Як називався місяць квітня по старослов'янською. Назва старослов'янських місяців року
|
1. Назви слов'янських місяців
IIпівріччя
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Назви слов'янських місяців
Звідки пішли слов'янські назви місяців
зимові місяці
весняні місяці
літні місяці
осінні місяці
висновок
Список використаної літератури
Основними заняттями слов'ян були сільське господарство, полювання, рибальство. Тому календарні рамки різних часових відрізків знаходяться у взаємозв'язку з тими сільськогосподарськими роботами, особливостями мисливського та рибальського промислу, які припадали на той чи інший відрізок часу. Це можна простежити на прикладі невеликої групи слів, що позначають в сучасній російській мові чотири пори року: весну, літо, осінь, зиму. Багато вчених - лінгвісти вважають, що розмежування пір року, існуючого в сучасному розумінні, в давньоруській мові не було: «Чітко лише розрізнялися два сезони: теплий і холодний. Теплий - це період розквіту природи, період посіву та збирання врожаю, тобто той відрізок часу, який в даний час відповідає весні, літу і частково осені. Холодний - період, коли природа мертва, все живе відпочиває, тобто відповідний нашої осені і зими »(Вялкіна 1968).
З прийняттям на Русі християнства (988 р) на землеробський календар накладається система церковного літочислення. Якщо землеробський календар спочатку був орієнтований по сонцю, то церковний - по місяцю (Некрилова 2007: Додати 6). А.Ф. Некрилова зазначає, що народний календар «демонструє таке з'єднання язичницького і християнського начал, яке правильніше було б назвати злиттям, а не двоеверием. Народне православ'я не є механічне поєднання двох світоглядів, коли порівняно просто вичленяються елементи язичницькі і християнські. Перед нами явище, швидше за нагадує необоротну хімічну реакцію, де в результаті з'єднання двох речовин виходить третій, зі своїми, тільки йому притаманними властивостями »(Некрилова 2007: Додати 9,10).
В результаті поєднання календарів вийшла подвійна система обчислення часу, що, зокрема, відображено в назвах місяців, які вживалися в російській мові давньоруського і староруської періодів.
Звідки взялися назви місяців року в сучасній російській мові, знають майже всі. Імена давньоримських імператорів, античних богів, похідні числівників ... Ці запозичені назви не зовсім характерні для древніх слов'янських календарів. Якими ж назвами місяців користувалися на Русі здавна, так, і, взагалі, які коріння назв місяців в мовах східних слов'ян? Більшість старовинних назв місяців виникли за часів язичництва. При цьому в основу назв були покладені не імена язичницьких богів, а природні явища або особливості господарського виду діяльності людей, характерні для певної пори року. Причини такої закономірності цілком зрозумілі. Не завжди сприятливі для землеробства кліматичні умови території проживання східних слов'ян зробили основний рід діяльності наших предків цілком і повністю залежать від природних явищ. Наприклад, саме кліматичні умови навчили слов'ян передбачати погоду за природним явищам, породивши таку кількість прийме, якого, мабуть, немає ні в однієї з інших груп народів. Такий же «природно-господарський» образ мислення наклав свій характерний відбиток і на назви місяців.
зимові місяці
Перший місяць зими - грудень. У давньоримському календарі грудень за рахунком був десятим, за що і отримав назву december, що походить від латинського числівника decem (десять). Цей місяць багато в чому примітний. День зимового сонцестояння, який припадає на 22 грудня, - найкоротший день у році. Природа в цьому місяці завершувала своє поступове завмирання, розпочате ще на початку осені.
Похмурий сіре небо родило у росіян і українців назва хмурень. Починаються снігопади - білоруський Сніжану. Морози, хапають вимешенное осінню бруд мерзлими грудками (купами), привели до українського грудень і русинському груден. Український труси, мабуть, походить від слова трусити, тобто дрібно трясти, струшувати, або сипати. Настання холодів, невід'ємного атрибуту зими, призвело до появи російських імен студен і стужайло, українського холодець. Однак ці назви були менш поширені і більш характерні для наступних місяців зими. А ось український мостовик говорить нам про те, що всі водойми в цьому місяці покривалися крижаними мостами. січень. Сучасна назва отримано від імені давньоримського Януса - бога часу, всіх початків і завершень, входів і виходів (лат. Ianus - двері). Досить символічна назва з урахуванням положення місяця в сучасному календарі. Старе російське назва просинец по одній гіпотезі вказувало на те, що небо в зв'язку зі збільшенням тривалості дня насичується синявою або починає сяяти (просіяніе). Особливо таке явище помітно в цю пору року при ранніх синюватих сутінках. Інша думка пов'язує просинец з народним звичаєм проведення святок, в які було прийнято ходити по домівках і просити частування. Рідше назва пов'язується з просом (день збільшується зовсім по чуть-чуть, по зернятку проса) і поросям (білоруське Парася), який приносився в жертву богу нового, що народжується сонця. Русский перетину (перетин), український сiчень, а також русинську сiчен (сьiчен), можливо, вказують на те, що січень - переломний місяць зими, який ділив її навпіл тріскучими морозами. Інше припущення засноване на тому, що цей час року (у зв'язку з відсутністю вегетації) є найбільш підходящим для рубки дерев з метою, зокрема, підготовки нових посівних земель. Ще один варіант походження - слово з коренем січ (холод, мороз) запозичене зі старих південнослов'янських мов. Не вимагає особливого пояснення білоруський студзень і однокореневі російський стужайло і русинський Стіч (тобто студений, холоднеча, холонути). Морози, характерні для цього зимового періоду, українці урізноманітнили назвами холодець, трiскун, Льодовик, щіпун.
