Всі проблеми твору уроки французької. Моральне значення оповідання В. Распутіна «Уроки французького. Значення творчості Распутіна

Твір 6 клас.

Гуманізм, доброта і самопожертву вчителя. Повість В. Г. Распутіна «Уроки французького» переносять нас у далеке повоєнний час. Для нас, сучасних читачів, часом буває важким зрозуміти всі ті обставини, в яких жили люди в той нелегкий час. Голодуючий хлопчик, головний геройповісті, не виняток, а скоріше правило. Адже саме так жили більшість людей. У хлопчиська немає батька, а в родині, крім нього, багато дітей. Змучена мати не може прогодувати всю сім'ю. Але тим не менше вона відправляє старшого сина вчитися. Вона вірить в те, що у нього буде хоча б надія на краще життя. Адже до сих пір нічого хорошого в його житті не відбувалося.

Головний герой розповідає, як «ковтав сам, і змушував ковтати свою сестричку вічка пророслої картоплі та зерен вівса і жита, щоб розвести посадки в животі - тоді не доведеться весь час думати про їжу». Незважаючи на голод, холод і позбавлення, головний герой - талановитий і здібний хлопчик. Це відзначають усі. Саме тому, як згадує головний герой, «мати, наперекір усім нещастям, зібрала мене, хоча до того ніхто з нашого села в районі не вчився». На новому місці хлопчиськові доводитися нелегко.

Нікому він тут не потрібен, ніхто про нього не дбати. В суворе нелегкий час у кожного прагнення вижити самому і врятувати своїх дітей. До чужу дитину нікому немає діла. Головний герой - це хлопчисько зі слабким здоров'ям, позбавлений підтримки і турботи близьких. Він часто буває голодним, страждає від запаморочень, До того ж його продукти дуже часто крадуть. Однак спритний дитина шукає свій вихід із ситуації. І знаходить. Хлопчисько починає грати на гроші, хоч, з точки зору шкільного начальства, такий вчинок був справжнім злочином. Але саме гра на гроші дає можливість головному герою купувати собі молоко: при його недокрів'ї молоко просто необхідно. Не завжди удача посміхається йому - нерідко хлопчику доводиться голодувати. «Голод тут зовсім не був схожий на голод в селі. Там завжди, і особливо восени, можна було щось перехопити, зірвати, викопати, підняти, в Ангарі ходила риба, в лісі літала птах. Тут для мене все навколо було порожньо: чужі люди, чужі городи, чужа земля ».

На допомогу головному герою зовсім несподівано приходить молода вчителька французької мови, Лідія Михайлівна. Вона розуміє, наскільки важко хлопчикові, відірваному від будинку і рідних. Але сам головний герой, який звик до суворих умов, не приймає допомоги від вчительки. Хлопчикові важко бувати у неї в гостях, пити чай, яким вона його пригощає. І тоді Лідія Михайлівна йде на хитрість - відправляє йому посилку. Але звідки міської дівчині знати, що глухому селі немає і не може бути таких продуктів, як макарони і гематоген. Однак вчителька не залишає думок допомогти хлопчикові. Її вихід простий і оригінальний. Вона починає грати з ним на гроші, причому намагається робити все можливе, щоб виграв саме він,

У цьому вчинку проявляється дивовижна доброта молодої вчительки. Назва оповідання «Уроки французького» змушують нас задуматися про роль цього предмета в суворі післявоєнні роки. Тоді, вивчення іноземних мовздавалося розкішшю, непотрібної і марною. А тим більше зайвим здавався французьку мову в селі, де учні ледь-ледь могли освоїти основні предмети, що здавалися необхідними. Однак в житті головного героя саме уроки французького зіграли головну роль. Молода вчителька Лідія Михайлівна дала дитині уроки доброти і гуманізму. Вона показала йому, що навіть в найсуворіші часи є люди, здатні простягнути руку допомоги. Той факт, що вчителька знаходить такий вишуканий спосіб допомогти дитині, як грати з ним на гроші, говорить багато про що. Адже, натрапивши на нерозуміння і гордість з боку дитини, коли вона намагалася відправити йому посилку, Лідія Михайлівна могла б відмовитися від подальших спроб.

