Ілліч, як рідко хто, любив життя<...>Кожен день мав для нього значущість і прощатися з ним йому було сумно від думки, що від усього пережитого не залишиться жодного сліду. "Цим ліричним почуттям композитора, любов'ю до життя і захопленням нею і наповнена музика одного з музичних шедеврів Чайковського, фортепіанного циклу" Пори року ". Енциклопедією російської садибної життя XIX століття, петербурзького міського пейзажу можна назвати цей цикл з 12 характеристичних картин для фортепіано. У його образах відображені Чайковським і безкраї російські простори, і сільський побут, і картини петербурзьких міських пейзажів, і сценки з домашнього музичного побуту російських людей того часу.

Виникнення циклу "Пори року" безпосередньо пов'язано з історією взаємин Чайковського з сім'єю петербурзьких музичних видавців Бернард і їх журналом "Нувеллист", заснованому в 1842 році. Старший з родини Матвій Іванович Бернард (1794-1871), засновник нотоіздательской фірми і журналу "Нувеллист" був також піаністом, композитором. Продовжувачем справи став його син Микола Матвійович (1844-1905), також відомий музикант. Редактором журналу був брат засновника фірми Олександр Іванович (1816-1901), відомий піаніст і композитор. "Нувеллист" знайомив публіку з новими творами російських композиторів, музикантів - аматорів, а також зарубіжних авторів. Крім нотних текстів в ньому друкувалися відомості про новинки оперних сцен, концертах в Росії, Західній Європіі Америці.

Чайковський співпрацював з "Нувелліст" з 1873 року, склавши для журналу кілька романсів. Приводом до написання циклу "Пори року" послужив замовлення видавця журналу "Нувеллист" Н.М.Бернарда, отриманий Чайковським в листі (не збереглося), очевидно, в листопаді 1875 року. Однак його зміст легко собі уявити на підставі відповіді композитора від 24 листопада 1875 року: "Отримав Ваш лист. Дуже вдячний Вам за люб'язну готовність платити мені настільки високий гонорар. Постараюся не вдарити обличчям в бруд і догодити Вам. Я пришлю Вам незабаром 1 -у піесу, а може бути і разом дві або три. Якщо ніщо не завадить, то справа піде скоро: я дуже розташований тепер зайнятися фортепіанними піескамі. Ваш Чайковський. Всі Ваші заголовки я зберігаю ". Отже назви п'єс, тобто сюжетів - картинок були запропоновані композитору видавцем.

У грудневому номері журналу "Нувеллист" за 1875 рік уже з'явилося оголошення для передплатників про видання в наступному роцінового циклу п'єс Чайковського та перелік назв п'єс, відповідних кожному місяцю року і збігається з назвами, виставленими пізніше композитором в рукописи циклу.

Про хід твори циклу відомостей украй мізерні. Відомо, що в момент початку роботи над ним в кінці листопада 1875 року Чайковський перебував у Москві. 13 грудня 1875 року композитор писав Н.М.Бернарду: "Сьогодні вранці, а може бути і вчора ще Вам вислані поштою дві перші піеси. Я не без деякого страху доставив їх до Вас: боюся, що Вам здасться довго і погано. Прошу вас відверто висловити Вашу думку, щоб я міг мати на увазі Ваші зауваження при творі наступних піес.<...>Якщо друга п'єса здасться непридатною, то напишіть мені про це<...>Якщо Ви побажаєте пересочіненія "Масляної", то, будь ласка, не церемоньтеся і будьте впевнені, що до терміну, тобто до 15-го січня, я Вам напишу іншу. Ви платите мені таку страшну ціну, що маєте цілковите право вимагати будь-яких змін, доповнень, скорочень і пересочіненій ". П'єси, очевидно, задовольнили Н.М.Бернарда, так як були видані точно у визначений термін і в повній відповідності з автографом.

При виданні "Пір року" в "Нувелліст" п'єси отримали поетичні епіграфи кожна. Мабуть, саме видавець був ініціатором включення віршів російських поетів як епіграфів до вже написаним п'єсами Чайковського. Чи знав Чайковський про це заздалегідь, чи узгоджувалися з ним вірші при виданні - невідомо. Але все прижиттєві видання включали ці віршовані епіграфи, отже, Чайковський так чи інакше їх прийняв і схвалив.

Хоча назви п'єс були заздалегідь відомі Чайковському, в рукописі він вніс в двох випадках свої доповнення: п'єса N 8 "Жнива" отримала підзаголовок Скерцо, а N 12 "Святки" - Вальс. Ці підзаголовки зберігалися в виданнях Бернарда, але були втрачені в більш пізніх виданнях П.І.Юргенсона.

Назва циклу "Пори року" вперше з'являється при першому виданні всіх п'єс разом, здійсненому в кінці 1876 року Н.М.Бернардом, після завершення журнальної публікації. Воно ж перейшло в усі наступні видання, хоча з деякими відмінностями в підзаголовку. У Бернарда значиться: "12 характерних картинок". У прижиттєвих виданнях П.І.Юргенсона: "12 характерних картин", пізніше - "12 характеристичних картин".

Журнал виходив щомісяця, першого числа. П'єси Чайковського відкривали кожен номер, за винятком вересневого. У цьому номері першою була поміщена п'єса композитора В.І.Главача, постійного автора "Нувелліст" "Сербська похідна пісня" ( "Радо иде србін у Войник") в обробці для фортепіано, як відгук на актуальні в той час події війни на Балканах, в якій Росія брала участь. У журналі N 9 з'явилося оголошення, що передплатники в кінці року отримають в якості премії окреме видання всіх 12 п'єс. Н.М.Бернард опублікував наприкінці 1876 року весь цикл Чайковського окремим виданням під назвою "Пори року". Обкладинка була з 12 картинками - медальйонами і назвою "Пори року".

Відомостей про перший публічне виконаннявсього циклу або окремих п'єс не збереглося. Відсутні і відгуки преси на видання. Однак дуже скоро "Пори року" стали надзвичайно популярними і у музикантів - аматорів, і у професіоналів, а згодом одним з найзнаменитіших фортепіанних творів всій російської музики.

"У камелька". січень:
"І мирної млості куточок
Ніч сутінком одягла.
В каміні гасне вогник,
І свічка нагоріло. "
А. С. Пушкін

"У камелька". Січень. Коминок - це специфічно російська назвакаміна в дворянському будинку або будь-якого вогнища в селянському житлі. В довгі зимові вечори біля вогнища (каміна) збиралася вся родина. У селянських хатах плели мережива, пряли і ткали, при цьому співали пісні, сумні і ліричні. У дворянських сім'ях біля каміна музицировали, читали вголос, розмовляли. П'єса "У камелька" малює картинку з елегійні - мрійливим настроєм. Перший розділ її побудований на виразною темі, Нагадує інтонації людського голосу. Це як би коротенькі фрази, вимовлені повільно, з розстановкою, в стані глибокої задуми. Про таке емоційному станіможна зустріти в листах Чайковського: "Це те меланхолійне почуття, яке є ввечері, коли сидиш один, від роботи втомився, взяв книгу, але вона випала з рук. Прийшли цілим роєм спогади. І сумно, що так багато вже було, та минуло, і приємно згадати молодість. і шкода минулого, і немає полювання починати заново. Життя втомила. приємно відпочити і озирнутися.<...>І сумно і якось солодко занурюватися в минуле ".