Лютий, Другий місяць в році, названий на честь язичницького бога підземного царства Фебруусу або, по-російськи, Фебра. Саме в цей час язичники шанували за допомогою очищувальних жертвоприношень підземного бога плутонію, званого також Фебруусу. За схожою версії, своєю назвою цей місяць зобов'язаний обряду культового очищення від гріхів, покаяння в стародавньому Римі(Лат. Februarius - очисний) .Так як лютого був останнім місяцем у році, саме в ньому люди намагалися очиститися від всього поганого, накопленнного за рік. Через часті хуртовин та завірюх останній місяць зими отримав від східних слов'ян назви ветродуй, сніжитиме, крутень, снегосей. Білоруський люті, український лютий нагадують нам про суворі (лютих) лютневих морозах. А ось російська бокогрей говорить про швидкий кінець зими: скотина виходить на тепле сонце погріти боки. Про те ж свідчить українська назва межень, що позначає межу (кордон) між зимою і весною. Окремо варто згадати українські зимобор, що забирає у зими її морозну силу, кріводорiг і казібрiд (козоброд), що робить дороги і стежки кривими, звивистими через велику кількість накопичився снігу
весняні місяці
Березень. У багатьох слов'янських мовах він пов'язаний зі збором березового соку: укр. березень, біл. сакавік, чеськ. březen; в словенській мові третій місяць року пов'язаний, перш за все, з висиханням землі sušec; верхньолужицька березня позначає поворот року до літа, на літо nalĕtnik, а хорватський ožujak - пов'язаний з дієсловом лежати і, ймовірно, означає останній місяць селянського відпочинку перед польовими роботами; польську мову на початку весни здав позиції і скористався латинським словом, переробленим під особливості польської фонетики marzec [Мажец].
Квітень- це місяць, пов'язаний з пробудженням природи. В українському (квітень) і польському (kwiecień) назва цього місяця пов'язано з цвітінням, в чеському (duben) з появою листя дуба, в хорватському (travanj) і словенському (mali traven) квітень - місяць проростання трави. Особливо виділяються тут білоруську мову, де в назві цього місяця підкреслюється загальна краса природи (красавiк) і верхньолужицька, де назва квітня jutrownik походить від слова jutro - завтра і, ймовірно, означає швидкий прихід літа.
Травень. Цей місяць викликає латинські рецидиви в польському (maj) і білоруському (травень) мовами. У чеському має запізнілу символіку цвітіння (květen). У Верхньолужицька мова конкретизується тематика цвітіння природи до цвітіння конкретно троянди (róžowc). Український (травень) і словенський (veliki traven) мови продовжують У травні тематику появи трав'яного покриву землі, причому словенська мова в прямому сенсі продовжує цю тематику з квітня. Тільки хорватську мову виділяється на цьому тлі оригінальністю (svibanj) і пов'язаний з зав'язуванням плодів кизилу (хорв. Svibovina).
літні місяці
червень. Перший місяць літа показує деяку кліматичну різницю між ареалами розселення слов'ян. Якщо у хорватів він пов'язаний з цвітінням липи (lipanj), то у словенців ще цвіте троянда (rožnik), яка відцвіла ще в минулому місяців Верхньолужицька мова. В основному слов'яни називали червня червоним місяцем, чи то через загальне красу природи, чи то в силу дозрівання (почервоніння) перших ягід. Звідси український червень, польський czerwiec, чеська červen і білоруський червень. Верхньолужицька мова знову виділяється з натовпу побратимів, називаючи червня smažnik, що означає жаркий, смажаться.
Липень. В українському (липень), білоруською (ліпань) і польському (lipiec) пов'язаний з цвітінням липи. Чеський продовжує в липні тему дозрівання ягід (červenec), а хорвати (srpanj) і словенці (mali srpan) в цьому місяці вже бралися за серп і починали жнива. Походження верхньолужицької pražnik пов'язують з початком винокуріння і бродіння плодово-ягідних культур.
Серпень- традиційний час жнив в Чехії (srpen), Польщі (sierpień), Україні (серпень), Білорусії (жнiвень) і Верхньолужицька мова також (žnjec). Ці країни приєдналися до Словенії, яка жне вже другий місяць (veliki srpan), а хорвати в серпні вже відвозять зерно (kolovoz = kolo (коло, колесо) + voz).