Директор школи, Василь Андрійович, незважаючи на свій солідний вік, не зміг зрозуміти справжні мотиви, які керували молодою вчителькою. Він не зрозумів, заради чого Лідія Михайлівна грає на гроші зі своїм учнем. Що ж, директора засуджувати не можна. Адже далеко не кожна людина має особливу чуйністю і добротою, що дає можливість зрозуміти іншу людину. Дитинство - це особлива пора. Все, чим живе людина в цей період, запам'ятовується йому надовго. Не випадково саме спогади впливають на все подальше життя. Виховувати потрібно не словами, а вчинками. Красиві слованічого не значать, якщо людина веде себе не кращим чином. Молода вчителька залишила в душі хлопчика спогади про доброту і чуйність. І можна бути впевненим, що на все своє життя він це запам'ятав.

Гуманізм оповідання в тому, що в будь-яких умовах є хтось, хто зможе протягнути руку допомоги, нехай навіть йому самому буде нелегко. Адже напевно сама Лідія Михайлівна не була багата, їй було так само важко матеріально, як і всім навколо. І тим не менше вона готова відмовляти собі в чомусь заради свого учня. Справжня доброта проявляється, якщо мова йде про слабких і беззахисних. Хлопчик якраз такий. Він може здатися гордим, не по-дитячому серйозним і навіть кілька озлобленим. На жаль, таке життя, сувора, до якої він уже звик. Навіть увагу з боку вчительки не може зробити хлопчика трохи податливі, Але навіть, незважаючи на це, розповідь залишає у нас гарний настрій, Він дозволяє відчути віру в людей, в їх гуманність і милосердя.

Валентин Распутін відомий письменник. Він написав множин повчальних творів. Одним з них є наповнене добротою твори "Уроки французького".

Распутін написав оповідання про бідно живе хлопчика і доброї вчительці, готової допомогти. У творі автор уклав кілька уроків доброти, приклади моральності і просто хороших людей.

Бідного п'ятикласника так звані друзі зрадили відразу ж, після його кілька перемог в дитячій грі. Він отримав пару ударів від старшого хлопчика в компанії. На наступний день, прийшовши з синцями на обличчі, він боявся що вчителька французької все дізнається і вилаяв його. Вона і правда все дізналася, що хлопцеві не вистачає грошей на їжу, і що він змушений грати на гроші. Але, хлопчик отримав тільки розуміння і підтримку від учителя в свою сторону.Ето і було першим уроком доброти.

Лідія Михайлівна намагалася допомагати учневі усіма способами. Вона відправляла посилки з їжею, запрошувала до себе в будинок і пригощала вечерею, але хлопчик не прийняв її допомоги. Будучи досить скромним, хлопчисько не рахував правильним приймати "подачки". Наступним уроком доброти є те, що потрібно вміти приймати допомогу, якщо ти сильно в цьому потребуєш. Але якими б способами вчитель не намагалася нагодувати учня, той не погоджувався і повертав все назад.

Пішовши на ризик, Лідія Михайлівна запропонувала п'ятикласникові гру на гроші. Вона піддавалася йому, щоб він зможу виграти гроші і купити молока. Одного разу директор застукав їх в кабінеті за черговою грою і вчителька спокійно зізналася у всьому. Незабаром вона повернулася в рідне місто, але про хлопчика не забула, як і він про неї. Жінка відправила хлопчика величезну посилку, в ній лежали макарони і яблука, які дитина бачила тільки на картинах.

Хлопчик же, запам'ятав свою вчительку французької та класну керівницю на все життя. Прояву доброти Лідії Михайлівни в його сторону стали безцінними для хлопчика. Учитель став втіленням гуманного людини. Твір "Уроки французького" доводить доброту деяких людей, дає надію, що гуманні люди ще існують. Головна думкарозповіді: потрібно допомагати іншим, коли вони цього потребують і вірити в те, що тобі допоможуть і не залишать одного у важку хвилину.