"Масляна". Лютий:

"Скоро масниці жвавої
Закипить широкий бенкет. "
П.А.Вяземский.

"Масляна". Лютий. Масляна або маслена тиждень - святковий тиждень перед Великим постом. Масляну вшановують веселими гуляннями, молодецькі іграми, катанням на конях, різними потіхи. А в будинках печуть млинці, специфічне язичницьке блюдо, яке з глибини століть міцно увійшло в російську життя. У цьому святі поєднувалися риси язичницьких проводів зими і зустрічі весни і християнського обряду перед початком Великого посту, що передує великому святу Пасхи, Воскресіння Христового.

"Масляна" - це картина народного гуляння, де мальовничі моменти поєднуються з звуконаслідуванням музиці гуляє натовпу, бешкетним звучанням народних інструментів. Вся п'єса складається ніби з калейдоскопа маленьких картинок, що змінюють одна одну, з постійним поверненням першої теми. За допомогою незграбних ритмічних фігур Чайковський створює картину з гучними і радісними вигуками натовпу, прітоптиваніем танцюють ряджених. Вибухи сміху і таємничий шепіт зливаються в одну яскраву і строкату картину свята.

"Пісня жайворонка". Березень:

"Поле зиблется квітами,
У небі ллються світла хвилі.
Весняних жайворонків співу
Блакитні безодні повні "
А.Н.Майков

"Пісня жайворонка" .Март. Жайворонок - польова птиця, яку в Росії шанують як весняну співочу пташку. Її спів традиційно пов'язується з приходом весни, пробудженням від зимової сплячки всієї природи, початком нового життя. Картина весняного російського пейзажу намальована дуже простими, але виразними засобами. В основі всієї музики лежать дві теми: співуча лірична мелодія зі скромним акордовим супроводом і друга, родинна їй, але з великими злетами і широким диханням. В органічному переплетенні цих двох тем і різних відтінків настроїв - мрійливо-сумного і світлого - полягає чарівна принадність всієї п'єси. Обидві теми мають елементи, які нагадують трелі весняної пісні жайворонка. Перша тема створює своєрідне обрамлення більш розгорнутій другій темі. Укладають п'єсу згасаючі трелі жайворонка.

"Пролісок". Квітень:

"Блакитненький чистий
Пролісок: квітка,
А біля прозорий
Останній сніжок.
останні сльози
Про горе минуле
І перші мрії
Про щасті іншому ... "
А.Н.Майков

"Пролісок" Апрель. Пролісок - так називаються рослини, які з'являються відразу після сходу зимового снігу. Зворушливо після зимової холоднечі, мертвою, млявої пори виглядають невеликі блакитні або білі квіточки, з'являються відразу після танення зимового снігу. Пролісок дуже любимо в Росії. Він шанується як символ нової народжується життя. Йому присвячені вірші багатьох російських поетів. П'єса "Пролісок" побудована на вальсообразном ритмі, вся пройнята поривом, злетом емоцій. У ній проникливо передано то хвилювання, яке виникає при спогляданні весняної природи, І радісне, приховане в глибинах душі, почуття надії на майбутнє і потаємного очікування.

"Білі ночі". Травень:
"Яка ніч! На всьому яка нега!
Дякую, рідний опівнічний край!
З царства льодів, з царства хуртовин та снігу
Як свіже і чисте твій вилітає травень! "
А.А.Фет

Білі ночі - так називаються ночі в травні на півночі Росії, коли вночі так само ясно, як і днем. Білі ночі в Петербурзі, столиці Росії, завжди відзначалися романтичними нічними гуляннями і співом. Образ білих ночей Петербурга відображений в полотнах російських художників і віршах російських поетів. Саме так - "Білі ночі" - називається повість великого російського письменника Федора Достоєвського.

Музика п'єси передає зміну суперечливих настроїв: сумні роздуми змінюються солодкими завмираннями переповненій захопленнями душі на тлі романтичного і абсолютно неординарного пейзажу періоду білих ночей. П'єса складається з двох великих розділів, вступу і висновку, які незмінні і створюють обрамлення всієї п'єси. Вступ і висновок - це музичний пейзаж, образ білих ночей. Перший розділ будується на коротких мелодіях - зітхання. Вони немов нагадують про тишу білої ночі на петербурзьких вулицях, про самотність, про мрії про щастя. Другий розділ за настроєм поривчастий і навіть пристрасний. Хвилювання душі настільки зростає, що набуває захоплено-радісний характер. Після нього йде поступовий перехід до висновку (оздоблення) всієї п'єси. Все заспокоюється, і знову перед слухачем картина північній, білої, світлої ночі в величному і строгому у своїй незмінній красі Петербурзі.

Чайковський був прив'язаний до Петербургу. Тут пройшла його юність, тут він став композитором, тут він пережив радість визнання і артистичного успіху, тут і завершив він свій життєвий шляхі був похований в Петербурзі.

"Баркарола". червень:

"Вийдемо на берег, там хвилі
Ноги нам будуть цілувати,
Зірки з таємничою сумом
Будуть над нами сяяти "
А.Н.Плещеев

"Баркарола" Червень. Барка - це італійське слово, означає човен. Баркароли в італійській народній музиці називалися пісні човняра, весляра. Особливо ці пісні були распросранени в Венеції, місті на набережних незліченних каналів, по яких день і ніч пересувалися на човнах і при цьому співали. Пісні ці були, як правило, співучими, і ритм і акомпанемент наслідували плавного руху човна під рівномірні сплески весел. В російській музиці першої половини XIX століття набули великого поширення баркароли. Вони стали невід'ємною частиною російської ліричної вокальної музики, А також знайшли своє відображення і в російської поезії і в живописі. "Баркарола" - ще один петербурзький музичний пейзаж в циклі Чайковського "Пори року". Навіть своєю назвою п'єса звернена до картинам водних каналів і численних річок, на берегах яких розташована північна столиця Росії. Тепло і виразно звучить широка пісенна мелодія в першій частині п'єси. Вона як би "розгойдується" на хвилях супроводу, що нагадує традиційні для баркароли гітарні, мандоліні переливи. В середині настрій музики змінюється і стає більш радісним і безтурботним, немов навіть чуються швидкі й гучні сплески хвиль. Але потім все заспокоюється і знову ллється мрійлива, чарівна по своїй красі мелодія, тепер уже в супроводі не тільки акомпанементу, а й другого мелодійного голосу. Звучить як би дует двох співаків. П'єса закінчується поступовим завмиранням всієї музики - немов човен віддаляється, а разом з нею віддаляються і зникають голоси і шум морських хвиль.