осінні місяці
вересень. Етимологічно, мабуть, самий незрозумілий з усіх 12 місяців. Верхньолужицька мова однозначно говорить нам про закінчення жнив - požnjec (букв. Після серпня). Чеський вересень (září), скоріш за все, час полювання říje (гон). Хорватська rujan також, ймовірно, названий на честь періоду полювання і походить від архаїчного дієслова rjuti, що позначає спарювання тварин. Назва вересня в українському (вересень), польською (wrzesień), білоруською (Верасень) традиційно пов'язують з цвітінням вересу. І, нарешті, в словенській мові kimavec має туманне походження.
Жовтень. Чеський říjen також пов'язаний з полюванням як і попередній září і походить від того ж слова. Словенська vinotok і верхньолужицька winowc безумовно пов'язані з виноробством. А український (жовтень) і білоруський (кастричнiк) з появою жовтого листя в кронах дерев. У Хорватії в цьому місяці опадає листя (listopad). А ось польський październik пов'язують з обробкою льону і конопель, в назву зводять до paździerze - слову, позначав якийсь побічний продукт переробки льону і конопель.
Листопадпрактично повсюдно пов'язаний з обпаданням листя: listopad - в чеському, польському і словенському, листопад - в українському, Лiстапад - в білоруському. Лише в хорватському - це холодний місяць (studeni), а в Верхньолужицька - місяць, що повертає рік на зиму (nazymnik).
висновок
Народний календар відображає антропоцентричний погляд на природу, коли все, що оточує людину, наділене життєвою силою, здатною нести добро або завдавати зло. Про це свідетельтсвуют найменування пріберіха "липень" і "август1, пріпасіха" серпень ", стужайло" грудень "і" січень ", просить" січень ", перетин" лютий "та інші.
У назвах місяців відбилося і увагу слов'ян до життя птахів. Про це свідчать назви грачевнік "март", вороною "март", пташиний пересвист "май", солов'їна місяць "май" і інші. Найбільш тісно з календарним циклом пов'язані перелітні птахи, так як їх спосіб життя підпорядкований зміну пір року і періодичному чергуванню менш великих часових відрізків (місяців). Поведінка птахів було одним з важливих факторів, які організовують структуру народного календаря.
Стародавні слов'яни поклонялися сонцю і місяці, почитали водойми, каміння, дерева. Останнім присвячено чимало назв місяців: липень (липець) "липень", вересень "вересень", рябинник "вересень" та інші. Священної у слов'ян була береза. Саме з цим деревом пов'язані такі найменування, як: березень "март", березозарнік "квітень", березозол "март" і "квітень", березозор "квітень". Винятковість, «яка належить берізки, - писав В.Я. Пропп, -пояснює, мабуть, тим, що берізка - перший, найбільш ранньо дерево, одягаються в яскраву, ошатну зелень, тоді як інші дерева ще ледь починають розпускати нирки. Звідси виникає уявлення, ніби саме берізки мають особливою силою зростання »[цит. по: Некрилова 2007, с. 14].
Живими, живими для стародавньої людини були не тільки земля, рослини, явища природи, а й сам річне коло. За народними уявленнями, рік - не механічна зміна днів, тижнів, місяців і пір року, а свого роду живий організм, який, подібно до людини і інших живих істот, проходить всі основні стадії розвитку: зароджується (ранок року "март"), дорослішає ( рум'янець року "червень"), старіє (сутінки року "листопад") і вмирає.
У селянському побуті землеробські і сімейні інтереси були нерозривно пов'язані. Зокрема, цій єдності відповідає спільність аграрної, сільськогосподарської та весільної обрядовості, яка виконує функцію досягнення благополуччя в цих сферах життєдіяльності людини. Найменування весільник, весільний, весілля і їх відповідність трьом періодам більшість весіль гралося в період підготовки до майбутніх сільськогосподарським роботам, від дня Богоявлення до Масниці; другим весільним були часи «розгульних Яріліну днів»; третім (найтривалішим) - час після закінчення польових робіт, коли весільне торжество сприймалося як природне і щасливе завершення жнивну пори) свідчать про те, що весільний обряд був колись органічною складовою календарного циклу.
Календар при всій своїй стрункості, лаконічності, закінченості, при тому, що в ньому, здавалося б, враховані всі потреби хлібороба, ніколи не був застиглою і незмінною формою.
Із серії: а чи знаєте ви, що?
або про те, як чудово перемішалися назви місяців у слов'янських країнах :)
Отже, січень
Латинська назва місяця Januarius - на честь бога Януса.
В-общем-то, очевидно. Янус - римське божество дверей, відповідальне за входи і виходи. До культу Юпітера був божеством неба і сонячного світла, який відкривав небесні ворота і випускав сонце на небосхил, а на ніч замикати цю браму. Початок всього. У тому числі і року :)
Слов'янська назва "просинець" - чи то від «про-сяяти» - означає відродження Сонця, чи то від з'являється синяви неба в січні.
Малоросійське назву сiчня «сочень». Після сірого грудня, фарби природи стають соковитими, яскравими.
В українській мові назва трохи видозмінилася, але збереглося - "сiчень"
У білоруському звучить схоже, але відноситься до міцних січневим морозам - "студзень"
Лютий
Латинська назва Februarius. Фебрус - бог підземного царства мертвих, в який проводився свято очищення Фебруа, коли живі приносили жервопріношенія мертвим, волаючи про їх заступництві. Неважливий місяць :) Тому, мабуть, його і зробили найкоротшим.