Кілька цікавих творів

• Теремок - аналіз казки

  За жанрової спрямованості твір є дитячою народною казкою, Що розповідає про тварин. Персонажами казки є тваринки у вигляді традиційних дійових осібросійських народних казок

• Герої твору Дитинство Горького

  Головними персонажами в даному творі є представники сімейства Каширін, чиї образи показані настільки різними, що, часом, важко припустити, що всі вони живуть в одному і тому ж будинку.

Без імен іменників ми б жили в іншому світі. Ми не могли б спілкуватися і з трудом розуміли один одного. Чи не змогли б пояснити куди йти, що принести або подати. Про це зазвичай не задумиваешся

• Аналіз роману Чернишевського Що робити?

  Літературний критик, революціонер і журналіст під час свого ув'язнення в Петропавловській фортеці написав роман «Що робити?». На створення твору пішло місяці три

• Образ і характеристика Графині в Піковій дамі Пушкіна твір

  Одним з головних персонажів твору є графиня Анна Федотівна Томська, що представляється автором в образі вісімдесятирічної бабусі

Розповідь Распутіна «Уроки французького» - це твір, де автор зобразив невеликий проміжок з життя сільського хлопчика, який народився в бідній сім'ї, де голод і холод були звичним явищем. Ознайомившись з роботою Распутіна «Уроки французького» і його, ми бачимо, що письменник зачіпає проблему сільських жителів, яким доводиться адаптуватися до міського життя, тут порушена і важке життя в післявоєнні роки, також автор показав взаємини в колективі, а ще, і це напевно основна думка і ідея даного твору, автор показав тонку грань між такими поняттями, як аморальність і моральність.

Герої оповідання Распутіна «Уроки французького»

Героями розповіді Распутіна «Уроки французького» є вчителька французької мови і одинадцятирічний хлопчик. Саме навколо цих персонажів будується сюжет всього твору. Автор розповідає про хлопчика, якому довелося виїхати в місто, щоб продовжити своє шкільна освіта, Так як в селі школа була тільки до четвертого класу. У зв'язку з цим дитині довелося рано покинути батьківське гніздо і самостійно виживати.

Звичайно, він жив з тіткою, але від цього легше не ставало. Тітка зі своїми дітьми об'їдала хлопця. Вони їли продукти, передані матір'ю хлопчика, яких і так не вистачало. Через це дитина не доїдав і почуття голоду переслідувало його постійно, тому він зв'язується з компанією хлопчиків, які за власний кошт грали в гру. Щоб заробити грошей, він вирішується також з ними грати і починає вигравати, стаючи найкращим гравцем, за що і поплатився в один прекрасний день.

Тут приходить на допомогу вчителька Лідія Михайлівна, яка бачила, що дитина грає через свого становища, грає, щоб вижити. Вчителька пропонує школяреві займатися французьким будинку. Під виглядом підтягти його знання з цього предмету, вчителька таким чином вирішила годувати школяра, але хлопчик відмовлявся від частувань, адже він був гордий. Відмовився він і від посилки з макаронами, розкусивши задум вчительки. І тут вчителька йде на хитрість. Жінка пропонує учневі грати в гру на гроші. І ось тут ми бачимо тонку грань між моральним і аморальним. З одного боку це погано і жахливо, але з іншого боку ми бачимо добрий вчинок, Адже мета цієї гри не збагачення за рахунок дитини, а допомогу йому, можливість справедливо і чесно заробити гроші, на які б хлопчик купив їжу.

Вчителька Распутіна в творі «Уроки французького» жертвує своєю репутацією і роботою, всього лише зважившись на безкорисливу допомогу, і в цьому кульмінація твору. Втратила роботу, так як за грою на гроші її і школяра застав директор. Чи міг він вчинить інакше? Ні, адже він побачив аморальний вчинок, не розбираючись в дрібницях. Чи могла вчинити інакше вчителька? Ні, тому що їй дуже хотілося врятувати дитину від голодної смерті. Причому вона не забула про свого учня і на своїй батьківщині, надіславши звідти ящик з яблуками, які дитина бачила тільки на картинках.