"Пісня косаря". Липень:

"Засверби, плече Розмахнися рука!
Ти пахни в обличчя, Вітер з полудня! "
А.В.Кольцов

"Пісня косаря". Липень. Косарі - це переважно чоловіки, які рано-рано вранці виходили в поле косити траву. Рівномірні помахи рук і кіс, як правило, збігалися з ритмом трудових пісень, які співали під час роботи. Ці пісні існували на Русі з найдавніших часів. Співали під час косіння трав дружно, весело. Косовиця - також дуже популярний в російській мистецтві сюжет. Його оспівували багато російських поетів, увічнювали в фарбах російські художники. А пісень в народі було складено безліч. "Пісня косаря" - це сцена з народної сільського життя. Основна мелодія містить інтонації, що нагадують народні пісні. У п'єсі три великі розділи. Вони близькі одна одній за характером. Хоча перша і третя частини - це і є, власне, пісня косаря, селянина, який весело і енергійно косить луг і співає на повний голос широку і, разом з тим, ритмічно чітку пісню. В середньому епізоді, в більш швидкому русімерехтливих акордів супроводу, можна почути схожість зі звучанням російських народних інструментів. В кінці на ширшому звучанні супроводу знову звучить пісня, немов після невеликої перерви селянин з новими силами взявся за роботу. Чайковський любив цю літню пору в селі і в одному з листів писав: "Чому це? Чому проста російська краєвид, чому прогулянка влітку в Росії в селі по полях, по лісі, ввечері по степу, бувало приводили мене в такий стан, що я лягав на землю в якомусь Знеможений від напливу любові до природи ".

"Жнива". Серпень:

"Люди сім'ями
Прийнявши жати,
Косити під корінь
Жито високу!
В копиці часті
Снопи складені.
Від возів всю ніч
Скрипник музика. "
А.В.Кольцов

"Жнива". Серпень. Жнива - це збір з поля дозрілих хлібів. Жнивна пора в житті російського селянина - найважливіша пора. Працювали в поле сім'ями, як то кажуть, від зорі до зорі. При цьому багато співали. "Жнива" - це велика народна сцена з селянського життя. В рукописи композитор зробив підзаголовок "Скерцо". І в дійсності, "Жнива" - це розгорнуте скерцо для фортепіано, малює яскраву картинуз побуту російського хлібороба. У ній пожвавлення, підйом, характерний для великої спільної роботи селян. У середній частині картина яскравою народної сцени змінюється на ліричний сільський пейзаж, характерний для середньо руської природи, на якому і розгортається сцена жнив. У зв'язку з цим музичним фрагментом пригадується вислів Чайковського: "Не можу зобразити, до чого чарівні для мене російське село, російський пейзаж ..."

"Полювання". вересень:

"Пора, пора! Рогу сурмлять:
Псарі в мисливських уборах
Чим світло вже на конях сидять;
Хорти стрибають на зграях. "
А. С. Пушкін

"Полювання". Вересень. Полювання - це слово, як і у всіх інших мовах, означає промисел диких тварин. Однак саме слово походить в російській мові від слова "полювання", що означає бажання, пристрасть, прагнення до чогось. Полювання - дуже характерна детальросійського побуту XIX століття. Цьому сюжету присвячено багато сторінок творів російської літератури. Пригадуються опису полювання про роман Л.Толстого, оповіданнях і повістях І. Тургенєва, картини російських художників. Полювання в Росії завжди була долею людей пристрасних, сильних і проходила дуже шумно, весело, в супроводі мисливських рогів, з безліччю мисливських собак. Полювання в дворянських маєтках в XIX столітті, в осінні місяці, була не стільки за необхідне промислом, скільки забавою, яка вимагала від її учасників мужності, сили, спритності, темпераменту і азарту.

"Осіння пісня". Жовтень:

Осінь, обсипається весь наш бідний сад,
Листя пожовкле за вітром летять ... "
А.К.Толстой

"Осіння пісня". Октябрь.Осень в Росії завжди була часом, яку оспівували багато письменників, поети, художники і музиканти. У ній бачили і неповторні краси російської природи, яка восени одягається в золотий убір, переливаючись своїм пишним багатоцвіттям. Але були й інші моменти осені - це сумний пейзаж, осіннє вмирання природи і смуток по минає літа як символу життя. Вмирання в природі напередодні зими - це одна з найтрагічніших і сумних сторінок осінньої життя. "Осіння пісня" займає в циклі особливе місце. За своїм трагічного колориту вона є його змістовним центром, підсумком всієї розповіді про російського життя і життя російської природи. Жовтень, "Осіння пісня" - це пісня вмирання всього живого. В мелодії переважають сумні інтонації - зітхання. У середній частині виникає певне піднесення, трепетне наснагу, немов проблеснула надія на життя, спроба зберегти себе. Але Третій розділ, що повторює перший, знову повертає до початкових сумним "зітхань", і вже до зовсім безнадійному повного вмирання. Прикінцеві фрази п'єси з авторської позначкою "morendo", що означає, "завмираючи", як би не залишають жодної надії на відродження, на появу нового життя. Вся п'єса - це лірико-психологічна замальовка. У ній пейзаж і настрій людини злиті воєдино. "Кожен день вирушаю на далеку прогулянку, знаходжу де-небудь затишний куточок в лісі і нескінченно насолоджуюся осіннім повітрям, просоченим запахом опалого листя, тишею і красою осіннього ландшафту з його характеристичним колоритом", - писав композитор.

"На трійці". Листопад:

"Не дивись же з тугою на дорогу
І за трійкою вслід не поспішай
І тужливу в серці тривогу
Швидше назавжди загасити. "
Н.А.Некрасов

"На трійці". Листопад. Трійка - так називають в Росії коней, запряжених разом, під одним дугою. До неї часто підвішували дзвіночки, які при швидкій їзді лунко грали, переливаючись срібним звучанням. У Росії любили швидку їзду на трійках, про це складено чимало народних пісень. Поява цієї п'єси в циклі Чайковського сприймається, хоча і в досить елегійному тоні, але як реальна надія на життя. Дорога в нескінченних російських просторах, трійка коней - ось символи триваючого життя. Листопад Росії - це хоча і осінній місяць, Але зима вже постає в своєму повному вигляді. "Стоять морози, але сонце ще трохи гріє. Дерева покриті білою пеленою, і цей зимовий пейзаж до того прекрасний, що важко висловити словами ", - писав Чайковський. П'єса починається широкою мелодією, що нагадує привільне російську народну пісню. Слідом за нею починають чутися відгомони сумних, елегійних роздумів. Але потім все ближче і ближче починають звучати дзвіночки, прикріплені на трійці коней. Веселий передзвін на час як би заглушає сумний настрій. Але потім знову повертається перша мелодія - пісня візника. Їй акомпанують дзвіночки. Спочатку затихають, а потім зовсім тануть вдалині їх тихі звуки.