Слов'янські назви як завжди кліматогенних і відображають сільські роботи, що проводяться в цей час: "Сечень", "бокогрей", "Вітродуй», «Лютень», «Межень».
Сечень - бо наставав час підсік дерев для очищення землі під ріллю. Ну, і про вітрах в лютому говорили - холодом січуть. Лютують. Бокогрей - скотина виходить погрітися на першому сонце. «Межень» - межа між зимою і весною. «Вітродуй» - через часті хуртовин та завірюх.
В українській мові місяць носить назву - "лютий"
У білоруському він "люті".
Березень
Латинське: Martius. Названий на честь бога Марса. Це пізніше він став богом війни. А в 700 р до н.е., коли, якщо вірити легенді, другий за рахунком римський цар Нума Помпилий, який вважав себе прямим нащадком священного Ромула, переписав назви місяців, - Марс був всього лише богом родючості та весняних пагонів :)
Це пізніше його ім'я злилося з ім'ям Ареса - грецького бога війни ...
Корінні слов'яно-російські назви цього місяця в старовину на Русі були різні: на півночі він називався "Сухий" або "Сухий" від весняної теплоти, осушувальної всяку вологу, на півдні - "березозола", від дії весняного сонця на березу, яка в цей час починає наливатися солодким соком і пускає нирки. Також називали його "Зимобор" і "протальник" - чому, зрозуміло :)
Українцям і білорусам березовий сік дуже подобається, схоже - місяць до сих пір називається "Березень", в білоруському - "сакавiк" (дерева починають пускати сік).
Квітень
Латинське: Aprilis. Названий на честь богині Афродіти або від латинського слова aperire - відкривати, розкриватися (про нирках і листочках, треба думати).
Давньоруські імена місяця квітня були: "Брезень", "Снегогон", "Цвітень" - очевидно, у нас весна настає на місяць пізніше, ніж в українців :).
В українській мові місяць носить назву "квiтень" (квітучий)
У білоруському - "красавiк". Мабуть, і в Білорусії в квітні красиво :)
Травень
Латинська назва Maius походить від імені давньоримської богині весни Майї.
Нарешті, все зеленіє і у слов'ян - назви "Травень", "Травний" - природа розквітає.
Українці не оригінальні - "травень".
А ось білоруси на цей раз не підтримали і теж називають місяць - "Май". Цікаво чому?
червень
Латинське Junius - по імені давньоримської богині Юнони, дружини бога Юпітера - богині небосхилу, "Цариці богів і людей". У Римі Юнона була дуже шанованою богинею шлюбу і дітонародження. Вона також була покровителькою всіх жінок з народження до смерті (на відміну від давньогрецьких Афродіти і Гери, які чітко ділили свої сфери впливу на дошлюбне вільне життя жінки і життя в шлюбі в іпостасі хранительки домашнього вогнища). Вона була особливо прихильною до наречених, які вклонялися їй, - не тільки благословляла їх союз і народження дітей, а й забезпечувала тривалість і стабільність сімейних відносин. Місяць червень був названий на честь цієї богині, і до сих пір він вважається найсприятливішим для шлюбу. Жінки приходили в святилища Юнони попросити допомоги і тоді, коли їх шлюб не ладився.
А корінним російським назвами місяці був "Ізок". Ізок - коник, їх в червні було особливо багато. Інша назва "Червень" - особливо популярне у малоросів, від червеца або Червене - так називаються особливого роду фарбувальні черви, що з'являються в цей час.
А ще за старих часів місяць червень в народі вельми часто називався Кресник - від Креси (вогню), і в той же час від дня Іоанна Хрестителя (Івана Купали) (як все-таки зливалися традиції і повір'я ...).
В українській мові місяць до сих пір носить назву "червень". Втім, білоруський "червень" нічим не відрізняється.
Липень
Латинське Julius, природно, в честь Юлія Цезаря. Названий так був в 44 м до н.е. Раніше називався квінтілій від слова quintus - п'ятий, тому що це був 5-й місяць старого римського календаря, коли рік починався з березня. Взагалі далі римляни запарилися, всі наступні місяці - просто констатація їх порядкового номера. Але ж якщо переводити - плутанина виходить ... October - "восьмий", а за календарем-то - десятий :)
У нас в старовину липня називався, "Червень" - правда, з черв'яками нічого спільного. Назва - від плодів і ягід, які, дозріваючи в липні, відрізняються особливою червонуваті (червлений, червоний). Ще називали "Липці" - шановне в народі дерево цвіте саме в липні. «Грозніком» - від сильних гроз. І просто - «маківки літа», так як в середній смузі Русі він вважається вже останнім літнім місяцем. Ну, і "робоче" назва, а як же - «страдник» - від страдних літніх робіт.
В українському і білоруською мовамиприжилися "липень" і "лiпень" відповідно.
Серпень
Латинське: Augustus - на честь імператора Августа в 8 м до н.е. Точно так само як з липнем - раніше називався секстіль від слова sextus - 6-й місяць старого римського календаря.
