Управлінські судження щодо поведінки витрат. Динаміка, класифікація та розподіл витрат. Оцінка матеріально-виробничих запасів Метод вищої та нижчої точок

У зарубіжній практиці для підвищення ефективності розподілу витрат на постійні та змінні та побудови рівняння витрат запропоновано низку ефективних методів:

Метод вищої та нижчої точки обсягу виробництва за період;

графічний метод;

Економіко-математичне моделювання.

1.Метод вищої та нижчої точки обсягу виробництва за період.

Вихідні дані для аналізу

	Місяць року	Обсяг виробництва, прим.	Витрати виробництва, тыс.руб.
min	1	100	70
max	11	170	98

Загальні витрати на виробництво складаються з 2-х частин:

,

Для побудови рівняння загальних витрат та поділу їх на постійні та змінні частини за методом вищої та нижчої точки обсягу виробництва за період використовують наступний алгоритм:

1. Серед даних про обсяги виробництва та витрати обирають максимальні та мінімальні значення обсягу та витрат (1 та 11 місяці).

2. Знаходять різниці в рівнях обсягу та витрат:

3. Визначають змінні витрати на 1 виріб:

4. Визначають загальну суму змінних витрат на максимумі або мінімум обсягу виробництва:

5. Визначають загальну величину постійних витрат:

6. Складають рівняння сукупних витрат, що відбиває залежність загальних витрат від зміни обсягу виробництва:

2. Графічний метод.Залежність загальних витрат від зміни обсягу виробництва відображається прямою лінією через три точки.

100170 Q(шт)

3. Економіко-математичне моделювання.Рівняння сукупних витрат, що відображає залежність загальних витрат від зміни обсягу виробництва, виводиться на основі обробки статистичних даних з використанням економіко-математичних методів.

Аналіз беззбитковості діяльності. Грошова точка рівноваги, вклад на покриття, запас фінансової міцності, операційний важіль.

Управлінське рішення засноване на встановленні математичної залежності між собівартістю, обсягом виробництва та прибутком.

Загальні витрати на виробництво ( ) складаються з двох частин: постійної ( ) та змінної ( ).
або
,

де - Постійні витрати в розрахунку на одиницю виробу;

-Змінні витрати на одиницю виробу;

- Обсяг виробництва продукції, одиниць.

Виручка від продукції в рублях ( ) визначається за формулою:
,

де p – ціна одиниці продукції.

Виручка пов'язана з витратами на виробництво продукції ( ) та прибутком від реалізації ( ) наступним співвідношенням:
.

Якщо підприємство працює прибутково, то
, якщо збитково, то
.
.

У точці беззбитковості немає ні прибутку, ні збитків – Точка беззбитковості чи точка критичного обсягу виробництва – це обсяг продажу (

), у якому виручка дорівнює витратам, а прибуток дорівнює нулю, чи обсяги виробництва при досягненні якого загальна сума маржинального доходу відшкодовує загальну суму постійних витрат.

Визначення точки беззбитковості проводиться графічним або методом алгебри. 1. Графічний метод

полягає у побудові графіка зміни виручки та загальної суми витрат залежно від зміни обсягу виробництва та реалізації продукції (у шт.) та визначенні точки їх перетину, в якій виручка дорівнюватиме сумі витрат.

Визначення точки критичного обсягу виробництва графічним методом.

Z,S Зона збитків Зона прибутку

Q * ден Q * Q.

2. Алгебраїчний (розрахунковий) метод

;
;
,

Виручка в точці беззбитковості дорівнює витратам, а прибуток дорівнює 0:

Шляхом математичних перетворень визначаємо:
1. Обсяг продажів у точці беззбитковості:

де d – одиничний маржинальний дохід d = p-C V .

2. Виручку у точці беззбитковості: S * = pQ * .

3. Фінансову точку беззбитковості. Не всі постійні експлуатаційні витрати спричиняють грошові платежі (наприклад, амортизаційні відрахування).

Тому, якщо із суми постійних витрат відняти негрошові витрати, то визначимо грошову точку рівноваги.

Грошова точка рівноваги - це обсяг продажів, що забезпечує беззбитковість грошового потоку. Вона знаходиться нижче за обсяг продажу в точці рівноваги, і визначається наступним чином:

, де АТ - амортизаційні відрахування.
.

4. Рівняння визначення критичного рівня постійних витрат:
.