"Святки". Грудень:

Раз на водохресний вечір
Дівчата ворожили,
За ворота черевичок
Знявши з ноги кидали. "
В.А.Жуковский

"Святки". Грудень. Святки - час від Різдва до Крещенья.Празднік, в якому поєднувалися елементи обряду християнського з древніми, язичницькими. На святки ходили ряджені з хати в хату, дівчата ворожили про свою майбутню долю. У сім'ях панував святковий веселощі. Ряджені, одягнені не по звичаєм, а жартома, ходили на святках від хати до хати, співали святочні пісні, водили хороводи. У будинках їх пригощали, обдаровували подарунками. Заключна п'єса циклу - "Святки" - має в рукописи композитора підзаголовок "Вальс". І це не випадково, вальс був в ті часи популярним танцем, символом сімейних свят. Основна мелодія п'єси витримана в стилі побутової музики, фрагменти якої чергуються з епізодами вальсу. А завершується п'єса, і, разом з нею весь цикл безтурботному вальсом, домашнім святом навколо красивою Різдвяної ялинки.

Як художник описує природу фарбами, композитор і музикант описує природу музикою. Від Великих композиторів нам дісталися цілі збірники творів з циклу "Пір року".

Пропонуємо Вам зануритися в музику весняної природи, відчути справжнє дихання і трепет весни.

А. Вівальді "Пори року". весна

Написаний в 1723 році цикл з 4-х концертів "Four Seasons" є найвідомішою роботою Антоніо Вівальді та одним з популярних творів музики епохи бароко. "Весна" - це перший концерт із циклу "Пори року".

У першій частині концертів «Пори року» знаменитий композиторвисловив всю міць весни, супроводжуючи три твори віршованим радою, барвисто описує явища природи.

Сонет Вівальді також розділив на три частини: в першій частині виступає природа, звільняючись від зимового полону, в другій - мирним сном спить пастушок, а в третій - пастух танцює з німфами під покровом Весни.

Концерт №1 мі мажор «Весна»

За задумом Вівальді кожного сезону відповідає певний регіон Італії, і для весни - це романтична Венеція і берега Адріатики, де особливо прекрасні морські пейзажі і схід сонця над пробуджується від зимової сплячки Землею.

"Type =" hidden "/>

Вівальді Весна

Весна гряде! І радісно піснею
Повна природа. Сонце і тепло,
Дзюрчать струмки. І святкові вести
Зефір розносить, точно диво.
Раптом набігають оксамитові хмари,
Як благовіст звучить небесний грім.
Але швидко вичерпується вихор могутній,
І щебет знову пливе в просторі блакитному.
Квітів дихання, шелест трав,
Повна природа мрій.
Спить пастушок, за день статут,
І гавкає ледве чутно пес.
Пастушачої волинки звук
Розноситься гуде над луками,
І німф танцюючих чарівний коло
Весни розцвічені дивними променями.

Цікава не тільки старовинні барокові форма музичного концерту «Весна», а й сольний звучання інструментів: ніжні звуки скрипки змінюються тривожним гобоєм, баси вступають поступово, накладаючись на мелодію там, де зображується «блискавка» та «грім».

Мелодія в першій частині весняного циклу - Allegro, вона часто змінює ритм, дробиться, чітко чутні «голосу і трелі птахів», «дзюрчання струмка», легкість вітерця. Друга частина - Largo, мелодійна, на протязі звучання музики спостерігається трехпластная фактура. Верхній пласт - мелодійне соло скрипки, співучість і смуток. Середній шар фактури імітує тихий шелест листя і трави, звуки монотонні і добре поєднуються з басами третього шару - ритмічного, який зображує ледь чутне «тявканье пса». Третя частина циклу по темпу і динаміці звучання нагадує першу, але тут помітно ритмічне гальмування в кінці кожної мелодійної хвилі. Головним героєм циклу "Весна" Вівальді вибрав виконує соло скрипку, розділивши кожен «місяць» на три етапи: експозицію, розвиток і репризу.

П. І. Чайковський "Пори року". весна

"Пісня жайворонка". Березень

"Поле зиблется квітами,
У небі ллються світла хвилі.
Весняних жайворонків співу
Блакитні безодні повні "
А.Н.Майко

"Type =" hidden "/>

Перша п'єса з весняного циклу присвячена березня, коли з-під снігу пробиваються ніжні й тендітні квіти, повертаються з вирію птахи, а на проталинах в лісі щебече жайворонок, зігрівшись під ласкавими променями сонця. Спів жайворонка символізує весну, тому лірична і некваплива мелодія нагадує перекличку птахів, вільний політ над рідними просторами і створює легке, трохи сумне і мрійливий настрій. Легкі трелі поступово стихають, в лісі настає ніч, і все завмирає в очікуванні наступного дня.

Епіграфом до цієї п'єси композитором було використано вірш поета Аполлона Майкова, що розповідає про політ жайворонка в небі, радісно співає хвалу весни, розпускаються квітам і щедрому сонця.

"Пролісок". Квітень

"Type =" hidden "/>

Як тільки з полів і лісових галявин сходить сніг, а на галявинах починає пробиватися з-під старого листя і хвої зелена трава, з'являються проліски. Природа пробуджується, відправляючи до світла своїх перших посланників. Як і квітка пролісок, місяць квітень дуже любимо російським народом, особливо жінками, йому присвячують вірші поети, підкреслюючи білизну і прозорість дзвіночків, що нагадують про те, що весна остаточно вступила в свої права. Початок п'єси Чайковського «Март» пронизано зворушливими мотивами, схожа на тихий, запаморочливий вальс, який змінюється емоційними акордами, а потім приглушено звучать мажорними нотами. На початку першого розділу п'єса більш повітряна, до середини гра стає більш емоційною і спускається до нижніх октав, а потім знову повертається до легкого і чуттєвого вальсу.

Це музичний твір також присвячено одному з віршів А.Н. Майкова, в якому пролісок порівнюється з надією, а практично розтанув сніг з забутими бідами і тривогою.

"Білі ночі ". Травень

"Яка ніч! На всьому яка нега!
Дякую, рідний опівнічний край!
З царства льодів, з царства хуртовин та снігу
Як свіже і чисте твій вилітає травень! "
А.А.Фет

Астор П'яццолла "Пори року" Весна

Талант композитора полягає в умінні висловити ті почуття і емоції, які письменник передає за допомогою слів, а художник пише фарбами картини, що відображають стан його внутрішнього світу, Часом суперечить навколишньої реальності. Одним з геніальних музикантів XX століття був визнаний аргентинський музикант Астор П'яццолла, який створив свій власний і неповторний музичний стиль.

Астор П'яццолла перевернув усю виставу про те, як повинна звучати справжня хтива музика, якщо змішати всі три різних за формою жанру в один коктейль. Так народився ні з чим незрівняний стиль - дивовижний стиль гри. В його основі лежить кілька напрямків: танго, джазова і класична музика.