Распутін «Уроки французького» короткий аналіз

Прочитавши роботу Распутіна «Уроки французького» і роблячи його аналіз, ми розуміємо, що тут ведеться мова не стільки про шкільних уроках з французької, скільки автор вчить нас доброту, чуйність, співпереживання. Автор показав на прикладі вчительки з розповіді, яким повинен бути насправді вчитель і це не тільки людина, яка дарує дітям знання, а й який виховує в нас щирі, благородні почуття і дії.

Пропонуємо ознайомитися з одним з кращих оповідань у творчості Валентина Григоровича і представляємо його аналіз. Распутін "Уроки французького" опублікував в 1973 році. Сам письменник серед інших своїх творів його не виділяє. Він зазначає, що йому не довелося нічого вигадувати, адже все описане в оповіданні відбувалося з ним. Фото автора представлено нижче.

Сенс назви цієї розповіді

Два значення є у слова "урок" в творі, яке створив Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз оповідання дозволяє відзначити, що перше з них - присвячений деякого предмету навчальну годину. Друге - це щось повчальне. Саме таке значення стає визначальним для розуміння задуму цікавить нас розповіді. Преподані вчителькою уроки сердечності і доброти хлопчик проніс через усе своє життя.

Кому присвячений розповідь?

Копилової Анастасії Прокопівна присвятив Распутін "Уроки французького", аналіз яких нас цікавить. Ця жінка - мати відомого драматурга і друга Валентина Григоровича. Вона все своє життя пропрацювала в школі. Спогади дитячого життя лягли в основу розповіді. За словами самого письменника, події минулого здатні були зігріти навіть при слабкому дотику.

вчителька французької

Лідія Михайлівна в творі названа власним своїм ім'ям (її прізвище -Молокова). Письменник в 1997 році розповів про зустрічі з нею кореспонденту видання "Література в школі". Він розповів про те, що Лідія Михайлівна була у нього в гостях, і вони згадували школу, селище Усть-Уда і багато з того щасливого і важкого часу.

Особливості жанру оповідання

За жанром "Уроки французького" - розповідь. На 20-ті роки (Зощенко, Іванов, Бабель), а потім на 60-70-е (Шукшин, Казаков та ін.) Припадає розквіт радянського розповіді. Цей жанр оперативніше усіх інших прозових реагує на зміни в житті суспільства, оскільки він швидше пишеться.

Можна вважати, що розповідь - перший і найдавніший з літературних родів. Адже короткий переказ деякого події, наприклад, поєдинку з ворогом, випадку на полюванні і тому подібних, є вже, по суті, усним розповіддю. На відміну від всіх інших видів і родів мистецтва, розповідь людству властивий споконвічно. Він виник разом з промовою і є не просто засобом передачі інформації, але і виступає інструментом суспільної пам'яті.

Твір Валентина Григоровича - реалістичне. Від першої особи написав Распутін "Уроки французького". Аналізуючи його, зауважимо, що ця оповідь можна вважати повною мірою автобіографічним.

Головні теми твору

Починаючи твір, письменник задається питанням про те, чому ж ми відчуваємо щоразу провину перед вчителями, як і перед батьками. І провину не за те, що було в школі, а за те, що сталося з нами після. Таким чином, автор визначає головні теми свого твору: взаємини учня і вчителя, зображення освітленій моральним і духовним сенсом життя, становлення героя, який набуває завдяки Лідії Михайлівні духовний досвід. Спілкування з вчителькою, уроки французької стали для оповідача уроками життя.

Гра на гроші

Гра вчительки з учнем на гроші, здавалося б, - аморальний вчинок. Однак що стоїть за ним? Відповідь на це питання дає в творі В. Г. Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз дозволяє розкрити мотиви, рушійні Лідією Михайлівною.