А у слов'ян все ще жнива - "Серпень", "Жнівень", - час косити пшеницю. На півночі серпня ще називався «Зарево», «Зорнічнік» - від сяйва блискавиць.
Брати слов'яни поділили старовинні назви. В Україні - "серпень", в Білорусії - "жнiвень".
вересень
Латинське: September. Уже пояснювала, чому, - просто так порахували.
А ось початковим російською назвою місяця був тепер майже невимовний «Рюінь», від реву осінніх вітрів і звірів, особливо оленів. «Хмурень» - погода починала псуватися.
В українській мові місяць носить назву "Вересень" (від квітучого медоноса - вересу).
У білоруському - "Верасень".
Жовтень
Латинське: October.
Чудове слов'янське назва була - "Листопад". Носив місяць також назву «паздерник» - від паздері, костриці, так як в цей місяць починають м'яти льон, коноплі, замашки. Інакше - «Грязнік», від осінніх дощів і сльоти. А ще «весільник» - серед селян в цей час закінчувалися основні сільськогосподарські роботи, не гріх і свадебку справити. У жовтні масово женилися селяни (особливо після свята Покрова) - і до сих пір цей час вважається сприятливим для укладення шлюбу.
Український "Жовтень" означає пожовтіння листя, а що означає білоруський - "Кастричнiк", я, чесно кажучи, так і не знайшла ...
Листопад
Латинське: November.
Слов'янська назва "Грудень", мабуть, від куп замерзлої землі зі снігом. Взагалі на давньоруській мові зимова замерзла дорога називалася грудним шляхом. У Словнику Даля обласне слово купа - «мерзлі колії по дорозі, мерзла грудкувата бруд». Ну, в принципі, так, в листопаді цього добра - навалом :)
Цікаво, що в українській мові місяць називається "Листопад", а в білоруському - "Лiстапад". Тобто, мабуть, як і з квітнем, вплив клімату - у них і весна приходить раніше, і осінь йде пізніше ...
грудень
Латинське: December.
Слов'янська назва "Холодець" - холодний місяць, як-ніяк.
В українській мові місяць називається "Грудень" (мабуть, знову косяк з старослов'янською на один місяць назад). У білоруському ж він "Сніжану".
Щороку розділений на 4 пори року, а будь-який час року на 3 місяці. В результаті щороку ми проживаємо 12 місяців і кожен з них по своєму унікальний і асоціюється для нас з різними подіями. Природно, що кожен місяць має своє унікальне назву. А чи знаєте ви звідки пішли ці назви? У цій статті ми якраз і розповімо вам про походження назв місяців.
1. Январь.Перший місяць нового року отримав свою назву на честь бога Януса - бога часу, дверей і воріт. Символічно це можна розшифрувати як «Двері в новий рік».
2. Февраль.Лютого завжди вважався найхолоднішим місяцем в році. Не дарма за часів слов'ян він називався лютень ( «лютий мороз»). Але сам місяць лютий названий на честь етруського бога Фебрууса- бога підземного царства.
3. Март.Перший весняний місяць був названий на честь давньоримського бога війни Марса, батька Ромула. Але до чого тут весна і бог війни? а при тому, що Марс був не тільки богом війни, а ще й богом землеробів і сільських трудівників. Стародавні слов'яни називали цей місяць «протальник» через те, що починав сходити сніг і з'являлися перші проталини.
4. Апрель.Цей місяць знову ж був названий на честь стародавнього бога, а точніше давньогрецької богині Афродіти. У цей місяць все цвіте, з'являється весняний настрій, тому й у слов'ян цей місяць називався цветень і Березоля.
5. Май.Найтепліший весняний місяць був знову ж названий на честь богині, а точніше давньоримської богині Майї, яка уособлювала плодороную землю і квітучу природу. Слов'яни називали цей місяць «Травень».
6. червень.Перший літній місяць був названий на честь відомої давньоримської богині Юнони, яка була дружиною Юпітера, була богинею родючості, володаркою дощу і берегинею шлюбу. Слов'яни називали цей місяць ізок ( «коник») або червень.
7. Июль.Самий жаркий літній місяць був названий, як дивно, не в честь бога або богині, а в честь всім відомого Римського імператора. До цього липні називався «Квинтилий», що означало «П'ятий», а п'ятим він був тому, що раніше рікпочинався ні з січня, а з березня.
echo $ maxtarget-> show_banner ( "728x90");
?>
8. Август.Назва цього місяця також пішло від знаменитого Римського імператора Октавіана Августа. До цього місяць називався «секстіль», що означало (я думаю, що все зрозуміли) «Шостий». Як було сказано раніше, раніше рік в римському календарі починався з березня, тому і серпень був шостим місяцем. Слов'яни називали цей місяць «Серпень», тобто час косити траву.
9. Сентябрь.Назва пішла просто напросто від слова «Сім» (Septem - September). Я думаю, що тут можна не коментувати. Все було сказано вище. Наші пращури називали цей місяць «хмурень» через те, що в цей місяць небо починало хмуритися.