Весна. Piazzolla - Primavera Porteña Allegro

"Type =" hidden "/>

Ця частина циклу про Порах року в Буенос-Айресі більше нагадує класичне танго з емоційним надривом, запальним ритмом і швидким темпом, який задає акордеон.

Виконання цього твору можна почути в інтерпретації багатьох оркестрів, але інтерес музичних критиків викликає не стільки нова подача музики танго, скільки різка зміна мелодії в середині і ліричність, яка змінюється пристрастю з перших же акордів соло акордеоніста.

Й. Гайдн Ораторія "Пори року". 1-а частина: Весна

Відкривається 1-я частина інструментальним вступом «Перехід від зими до весни». Композиція увертюри подвійна: заставка важкого баса з нагнітаючої обстановкою змінюється м'яким, світлим, тонально-стійким мотивом.

Інструментальне вступ має кожна частина «Пір року», однак лише перше з них виконує функцію увертюри до всього циклу. Головне завдання - налаштувати слухача на потрібний емоційний тон, провести його від похмурої, вкритої холодним мороком зими до самого життя - безхмарним і радісним весни.

Хор віддає позиції важкого потужному басу Симона, який відриває сольну частина «Пір року». Чітка ритміка, квадратне будова і прихильність народному співу наближають слухача до життя веселого орача, чию роль виконує Симон.

Загальний тон до закінчення «Весни» піднімається. А піком стає хорова пісня, якої і закінчується весняна частина ораторії.

Цикл з чотирьох концертів для соло скрипки з оркестром.

весна

Ось прийшла весна (3)

СПІВ ПТАХІВ (4)

Птахи радісно вітають весну веселим співом, (5-6)

і оманливе віють ніжним шепотом зефіри, легко пролітаючи туди і сюди, (7)

а в цей час морок розливається в повітрі, і виблискують блискавки, і громи віщують, (9)

що пташкам треба замовкнути. Приходить нове благозвучне чарівність: (12)

там, на квітучому лузі, пестить погляд, чути ніжний шепіт листя і трав. (15)

Спляча ПАСТУХ (15)

Спить пастух, а поруч його вірний пес. (15)

Він сердито гарчить - йому адже весь час доводиться голосно гавкати. (15)

Під звуки пастушої волинки і під блискучим покривом весни танцюють веселі німфи і пастушок. (18)

Пастушачий ТАНЕЦЬ (18)

літо

ЛІТНЯ знемоги (31)

Поки триває цей час року - пора гарячого сонця, - тужать люди, знемагають стада, горять сосни. (31)

Горлиці (38)

ОСЬ горлинка в саду поспішає складати свої пісні. (38-39)

Ніжно віє зефір. (40)

ПІВНІЧНИЙ ВІТЕР (41)

Буремні вітри (41)

Але раптом Борей затіває суперечку зі своїм сусідом. (42)

СКАРГА селянина (44)

Молодий пастушок оплакує свою долю, тому що боїться жорстоких хижаків, які загрожують стаду. (45)

Болять втомлені ноги і руки, і навіть відпочиваючи, він зі страхом думає про блискавки, про страшні грозах, про хмари лютих мух і оводів! (50)

МУХИ І Овід (50)

Бурхливо ЛІТНЯ ПОРА (53)

Недаремно боїться селянин. Збуваються його побоювання: гримить грім, виблискують блискавки в небі, і ось вже градом побило колосся, повні зерен. (53)

У небі завивання і гуркіт. (57)

осінь

Танцями і ПІСНІ поселяється (72)

Свято селян з танцями і піснями. (72)

Радість настала від зібраного врожаю. (72)

ОДИН напився (75)

У цій волозі Бахуса стільки веселощів! (75)

І ВСЕ напідпитку (76)

ОСЬ ЦЕЙ ВИПИВ! (80)

Спляча П'яний (83)

Бурхливе свято закінчується блаженним сном. (83)

Спляча П'ЯНІ (86)

Всім хочеться відпочити від тудов, танцювати, співати. Нежаркий повітря приносить насолоду. (86)

Це час року все більше і більше кличе насолоджуватися солодким сном. (86)

Мисливці з рання несуться на полювання, з рушницями і карабінами поспішають в дикі місця.

Рятується все живе, тікають звірі, і мисливці переслідують їх. (96)

Рятується втечею хижак (96)

Його вистежують. Ось уже поранена перелякана жертва, і їй загрожує і зграя гавкають собак, і стрілянина з рушниць. (96)

СТРІЛЬБА З рушниць і гавкіт собак (96)

НАМАГАЄТЬСЯ втечею врятуватися ДИКИЙ ЗВІР І ГИНЕ (101)

Він занадто слабкий, щоб втекти, і вмирає, знемігши. (101)

зима

Тремтить замерзлий мандрівник під холодним снігом. (106)

ЖАХЛИВИЙ ВІТЕР (107)

Суворо дме страшний вітер (107)

ШУМ ВІТРУ (113)

Люди біжать, весь час тупаючи ногами від холоду, (109)

і хоч куталися в шерсть, все одно зуб на зуб не потрапляє. (117)

Вони прагнуть до своїх осель: адже так приємно і мирно біля вогню, поки злива ллє щосили за стінами будинку. (123)

Люди йдуть по льоду річки. (126)

ЙДУТЬ ОБЕРЕЖНО, з побоюванням і повільним кроком, уважно стежать, щоб не посковзнутися і не впасти. (128)

Варто прискорити крок чи рвучко обернутися, як посковзнешся і впадеш. (128-129)

ПАДІННЯ НА ЗЕМЛЮ (129)

Але люди йдуть швидше, поки лід не тріснув і не відкрилися ополонки. (132)

ПІВДЕННО-СХІДНИЙ ВІТЕР (133)

Відчувається, коли виходиш за двері, як дмуть Сирокко, Борей, і все вітри воюють між собою. (135)

Така зима, але і вона приносить радість. (138)

Улюбленим жанром Антоніо Вівальді (бл. 1678-1741), якого прозвали "рудим священиком", був концерт, з властивою йому святковістю, блиском, великим штрихом, - словом, стилем, розрахованим на широку, різноманітну і спраглу яскравих враженьаудиторію.

12-ти років від роду Вівальді вже заміняв в кращому міському оркестрі свого батька, а в 15 років прийняв чернечий сан. У 25 років Вівальді був визнаний першим скрипалем свого рідного міста - Венеції, ще через десять років став одним з найвідоміших композиторів Європи. Чернечий сан дозволив Вівальді стати музичним керівником жіночої консерваторії Ospedalle della Pieta. Тоді в консерваторіях навчалися здатні до музики діти від 7 до 18 років. Основним призначенням консерваторій була підготовка кадрів для оперного театру: співаків, співачок, оркестрантів, композиторів. Вівальді викладав вихованкам спів, гру на клавесині, скрипці, флейті, генерал-бас і контрапункт (написання музики). Однак головним в його роботі залишалися щотижневі концерти консерваторської оркестру, або, як тоді говорили, капели. В оркестрі грали виключно дівчинки. Під керівництвом Вівальді вони досягли такої майстерності, що на їх виступи слухачі приїжджали з усіх кінців Європи. Сам композитор виступав з капелою як соліст-скрипаль і склав для цього величезне число концертів, більше 450.