Бачачи, що в післявоєнні голодні роки школяр недоїдає, вчителька запрошує його під видом додаткових занятьдо себе додому, щоб підгодувати. Вона йому надсилає посилку, нібито від матері. Але хлопчик відмовляється від її допомоги. Витівка з посилкою успіхом не увінчалася: в ній були "міські" продукти, і цим вчителька себе видала. Тоді Лідія Михайлівна йому пропонує гру на гроші і, звичайно, "програє" для того, щоб хлопчик на ці копійки зміг собі купити молока. Жінка щаслива, що цей обман їй вдається. І її зовсім не засуджує Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз, проведений нами, дозволяє навіть сказати, що письменник її підтримує.

кульмінація твору

Кульмінація твору настає після цієї гри. Розповідь до межі загострює парадоксальність ситуації. Вчителька не знала про те, що в той час такі взаємини з підопічним могли привести до звільнення і навіть до кримінальної відповідальності. Цього не знав до кінця і хлопчик. Але коли все ж трапилася біда, він став розуміти поведінку своєї шкільної вчительки глибше і усвідомив деякі аспекти життя того часу.

фінал оповідання

Майже мелодраматичним є фінал оповідання, який створив Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз твору показує, що посилка з антонівськими яблуками (а хлопчик їх ніколи не пробував, так як був жителем Сибіру) як ніби перегукується з невдалої першої посилкою з макаронами - міський їжею. Цей фінал, який опинився аж ніяк не несподіваним, готують і нові штрихи. Серце сільського недовірливого хлопчика в оповіданні відкривається перед чистотою вчительки. Розповідь Распутіна диво сучасний. Письменник зобразив у ньому мужність молодої жінки, прозріння неосвіченого, замкнутого дитини, дав читачеві уроки людяності.

Ідея розповіді полягає в тому, щоб ми вчилися почуттям, а не життя у книг. Распутін зазначає, що література - це виховання почуттів, таких як шляхетність, чистота, доброта.

Головні герої

Продовжимо "Уроки французького" Распутіна В. Г. описом головних героїв. Ними в оповіданні є 11-річний хлопчик і Лідія Михайлівна. Їй було в той час не більше 25 років. Автор зазначає, що в її особі не було жорстокості. Вона поставилася до хлопчика зі співчуттям і розумінням, змогла оцінити його цілеспрямованість. Вчителька в свого учня розглянула великі здібності до навчання і була готова допомогти їм розвиватися. Ця жінка наділена співчуттям до людей, а також добротою. Їй довелося постраждати за ці якості, втративши своєї роботи.

В оповіданні хлопчик вражає цілеспрямованістю, бажанням навчитися і вийти в люди при будь-яких обставинах. У п'ятий клас він пішов в 1948 році. У селі, де жив хлопчик, була лише початкова школа. Тому йому довелося вирушити в райцентр, який перебував за 50 км, для того, щоб продовжити навчання. Вперше 11-річний хлопчик волею обставин опинився відірваний від своєї родини, від звичного оточення. Але він розуміє, що на нього покладають надії не тільки рідні, а й село. На думку односельців, він повинен стати "вченим людиною". І герой всі свої зусилля докладає для цього, долаючи тугу за домом і голод для того, щоб не підвести своїх земляків.

З добротою, мудрим гумором, людяністю і психологічною точністю зображує взаємини з молодою вчителькою голодного учня Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз твору, представлений в цій статті, допоможе вам в них розібратися. Неспішно тече розповідь, багате побутовими подробицями, однак його ритм поступово захоплює.

Мова твору

Простий і виразний одночасно мову твори, автор якого - Валентин Распутін ( "Уроки французького"). Аналіз його мовних особливостей виявляє вміле використання в оповіданні фразеологічних зворотів. Автор тим самим домагається образності і виразності твору ( "продати з потрохами", "як сніг на голову", "як-небудь" і ін.).

Однією з мовних особливостей є також наявність застарілої лексики, яка була характерна для часу дії твору, а також обласних слів. Це, наприклад: "мешкати", "полуторка", "чайна", "пошвиркать", "варнякати", "тюкать", "хлюзда", "прітайка". Провівши аналіз повісті Распутіна "Уроки французького" самостійно, ви зможете знайти і інші подібні слова.