10. Октябрь.Тут все аналогічно. Фантазія скінчилося. Число «Вісім» по латині вимовлялося як «Octo», звідси і October (Жовтень), тобто восьмий місяць. Слов'яни теж називали місять нехитро - Листопад.
11. Ноябрь.Без коментарів. Novem переводилося як «Дев'ять», тобто дев'ятий місяць (November).
12. грудня.Перший зимовий місяць і останній місяць року! Але названий він був теж в честь свого порядкового номера «Десятий» (Decem - December).
І що ми бачимо? Перші 6 місяців були названі в честь древній Богів і Богинь, два літні місяці- на честь давньоримських імператорів, а останнім чотирьом не придумали назви, тому вони носять порядкові номери. Але тим не менше це дуже цікава темаі ви тепер знаєте походження назв всіх місяців.
Дуже цікаво порівнювати назву місяців сучасне і старослов'янське. нічого нам не говорять, а ось в слов'янських можна помітити риси, які були знаковими для наші предків. Липень - страдник, час важкої роботи в полі, жовтень - весільник, дуже вдалий час для гульні, а грудень - Лютов, час холодів. народні назвидопомагають дізнатися про життя селян, про їх спостереженнях, прикмети. Традиційний календар називався месяцеслов.
Березень
Саме з цього весняного місяцязазвичай починався рік, і не тільки у слов'ян, але і у євреїв, єгиптян, римлян, древніх греків і персів. Традиційно початок нового року селяни пов'язували або з початком весняних робіт, тобто підготовкою до сівби, або із закінченням жнив. Обчислювати час за європейським зразком наказав Петро Перший.
Називали перший березень - на півдні, Сухий - на півночі Русі, а також протальник, зимобор, Белояр. Пояснення назв місяців в старослов'янській календарі просте і зрозуміле інтуїтивно. Сухий, тобто сухий, осушуючий весняну вологу. Соковиков, березень - саме в цей час береза починала давати сік, набухали нирки. Зимобор - перший теплий місяць після морозної зими, який перемагає зиму. Протальник - починає танути сніг. Називали березня також прогонових місяцем, так як весну іменували прольоту. Відомі й такі варіанти, як капелюжнік, ранок року, Весновій, Веснівка, грачевнік.
Квітень
Назва старослов'янських місяцівчасто пов'язане зі спостереженнями за природою. Квітня назвали первоцвітом і кольорових тому, що в цей час починає розквітати природа, цвісти перші квіти і дерева. Снегогоном, тому що танув останній сніг, ручейником - через капели і численних струмків, березень і березозола - через пробудження від сну білих беріз. Відомі також назви лукавець і капрізнік, адже погода в цьому місяці буває дуже мінлива, відлиги змінюються заморозками. Так як місяць приносить перші тепло, іменували його і парільніком. Як можна помітити, через різницю в кліматі в одній місцевості квітня асоціювався з цвітінням трав, а в іншій - тільки зі сходом снігу.
Травень
Старослов'янські назви місяців року розповідають нам про те, які процеси відбувалися в цей час. Найпоширеніше найменування травня - травний, травник, так як саме в цьому місяці починається буйний ріст рослинності. Це третій пролітний місяць. У Мая існує і безліч народних назв: перга (початок цвітіння багатьох рослин), Ярец (в честь бога Ярила), лістопук (поява пучків трави і листя), мур (з'являється трава-мурава), росенік (через рясної ранкової роси) .
червень
Старослов'янські назви місяців року можуть і здивувати, так як багато слів вживалася мови забуті. Наприклад, найчастіше місяць червень іменувався ізок. Так називали поширене комаха - звичайного коника. Саме в червні їх спів можна почути найчастіше. Ще одне часто зустрічається назва - червень, через появу фарбувальних черв'яків. Можна почути і Кресник (від вогню, Креса), скнара, хлеборост (збирає урожай хліба на весь рік). За велика кількість фарб, світла: різнобарв'я, Светлояр, розан-колір, квітучий, рум'янець року.
Липень
Старослов'янські місяці відповідали одному з чотирьох пір року. Серединою літа був липень, тому його називали верхівкою літа. Найчастіше можна почути ім'я червен через численні ягід і плодів, що мають червоний колір. Настає повний розквіт липи, вона виділяє солодкі липкий сік, тому друга поширене найменування - липень або липець. Страдник - від важких страдних робіт на полях, грознік - від численних гроз.
Серпень
Назва місяців на старослов'янській мові може відображати заняття селян в цей час. У серпні починається збирання хліба, тому найчастіше його називали жнивні або серпень. Відомі назви хлібосол, хлебовень, капусняк, різносолу. Густарь, густоед - в цей місяць рясно, густо їдять. Межняк - як межа, границя між літом і восени. На півночі завдяки яскравому сяйву зірниці були в ходу найменування заграв і зорнічнік.