Концертне творчість Вівальді стало яскравим втіленням в інструментальній музицістилю бароко (бароко - "дивний", "химерний" стиль). Багато концертів Антоніо Вівальді мають програму - назва або навіть літературне посвячення.

Цикл "Пори року" - один з ранніх зразків програмної оркестрової музики. Пори року (італ. Le quattro stagioni «Чотири пори року») - перші чотири з дванадцяти скрипкових концертів його восьмого опусу, одні з найзнаменитіших його творів і одні з найвідоміших музичних творівв стилі бароко. Концерти написані в 1723 році і вперше опубліковані два роки по тому, в 1725, в Амстердамі - видавець Мішель Ле Ціні. Кожен концерт присвячений одному пори року і складається з трьох частин, відповідних кожному місяцю. Кожному з концертів композитор подав сонет - свого роду літературну програму. Передбачається, що автором віршів є сам Вівальді. Потрібно додати, що парадигма барочного художнього мислення не обмежується єдиним сенсом або сюжетом, і передбачає побічні смисли, натяки, символи. Перша напрошується алюзія - чотири віку людини, від народження до смерті (фінальна частина містить недвозначний натяк на останнє коло Дантового пекла). Настільки ж непрікрит натяк на чотири регіони Італії, згідно з чотирьох сторонах світу і шляхи сонця по небу. Це схід (схід, Адріатика, Венеція), полудень (сонний, жаркий південь), пишний захід (Рим, Лаций) і півночі (холодні передгір'я Альп, з їх замерзлими озерами). Але в цілому зміст циклу значно багатшими, що було ясно будь-якому тодішньому освіченому слухачу (див. Філіп Боссан, «Людовик XIV, король-артист», «Межі Олімпу»). У той же час Вівальді досягає тут висот жанровости і прямий образотворчості, що не цураючись гумору: в музиці присутні гавкіт собак, дзижчання мух, рев пораненого звіра і т. П. Все це, укупі з бездоганно прекрасною формою, і зумовило визнання циклу як безперечного шедевра .

Але Вівальді дав музикантам і більш детальну програму. У партитурі, в партіях соліста і партіях окремих инстументов дані пояснення не тільки до кожної нової теми, Але і до деяких коротким музичним фразам: вони уточнюють зміст, привносячи в нього енергію і гумор. Чотири концерти цього циклу - "Весна", "Літо", "Осінь", "Зима" - барвисто малюють картини природи. Вівальді вдалося передати в музиці спів птахів ( "Весна", в першій частині, "Літо", в першій частині), грозу ( "Літо", в третій частині), переважно без опадів ( "Зима", у другій частині), шум вітру. Віртуозність, технічна складність не відволікати слухача, а сприяла створенню образу, що запам'ятовується.

Кожен з чотирьох концертів складається з 3-х частин, контрастних між собою: швидко-повільно-швидко.

1 Концерт №1 мі мажор «Весна», RV 269
2 Концерт №2 соль мінор «Літо», RV 315
3 Концерт №3 фа мажор «Осінь», RV 293
4 Концерт №4 фа мінор «Зима», RV 297

Концерт №1 мі мажор «Весна», RV 269

1 Allegro. Прийшла весна

2 Largo e pianissimo sempre. Сплячий пастух.

3 Allegro, danza pastorale. сільський танець

Весна гряде! І радісно піснею
Повна природа. Сонце і тепло,
Дзюрчать струмки. І святкові вести
Зефір розносить, точно диво.

Раптом набігають оксамитові хмари,
Як благовіст звучить небесний грім.
Але швидко вичерпується вихор могутній,
І щебет знову пливе в просторі блакитному.

Квітів дихання, шелест трав,
Повна природа мрій.
Спить пастушок, за день статут,
І гавкає ледве чутно пес.

Пастушачої волинки звук
Розноситься гуде над луками,
І німф танцюючих чарівний коло
Весни розцвічені дивними променями.

Концерт №2 соль мінор «Літо», RV 315

1 Allegro non molto. Спека. Allegro. Зозуля. Горлинка. Зефір. Борей. Плач селянина.

2 Adagio - Presto.

3 Presto, tempo impetuoso d'estate. Літня гроза.

В полях ліниво стадо бродить.
Від тяжкого, задушливого спеки
Страждає, сохне все в природі,
Нудиться спрагою все живе.

Раптом налітає пристрасний і могутній
Борей, підриваючи тиші спокій.
Навколо темно, злих мошок хмари.
І плаче пастушок, захоплений грозою.

Від страху, бідний, завмирає:
Б'ють блискавки, гуркоче грім,
І стигле колосся вириває
Гроза безжально колом.

Концерт №3 фа мажор «Осінь», RV 293

1 Allegro, ballo e canto de'villanelli. Танець і пісня селянських хлопців.

2 Adagio molto, Ubriachi dormienti. Сплячі п'яні.

3 Allegro, la Caccia. Полювання.

Шумить селянський свято врожаю.
Веселощі, сміх, завзятих пісень дзвін!
І Бахуса сік, кров запалить,
Всіх слабких валить з ніг, даруючи солодкий сон.

А решта прагнуть продовження,
Але співати і танцювати вже несила.
І, завершуючи радість насолоди,
В найміцніший сон всіх занурює ніч.

А вранці на світанку скачуть до бору
Мисливці, а з ними єгері.
І, слід знайшовши, спускають гончих зграю,
Азартно звіра женуть, в ріг сурмить.

Переляканий жахливим гамором,
Поранений, що слабшає утікач
Від псів терзає біжить вперто,
Але частіше гине, нарешті.

Концерт №4 фа мінор «Зима», RV 297

1 Allegro non molto

Тремтиш, замерзаючи, в холодному снігу,
І півночі вітру хвиля накотилася.
Від холоднечі зубами стукає на бігу,
Колотить ногами, зігрітися не в силах

Як солодко в затишку, теплі і тиші
Від злої негоди сховатися зимою.
Каміна вогонь, напівсну міражі.
І душі замерзлі сповнені спокою.

На зимовому просторі радіє народ.
Упав, послизнувшись, і котиться знову.
І радісно чути, як ріжеться лід
Під гострим коником, що залізом окований.

А в небі Сироко з Борі зійшлися,
Йде не на жарт між ними сраженье.
Хоч холоднеча і хуртовина поки не здалися,
Дарує нам зима і свої насолоди.