Моральне значення твору

Головному герою оповідання довелося вчитися в складний час. Серйозним випробуванням для дорослих і дітей були повоєнні роки. У дитинстві, як відомо, набагато гостріше і яскравіше сприймається і погане, і хороше. Однак труднощі також загартовують характер, і головний герой проявляє нерідко такі якості, як рішучість, витримка, почуття міри, гордість, сила волі. моральне значеннятвору полягає в оспівуванні вічних цінностей - людяності і доброти.

Значення творчості Распутіна

Творчість Валентина Распутіна незмінно привертає все нових читачів, оскільки поруч з побутовим, повсякденним в його творах присутні завжди моральні закони, духовні цінності, неповторні характери, суперечливий і складний внутрішній світперсонажів. Роздуми письменника про людину, про життя, про природу допомагають знаходити в навколишньому світі і в собі невичерпні запаси краси і добра.

На цьому завершуємо аналіз оповідання "Уроки французького". Распутін вже зараз належить до числа класичних авторів, твори яких вивчаються в школі. Безумовно, це видатний майстер сучасної художньої літератури.

Історія створення

«Я впевнений, що письменником людини робить його дитинство, здатність у ранньому віці побачити і відчути все те, що дає йому потім право взятися за перо. Освіта, книги, життєвий досвід виховують і зміцнюють надалі цей дар, але народитися йому слід в дитинстві », - писав Валентин Григорович Распутін в 1974 році в Іркутській газеті« Радянська молодь ». У 1973 році був публікувати один з кращих оповідань Распутіна «Уроки французького». Сам письменник виділяє його серед своїх творів: «Там мені нічого не довелося вигадувати. Все відбувалося зі мною. За прототипом ходити далеко не довелося. Мені потрібно було повернути людям те добро, яке свого часу вони зробили для мене ».

Розповідь Распутіна «Уроки французького» присвячений Анастасії Прокопівна Копилової, матері його друга відомого драматурга Олександра Вампілова, все життя пропрацювала в школі. В основу розповіді лягло спогад дитячого життя, воно, за словами письменника, «було з тих, які гріють навіть при слабкому дотику до них».

Розповідь автобіографічний. Лідія Михайлівна названа в творі своїм власним ім'ям(Прізвище її - Молокова). У 1997 році письменник в бесіді з кореспондентом журналу «Література в школі» розповідав про зустрічі з нею: «Нещодавно була у мене в гостях, і ми з нею довго і відчайдушно згадували нашу школу, і ангарський селище Усть-Уда майже півстолітньої давності, і багато з того важкого і щасливого часу ».

Рід, жанр, творчий метод

Твір «Уроки французького» написано в жанрі оповідання. Розквіт російського радянського розповіді доводиться на двадцяті (Бабель, Іванов, Зощенко) і потім шестідесятие- сімдесяті (Казаков, Шукшин і ін.) Роки. Оперативніше інших прозових жанрів розповідь реагує на зміни в суспільному житті, так як він швидше пишеться.

Розповідь можна вважати найдавнішим і першим з літературних жанрів. Короткий переказподії - випадку на полюванні, поєдинку з ворогом тощо, - вже є усним розповіддю. На відміну від інших родів і видів мистецтва, умовного по своїй суті, розповідь споконвічно притаманний людству, виникнувши одночасно з промовою і будучи не тільки передачею інформації, а й засобом суспільної пам'яті. Розповідь є початкова форма літературної організації мови. Розповіддю прийнято вважати закінчений прозаїчний твір обсягом до сорока п'яти сторінок. Це приблизна величина - два авторських аркуша. Така річ читається «на одному диханні».

Розповідь Распутіна «Уроки французького» - реалістичний твір, написаний від першої особи. Його повною мірою можна вважати автобіографічним оповіданням.

тематика

«Дивно: чому ми так само, як і перед батьками, щоразу відчуваємо свою провину перед вчителями? І не за те зовсім, що було в школі, - немає, а за те, що сталося з нами поїв ». Так письменник починає свою розповідь «Уроки французького». Тим самим він визначає основні теми твору: взаємовідносини вчителя і учня, зображення життя, освітленій духовним і моральним змістом, становлення героя, придбання їм духовного досвіду в спілкуванні з Лідією Михайлівною. Уроки французького, спілкування з Лідією Михайлівною стали для героя уроками життя, вихованням почуттів.