вересень
Старослов'янські назви місяців року і сучасні можуть вельми відрізнятися. Так, назвою вересня був рюінь або ревун, Руен - від осіннього реву оленів та інших звірів, можливо, і вітрів. Хмурень натякає на зміну погодних умов, похмуре, похмуре небо, часті дощі. У назви вресень, вересень кілька версій походження. На Поліссі росте невисокий вічнозелений чагарник, медоносний верес. У серпні-вересні починається його цвітіння. Інша версія свідчить, що подібна назва могло статися від українського слова «врасенец», що позначає іній, який вже може з'являтися вранці. Ще одне найменування вересня - рябинник.
Жовтень
Назва старослов'янських місяців часто дуже яскраво характеризує погодні умови. Можна легко здогадатися, що під ім'ям листопад ховається саме жовтень, місяць, в якому починається рясне опадання листя. А може дізнатися його і під іншим найменуванням - падзернік, адже саме в цей час починають дерти, м'яти льон і коноплі. Через часті дощі і сирої погоди можна почути ще одну назву - грязнік. Закінчувалися основні сільськогосподарські роботи, засіки були сповнені, саме час укладати шлюби, тому через численні весіль - весільник. Жовтень на Русі нарікали і лістобоем, желтнем через золотої осені. Він пропах капустою, тому - капусник. А ще хлебник і древопілец.
Листопад
Є в давньоруській мові таке слово - «куп». Це замерзла зі снігом земля, навіть замерзла називалася грудним шляхом. Ось і подарував перші морози листопада найчастіше назвали грудень, грудний або грудної місяць. Листопад багатий на імена: лістогной, листопад (опадають останнє листя, жовтневе золото починає перетворюватися в перегній), мочарец (рясні дощі), снігове і полузімнік (від першого сніжку на початку місяць переходить до справжнім заметах і морозів), бездорожнік, літа кривдник, запівками зими, напередодні зими, ворота зими, сутінки року (рано темніє), сонцеворот (швидко зменшується день), твердолобі, сімка року, місяць санного первопутка (починають виїжджати на санях).
грудень
У холодну пору року так і просяться на мову такі прості і говорять імена, якими називали старослов'янські місяці. Наші предки нарекли грудня студеним, холодцем, стужайло, стужілой, через морозну холоднечі, звичайної в цю пору. Лютує зима-матінка, звідси і назви лютий, Лютов, лютень. Кучугури вже глибокі - Сніжану. Долають холодні сильні вітри і завірюхи - ветрозім, ветрозвон, Заверняев, ознобень, тянуга, заморозь.
січень
Назва старослов'янських місяців не завжди явне. Воно може допомогти сучасній людині трохи інакше поглянути на звичні речі. Січня у нас асоціюється з самим розпалом зими, її серединою. А ось в старовину ми його просинец. В цей час погода частіше стає зрозумілою, починає показуватися синє небо, Стає більше сонячного світла, збільшується день. Народні назви: перелом зими, сечень (зима розтинають на дві половини), васильев місяць, перезимують. Морози все ще сильні і не слабшають - Лютов, Тріскун.
Лютий
Назва старослов'янських місяців може бути однаковим для різних відрізків часу. Хороший приклад - зимові місяці, особливо лютий. Поширене слов'яно-російська назва - сечень. Але часто зустрічалося і снежень, лютий, вьюговей, тобто назви, характерні і для інших зимових місяців. Одне з цікавих назв - бокогрей. У теплі деньки скотина покидала хлів, щоб під сонечком погріти боки. Брехун - з одного боку бочок гріє, а з іншого - студить. Ще одна народна назва - широкі дороги. Вважалося, що саме в лютому лісові тварини створювали пари, тому місяць могли називати звіриним весільник.
Зародилося на небі Молоде Сонце, Коляда, почався новий коло сонячного колеса. Нині початок року з 1 січня вважають, за старих часів ж інакше було. Споконвічні слов'янські назви місяців несли в собі глибокий сенс і відображали сутність природи навколо.
Новоліття в різні століття справляли навесні або восени, а зі свята Коляди починався новий рік для хліборобів. Про те, яким бачили рік наші Предки, розповідають слов'янські назви місяців та приказки, що зберігає земля північна. Про те в статті цього розповімо.
Назва місяців за народним календарем відображає, ніж в цей час природа багата. У січні зростає день, зростає і холод, а навесні і голобля травою за ніч заростає. Слов'яни то здавна помічали, так давали народні назви місяців, підказують, чого від матінки-природи чекати слід.
Скільки календарів було у слов'ян?
З давніх-давен користувалися слов'яни природним календарем, календарів. Його вишивали каргопольские майстрині на старовинних сарафанах та фартухах. Слов'янські назви місяців у різних місцевостях відали свої.
На півдні «червень», місяць дозрівання ягід, вже в червні наступав, на півночі - в липні. Народні назви місяців відбивали дари природи, характерні для певного сезону, тому й різнилися для півдня і півночі. А все одне були частиною єдиного природного календаря!
Каргопольский календар на фартусі і сарафані
Після прийшла до нас християнська віра, та іноземні назви місяців в календарі. Так з'явилися на Русі три календаря відразу: календар «мирської», який знаємо нині, церковний з християнськими святами, та землеробський, з традиційними народними слов'янськими назвамимісяців.