Для перших частин своїх концертів (швидко) Вівальді встановив форму рондо. Головна темау tutti повертається у вигляді рефрену, чергуючись з сольними епізодами разработочного типу. Тематично вони пов'язані з рефреном, запозичуючи у нього матеріал; але тут, в епізодах, теми завершеного будови розчиняються в секвентной-фігуративного двіженіі.Тема рельєфно оттеняется епізодами, що створюють їй текучий, рухомий фон, нерідко образотворчого характеру.

А. Вівальді нерідко мислив свою музику програмно. При цьому програму того чи іншого твору композитор то обмежував певним підзаголовком ( «Пастушка», «Відпочинок», «Фаворит»), то розгортав як картину кожної з частин в циклі. Саме так він надходить в своїх прославлених 4-х концертах для скрипки, струнного квінтету і органу (або чембало). У сучасній виконавській практиці вони об'єднуються в цикл «Le quattro stagioni» - «Чотири пори року» (в оригіналі такого заголовка немає):

Концерт E-dur «Весна» (La primavera)
Концерт g-moll «Літо» (L'estate)
Концерт «Осінь» (L'autunno)
Концерт «Зима» (L'inverno)

Кожен з концертів має розгорнуту літературну програму, викладену в 4-х сонетах: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима». Можливо, їх автором був сам Вівальді (точне авторство не встановлено).

весна

Весна прийде! І радісно піснею
Повна природа. Сонце і тепло,
Дзюрчать струмки. І святкові вести
Зефір розносить, Точно чари.

Квітів дихання, шелест трав,
Повна природа мрій.
Спить пастушок, за день статут,
І гавкає ледве чутно пес.

літо

Від страху, бідний, завмирає:
Б'ють блискавки, гуркоче грім,
І стигле колосся вириває
Гроза безжально колом.

осінь

А утором на світанку скачуть до бору
Мисливці, а з ними єгері.
І, слід знайшовши, спускають гончих зграю,
Азартно звіра женуть, в ріг сурмить.

зима

Крім сонетів окремим музичним епізодами циклу «Пори року» подані пояснюють ремарки, які коментують зміст музики. Так, наприклад, в I частини «Зими», де композитор досягає вершин художньої образотворчості, ремарки пояснюють, що тут зображується те, як стукають від холоду зуби, як притупують ногами, щоб зігрітися. Нічого подібного не було аж до «Пасторальної» симфонії Бетховена.

У концертах багато жанровости, яскравих звукоизобразительного деталей. Тут присутні не тільки гуркіт грому і пориви вітру, але і гавкіт собак, дзижчання мух, рев пораненого звіра, і навіть зображення підпилих селян з їх нетвердою ходою. З першої ж частини «Весни» музика наповнюється «радісним співом» птахів, веселим дзюрчанням струмочка, ніжним віянням зефіру, яке змінюваним грозовим шквалом. «Літо» яскраво змальовує напористі «гуркіт грому». «Осінь» передає настрій народних гулянь, свят. У «Зимі» остинатной «биття» 8-х майстерно передають відчуття пронизує зимової холоднечі. При цьому головним для композитора завжди залишається передача основного емоційного стану.

У кожному з концертів циклу «Пори року» повільні частини написані в паралельній (по відношенню до основної) тональності. Їх музика виділяється спокійній картинністю після динамічних Allegri.

Якщо врахувати, що всі 4 концерти тричастинне, то не виключена паралель і з 12-ма місяцями року. Крім того, популярна в мистецтві тема пір року допускає різні смислові паралелі - в першу чергу, з природним життєвим циклом людини від народження до смерті. Можлива також алюзія на чотири регіони Італії, відповідно чотирьох сторонах світу.

Життя одного з найвідоміших композиторів, що жив більше 300 років тому, цілком виразно викладена в солідній інтернет енциклопедії, розтиражована по різним поважним (і не дуже) сайтам з додаванням різних авторських сентенцій. Тут і спроби переказу (реферати) і різні сентенції про якісь «коханок» і «таємниці» в стилі Дена Брауна і просто «твори на тему" різних авторів, невигадливо порізали в своїх інтересах все той же енциклопедичний текст.
Найбільш цікаві матеріали, як зазвичай, знайшлися в кінці пошукового списку. Вони належать музикознавцям, професійним музикантам, що спирається в своїх роботах на конкретні документи і факти.

Мабуть, найкращим зразком таких матеріалів про Вівальді та його «Порах року» є, написана онуком відомого композитора С. Майкапара - Олександром Майкапара і опублікована ним на власному сайті -.

Бездоганні достовірність, легкість і логіка викладу історичного матеріалу в цій статті стали для нас відправною точкою в створенні нашої світломузичній постановки. Частина матеріалів цієї статті, з люб'язного дозволу автора, ми вирішили використовувати в постановці і на нашому сайті.

Отже, «Пори року» Антоніо Вівальді, це цикл з чотирьох концертів для соло скрипки з оркестром. Кожен з концертів в трьох частинах і кожен зображує одна пора року. Вони входять до складу зборів (Op. 8), що має назву «Il Cimento dell'Armonia e dell'Inventione» ( «Суперечка Гармонії з Винаходом»).

Складений - приблизно в 1720 г. (А. Вівальді 32 року). Опублікований - 1725 (через 5 років!). Амстердам. Видавець Мішель Ле Ціні. Повний оригінальна назва: «Le quattro stagioni» ( «Чотири пори року»).

«Prete rosso» ( «Рудий священик») - таке прізвисько отримав Антоніо Вівальді у мемуарах Карло Гольдоні. І дійсно, він був і рудим ( "Рудий» - було прізвисько і його батька), і священиком.

Антоніо Вівальді (4 березеня 1678, Венеція - 28 липень 1741, Відень) народився в родині професійного скрипаля, його батько грав в соборі Св. Марка, а також брав участь в оперних постановках. Антоніо отримав церковне освіту і готувався стати священиком: він послідовно ставав exorcista (заклинатель; 1695), acolythus (хресний батько; 1696), subdiaconus (протодиякон; 1 699), diaconus (диякон; 1700). Але незабаром після того, як він був присвячений в sacerdos (священик; 1703), що давало йому право самостійно служити месу, він відмовився від цього, пославшись на поганий стан здоров'я (він страждав на астму, що стала наслідком перенесений при народженні травми грудної клітини). В 1703 він значився maestro di violino (вчитель гри на скрипці) в Оспедале делле Пієта. Це один з венеціанських притулків для дівчаток-сиріт. З перервою в два роки Вівальді займав цю посаду до 1716 року, коли став maestro de 'concerti. Пізніше, вже перебуваючи далеко від Венеції, він зберіг свої зв'язки з Пієта (у свій час він щомісяця посилав туди два своїх нових концерту).