ідея

Гра на гроші вчительки зі своїм учнем, з точки зору педагогіки, - вчинок аморальний. Але що стоїть за цим вчинком? - запитує письменник. Бачачи, що школяр (в голодні повоєнні роки) недоїдає, вчителька французької мови під виглядом додаткових занять запрошує його до себе додому і намагається підгодувати. Вона надсилає йому посилки, як ніби від матері. Але хлопчик відмовляється. Вчителька пропонує грати на гроші і, природно, «програє», щоб на ці копійки хлопчик зміг купити собі молока. І щаслива, що їй вдається цей обман.

Ідея розповіді полягає в словах Распутіна: «Читач вчиться у книг не життя, а почуттям. Література, на мій погляд, - це перш за все виховання почуттів. І перш за все доброти, чистоти, благородства ». Ці слова мають пряме відношення до розповіді «Уроки французького».

Основні герої

Головними героями розповіді є одинадцятирічний хлопчик і вчителька французької мови Лідія Михайлівна.

Лідії Михайлівні було не більше двадцяти п'яти років і «в особі її не було жорстокості». До хлопчика вона поставилася з розумінням і співчуттям, оцінила його цілеспрямованість. Вона розглянула у своєму учневі чудові здібності до навчання і готова будь-якими способами допомогти їм розвиватися. Лідія Михайлівна наділена незвичайною здатністю до співчуття і добротою, за що і постраждала, втративши роботу.

Хлопчик вражає своєю цілеспрямованістю, бажанням за будь-яких обставин вивчитися і вийти в люди. Розповідь про хлопчика може бути представлений у вигляді цитатного плану:

1. «Щоб навчатися далі ... і мені довелося готуватися до райцентру».
2. «Навчався я і тут добре ... з усіх предметів, крім французької, у мене трималися п'ятірки».
3. «Так мені було погано, так гірко і осоружно! - це ще гірше від хвороби ».
4. «Отримавши його (рубль), ... я купував на базарі баночку молока».
5. «Вони били мене по черзі ... не було в той день людини найнещасніші мене».
6. «Я лякався і губився ... вона представлялася мені людиною незвичайним, не була схожа на всіх інших».

Сюжет і композиція

«Я пішов у п'ятий клас в сорок восьмому році. Правильніше сказати, поїхав: у нас в селі була тільки початкова школа, тому, щоб вчитися далі, мені довелося готуватися з дому за п'ятдесят кілометрів до райцентру ». Одинадцятирічний хлопчик вперше волею обставин відірваний від сім'ї, вирваний від звичного оточення. Однак маленький герой розуміє, що на нього покладені надії не тільки рідних, а й всього села: адже він, за одностайною думкою односельчан, покликаний бути «вченою людиною». Герой докладає всіх зусиль, долаючи голод і тугу за домом, щоб не підвести земляків.

З особливим розумінням до хлопчика підійшла молода вчителька. Вона почала додатково займатися з героєм французькою мовою, розраховуючи будинку підгодувати його. Гордість не дозволила хлопчикові прийняти допомогу від сторонньої людини. Чи не увінчалася успіхом затія Лідії Михайлівни з посилкою. Вчителька наповнила її «міськими» продуктами і тим самим видала себе. У пошуках способу допомогти хлопчикові вчителька пропонує йому зіграти на гроші в «пристінок».

Кульмінація оповідання настає після того, як вчителька почала грати з хлопчиком в пристінок. Парадоксальність ситуації загострює розповідь до межі. Вчителька не могла не знати, що в той час подібні відносини вчителя з учнем могли привести не тільки до звільнення з роботи, а й до кримінальної відповідальності. Хлопчик цього до кінця не розумів. Але коли біда все ж трапилася, він почав розуміти поведінку вчительки глибше. І це привело його до усвідомлення деяких аспектів життя того часу.