Слов'янські назви місяців
Слов'янські назви місяців, ніби образи молодих хлопців, зрілих чоловіків та людей похилого віку проходять перед нами в хороводі. Хто ласкавий, добрий, так, подібно юному хлопцеві, малими багатствами володіє, а хто суворий, та велику мудрість зберігає.
Відкриває рік січень, просинецьмісяць. Молодого Коляду в цей час вшановуємо. Сонечко прибувати починає, немов «засяяло» небо, звідси назва місяця. А вже в кінці Просінца стане небо світлим, бірюзово-синім. Звісно, скоро лютий, сечень, В гості чекати. Назва місяця за народним календарем підказує, що в лютому зима з весною вперше зустрічаються, Велесова Стреч зиму надвоє розсікає, скоро весну пора чекати. Наостанок повоює ще зима, тому звуть лютого ще Снежень, Через часті хуртовин.
Ну, а в народі починалося час оглядин:
Що ль по першій порошѣ,
Чтоль по першій порошѣ,
Ішов хлопець хорошiй.
За іншою порошѣ,
Бѣлой кудреватой.
Чи не путем' ішов, не дорогий -
Чужею межою.
Чи не чужею ішов межою-
Кь сударушкѣ Вь гості. 
Слов'янські назви місяців зими: Холодець, просинець, Сечень
Закінчиться зима, прийде весна! Всім красна голодна. Слов'янські назви місяців весняних:
- Зимобор, протальник(Березень);
- Березень, Снегогон(квітень);
- Травник, Цветень(травень).
Зимобор, березень - перші Заклички Весни, передчуття швидкого тепла. В кінці березня, в день весняного рівнодення, Бога Ярило зустрічаємо.
Апрель, Снегогон, багатий водою. А ще квітень - Березень місяць, в березах сік рухається, люди починають до посіву готуватися - квітень з печі зжене! Цвітень, травень місяць час довгоочікуване! Травнева травичка і голодного годує! Так травня різним буває. В добрий рік і в чистому полі спати можна, в найгіршому - і на печі холодно. Травень місяць - ще не літо. 
Народні назви місяців весняних: Зимобор, Березень, Травник
літо
Інша справа червень - Різнобарв'я, Хлеборост. Квіти та трави всюди ростуть, радість в життя приносять. Хліб в зростання йде, тому в червні день з рік, треба в полях багато чого встигнути. Знаходиться час в червні і для свята маківки літа - зустрічі Бога Купало.
Слідом липень: і косить, і жне, спати не дає. Назва липня місяця за народним календарем - Страдник, Червень.Червень - від того, що встигають в лісах, в садах ягоди червоні, чорно-червоні. Червень місяць багатий, а в серпні ще багатшим буде!
Жнівень, Серпень, Слов'янські назви місяця серпня. Починаються жнива, свято спожінкі, печуть перший хліб нового врожаю, дякують Богів за родючість Землі, так одним оком в майбутнє заглядають.
Що чекає восени?
Как ходили ми з тобою, бѣлая лебедушка,
За ізюмния по красния по ягідки,
Ми ходили-красувалися,
Ми гуляли-радіти! 
Слов'янські назви місяців літа: різнобарв'я, страдник, Жнівень
Відкриє осінь вересень, хмуреньмісяць. Назва місяця за народним календарем відображає приказка: у вересні днем погожим, а вранці негоже. Кажуть ще, холодний вересень, так ситий. У вересні прибирають залишки врожаю, зустрічають в день осіннього сонячного зламу Бога АВСЕНЬ. Настає час весіль.
Солов'ї жупят' по-лѣтнему,
Пташки жупят' по-межонному.
Просідѣла красна дѣвушка
З головки дорогу волю
З коси та червоні стрічки -
На прізвисько косоплеточькі.
Хоч сідіт' НЕ отсідітіся.
Зміниться щедрий вересня жовтня, місяцем, коли мужик живе з оглядкою. листопад, Жовтень, щедрих плодів не дарує. Хто не встиг підготуватися до зими, тому зле нині буде. Кажуть ще, в жовтні ні на колесах, ні на полозах дороги немає - ще одне слов'янське назва місяця Грязень.
Листопад, груденьза ніч зиму ставить, приносить першу зимову, «грудну» дорогу, що складається із замерзлої землі і снігу. Відкривається санний шлях, жінки влаштовують лляні оглядини, чоловіки готують зерно до зимових торгів. 
назви осінніх місяцівв народному календарі: Хмурень, Листопад, Грудень
Завершує рік грудень, холодець. На початку грудня приходить на землю Мороз, Дух Зими. Покриває льодом річки, зимову дорогумостить, даху цвяхи, прибиває, закриває будинку крижаною кіркою на зиму, захищає людей від лютої холоднечі.
Грудня сонцевороту славен! Як повернеться сонечко, зустрінемо молодого Коляду, почнеться нове коло, нова зустріч з дванадцятьма слов'янськими місяцями!
Де нині знайти календар з народними назвами місяців?
У видавництві «Північна казка» підготували традиційний, природний календарна наступний 2017 рік з слов'янськими назвами місяців і датами традиційних свят. 