Репутація Вівальді почала швидко зростати з його першими публікаціями: трио-сонати (ймовірно 1703-1705), скрипкові сонати (1709) і особливо його 12 концертів «L'estro armonico» ( «Гармонійне натхнення») Op. 3 (1711). Вони, утримуючи деякі з його найпрекрасніших концертів, були видані в Амстердамі і широко розповсюдилися в північній Європі; це змусило музикантів, які відвідували Венецію, розшукувати там Вівальді, а в ряді випадків замовляти у нього нові, як це було, наприклад, зроблено для дрезденського двору. Баху так сподобалися концерти Вівальді, що п'ять концертів Op. 3 він переклав для клавесина, а ще ряд концертів - для органу. багато німецькі композиторинаслідували його стилю. Він видав двасобранія сонат і ще сім збірок концертів, включаючи «La stravaganza» ( «Екстравагантність») Op. 4 (приблизно +1712), «Il cimento dell'armonia e dell'inventione» ( «Суперечка Гармонії з Винаходом»), Op. 8 (приблизно 1720, включаючи «Чотири пори року») і «La cetra» ( «Ліра»), Op. 9 (1727).

Саме в жанрі інструментального концерту укладені головні досягнення Вівальді та його значення в історії музики. Він був перший композитор, який постійно використовував форму рітурнелі в швидких частинах, і це стало зразком для інших композиторів. Той же саме можна сказати про вівальдівской формі концерту в цілому, що складається з трьох частин: швидко - повільно - швидко. З його приблизно 550 концертів, приблизно 350 - для соло інструменту з оркестром (більше 230 для скрипки); близько 40 подвійних (тобто для двох солістів), більше 30 для декількох солістів і майже 60 для оркестру без солістів. Вівальді був оригінальним інструментовщіком і написав кілька концертів для незвичайних поєднань інструментів, наприклад, для віоли д'амур і лютні, або для безлічі духових інструментів, включаючи такі, як шалмей, кларнет, валторну і інші рідкісні інструменти. У нього також багато сольних концертів для фагота, віолончелі, гобоя і флейти. Деякі з його концертів - програмні, наприклад «Буря на морі» (таку назву мають три концерту), «Полювання», «Тривога», «Відпочинок», «Ніч», «Протей, або Світ навиворіт». Вівальді написав також багато вокальної - церковної і світської - музики. Він автор (за різними даними) від 50 - 70 опер (збереглося близько 20).

Тема пір року завжди була популярна в мистецтві. Пояснюється це кількома чинниками. По-перше, вона давала можливість засобами даного конкретного мистецтва зафіксувати події і справи, найбільш характерні для того чи іншого часу року. По-друге, вона завжди наділяли її певним філософським змістом: Зміна пір року розглядалася в аспекті зміни періодів людського життя, і в такому аспекті, тобто пробудження природних сил, уособлювала початок і символізувала юність, а - кінець шляху - старість.

Історія музики знає чотири знаменитих інтерпретації теми пір року. Ці твори так і називаються - «Пори року». Це цикл концертів Вівальді, ораторія Гайдна (1801), цикл фортепіанних п'єс П. І. Чайковського (1876), балет А. К. Глазунова (1899).

«Времена года» Антоніо Вівальді належать до числа найпопулярніших творів усіх часів. Для багатьох саме ім'я «Вівальді» є синонімом «Пір року» і навпаки (хоча він написав масу інших творів). Навіть в порівнянні з іншими концертами того ж опусу ці концерти демонструють разючу новаторство Вівальді в області барокового концерту. Придивімося до кожного з чотирьох концертів. І з самого початку зазначу, що кожному з концертів композитор подав сонет - свого роду літературну програму. Передбачається, що автором віршів є сам Вівальді (тут і далі сонети наводяться в перекладі Володимира Григор'єва). Отже ...

«Весна» (La Primavera)

Квітів дихання, шелест трав,
Повна природа мрій.
Спить пастушок, за день статут,
І гавкає ледве чутно пес.

«» (L'Estate)

Від страху, бідний, завмирає:
Б'ють блискавки, гуркоче грім,
І стигле колосся вириває
Гроза безжально колом.

«Осінь» (L'Autunno)

«Зима» (L'Inverno)

Далі в своїй статті А. Майкапар призводить вкрай цікаві дані про різні засоби музичної виразності, використаних Вівальді в концертах «Времена года», ремарках композитора в партитурах, часу і місця, коли було створено цей твір. Він описує детально кожен концерт, слідуючи від віршів до нот і не забуваючи про оточувала Вівальді реальності. Його статтю добре читати, особливо музикантам, одночасно слухаючи запис концертів (постарайтеся знайти в інтернеті найкраще виконання) і порівнюючи враження від прочитаного і почутого. Запевняю, що Ви не пошкодуєте про витрачений час.

Я думаю, що аж ніяк не всі досвідчені слухачі знають про сонетах, які грають ключову роль не тільки у виконанні, але і сприйнятті цього твору. І вже знаходиться зовсім не багато виконавців, які бажають точно слідувати авторським задумом Вівальді. У музичній колекції «Театру Світу» зібрано близько 5 (!) Виконань «Пір року». Діапазон інтерпретацій величезний -від автентичного класичного доджазового авангарду.

Прочитавши блискучу статтю А.Майкапара, ми не вважали за жодне з наявних у нас виконань бути гідним ілюстрації наведених сонетів. Ми знайшли і використовуємо в постановці ще одну версію виконання, що ідеально підходить на наш погляд до початкового задуму Антоніо Вівальді - програмної музики.

Програмна музика - це музика, яка відповідає певній, в даному випадку, літературній програмі. У «Порах року» ми маємо справу дійсно з справжнісінькою програмою: музика точно слід за образами віршів. Сонети так добре відповідають музичній формі концертів, що мимоволі виникає підозра, не складені чи сонети до вже написаної музиці?

Глядачі побачать в нашій постановці практично всі програмні передумови Вівальді - вітер і дощ, спів птахів, танець німф і сцену полювання. Єдине в чому ми зважилися відступити від задумів великого композитора - це відображення природи. Природа північній Італії (подивіться на карту, де знаходиться Венеція) безумовно м'якше російської. Навряд чи Вівальді бачив красу російської зими, зміг відчути контрасти і печаль середини осені, темряву і безвихідь кінця безсніжного листопада. Тому ми зважилися проілюструвати кілька частин третьої (Осінь) і четвертого (Зима) концертів так, як бачимо ці періоди року ми, жителі середньо рівнини, посиливши враження від дуже подібною музики цих частин.

Історія життя Антоніо - Лючіо Вівальді - таке повне ім'якомпозитора повно праці, експериментів, новаторства і беззавітного служіння мистецтву. Протягом майже півстоліття активного життя (він помер в 62 роки), не дивлячись на хвороби і властиві будь-якій людині страждання, він ніс людям світло свого геніального таланту.

Як часто трапляється, люди відплатили злом за добро. Антоніо Вівальді помер у бідності і самотності, далеко від батьківщини. Місце його поховання в могилі для бідняків у Відні (Австрія) давно загубилося. Його концерти були забуті майже на 200 років і лише на початку 20 століття (приблизно з 1934 г) його творчість відродилося і знову стало дарувати людям чарівний світ чудової музики.
До речі, Лючі (друге ім'я Вівальді) в перекладі означає «світло».

Олексій Голтихов