Фінал оповідання майже мелодраматичний. Посилка з антонівськими яблуками, яких він, житель Сибіру, ​​ніколи не пробував, як би перегукується з першої, невдалої посилкою з міською їжею - макаронами. Все нові й нові штрихи готують цей виявився зовсім не несподіваним фінал. В оповіданні серце недовірливого сільського хлопчика відкривається перед чистотою молоденької вчительки. Розповідь диво сучасний. У ньому велику мужність маленької жінки, прозріння замкнутого, неосвіченого дитини, в ньому уроки людяності.

художнє своєрідність

З мудрим гумором, добротою, людяністю, а головне, з повною психологічною точністю описує письменник взаємини голодного учня з молодою вчителькою. Оповідання тече неспішно, з побутовими подробицями, але ритм його непомітно захоплює.

Мова оповідання простий і в той же час виразний. Письменник уміло використовував фразеологічні звороти, домагаючись виразності і образності твори. Фразеологізми в оповіданні «Уроки французького» здебільшого висловлюють одне поняття і характеризуються певним значенням, яке часто дорівнює значенню слова:

«Навчався я і тут добре. Що мені залишалося? Потім я сюди і приїхав, іншої справи у мене тут не було, а ставитися абияк до того, що на мене покладалося, я тоді ще не вмів »(ліниво).

«У школі я птаху до цього не бачив, але, забігаючи вперед, скажу, що в третій чверті він раптом, як сніг на голову, звалився на наш клас» (несподівано).

«Наголодувався і знаючи, що харч мій довго не протримається, як би я його ні економив, я наїдався досхочу, до різі в животі, а потім через день або два знову підсаджував зуби на полицю» (голодувати).

«Але замикатися не було ніякого сенсу, Тішкін встиг продати мене з потрохами» (зрадити).

Однією з особливостей мови розповіді є наявність обласних слів і застарілої лексики, характерної для часу дії розповіді. наприклад:

мешкати - знімати квартиру.
полуторка - вантажна машина вантажопідйомністю в 1,5 т.
чайна - рід громадської їдальні, де відвідувачам пропонуються чай і закуски.
Пошвиркать - похлебать.
гольную окріп - чистий, без домішок.
варнякати - базікати, говорити.
тюкать - несильно ударяти.
Хлюзда - шахрай, ошуканець, шулер.
Прітайка - то, що заховано.

значення твору

Творчість В. Распутіна незмінно привертає читачів, тому що поруч зі звичайним, побутовим в творах письменника завжди присутні духовні цінності, моральні закони, неповторні характери, складний, часом суперечливий, внутрішній світ героїв. Роздуми автора про життя, про людину, про природу допомагають нам виявляти в собі і в навколишньому світі невичерпні запаси добра і краси.

У складний час довелося вчитися головному герою оповідання. Повоєнні роки були своєрідним випробуванням не тільки для дорослих, але і для дітей, тому що і хороше, і погане в дитинстві сприймається набагато яскравіше і гостріше. Але труднощі загартовують характер, тому головний герой часто проявляє такі якості, як сила волі, гордість, почуття міри, витримка, рішучість.

Через багато років Распутін знову звернеться до подій давно минулих років. «Зараз, коли досить велика частина мого життя прожите, я хочу осмислити і зрозуміти, наскільки правильно і корисно я її провів. У мене багато друзів, які завжди готові прийти на допомогу, мені є що згадати. Тепер я розумію, що найближчий мій друг - моя колишня вчителька, вчителька французької мови. Так, через десятиліття я згадую саме про неї, як про вірного друга, єдиній людині, який розумів мене під час навчання в школі. І навіть через роки, коли ми зустрілися з нею, вона проявила до мене жест уваги, надіславши яблука і макарони, як раніше. І ким би я не був, що б від мене ні залежало, вона завжди буде ставитися до мене лише як до учня, тому що я для неї був, є і завжди буду залишатися учнем. Зараз я згадую, як тоді вона, взявши провину на себе, покинула школу, а мені на прощання сказала: «Вчися добре і ні в чому не вини себе!». Цим вона дала мені урок і показала, як повинен поступати справжній добра людина. Адже недарма кажуть: шкільний учитель - учитель життя ».