5. Критична вартість реалізації продукції:

6. Плановий обсяг виробництва для отримання заданої планової суми прибутку:

Використовуючи формули:

S=Z+R=ZC+ZV+R;

можна вивести формули, що дозволяють виконати розрахунки та відповісти на такі питання:

Яким буде прибуток зі збільшенням обсягу продажна заданий відсоток?

R 1 = Q 0 * (1 + m * Q) * d-Z;

Яким буде прибуток за можливого збільшення постійних витрат на заданий відсоток?

.

R 1 =Md-Z C 0 *(1+m*Z З).

Скільки одиниць продукції потрібно продати, щоб одержати заданий прибуток?

.

Скільки одиниць продукції потрібно продати, щоб досягти рівня беззбитковості?

.

Для подальшого використання запровадимо ще кілька показників.

Стратегія підприємства при достатньому ЗФП- Інвестування коштів у виробництво, кадри, освоєння нових ринків, видів продукції, цінних паперів.

Стратегія підприємства при недостатньому ЗФП- Жорсткий контроль за витратами та оптимізація всієї діяльності.

Аналіз впливу структури витрат на фінансові показники діяльності у системі «Директ-костинг»

Перерозподіл витрат усередині постійної загальної суми витрат відбивається на фінансових показниках діяльності підприємства.

З метою на фінансові показники можна змінити структуру витрат.

Наприклад, частину змінних витрат (10%) перенесемо до розряду постійних. Оцінимо як це відбивається на фінансових показниках:	Показники	Умовне позначення	Базовий варіант	Зміна	Новий варіант
зміна показників
Виторг, тис. руб Витрати всього, тис. руб у т.ч.: змінні
постійні
Маржинальний дохід, тис.
Прибуток, тис. Обсяг продажів у точці беззбитковості, штук
(З V = 160 руб, p = 250 руб)
Виручка у точці беззбитковості, тис.руб
Рівень операційного важеля

Запас фінансової міцності

Висновок: Зменшення змінних витрат на 10% призвело до зростання точки беззбитковості на 3,5%, до зростання рівня операційного важеля на 17,8% (до зростання рівня ризику) та зменшення запасу фінансової міцності на 15,3%.

Угода про використання матеріалів сайту
Просимо використовувати роботи, опубліковані на сайті, виключно в особистих цілях. Публікацію матеріалів на інших сайтах заборонено.

Ця робота (і всі інші) доступна для завантаження абсолютно безкоштовно. Подумки можете подякувати її автору та колективу сайту.

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Подібні документи

Поняття величини витрат. Визначення змінної та постійної складових у складі загальних витрат за допомогою методу вищої та нижчої точок. Аналіз фактичної собівартості матеріально-виробничих запасів. Оцінка матеріалів під час списання у виробництво.


Визначення змінної та постійної складової у складі змішаних витрат методом вищої та нижчої точок. Методи перерозподілу витрат невиробничих підрозділів між виробничими. Методи оцінки матеріально-виробничих запасів.

контрольна робота , доданий 15.04.2011


Розрахунок собівартості продукції за техніко-економічними факторами. Сутність простого чи однопередільного методу. Метод підсумовування витрат, виключення витрат, розподілу витрат. Зразкова схема угруповання замовлень. Фактична собівартість одиниці.

реферат, доданий 24.07.2009


Поняття та економічна сутністьвитрат, витрат та витрат. Класифікація витрат для визначення собівартості, оцінки вартості запасів та отриманого прибутку. Типи витрат для прийняття рішень, планування та контролю. Динаміка сукупних витрат.

курсова робота , доданий 24.05.2014


Побудова статистичного ряду розподілу організацій за ознакою "витрати виробництво продукції". Дослідження динаміки витрат з прикладу ВАТ МК " Вітязь " , м. Ішимбай. Середньорічні витрати на виробництво запчастин, базисні та ланцюгові темпизростання.

курсова робота , доданий 31.03.2015


Класифікація витрат для визначення собівартості виробленої продукції та отриманого прибутку. Класифікація витрат для прийняття рішень та планування. Класифікація витрат для здійснення процесу контролю та регулювання.

курсова робота , доданий 19.01.2007


Визначення, види, сутність та порядок формування собівартості. Класифікація методів за повнотою та за об'єктами обліку витрат. Упорядкування відомості розподілу накладних витрат. Система обліку повних витрат та система обліку неповної собівартості.

курсова робота , доданий 09.09.2013

Відомо, що з цілей управління прибутком та собівартістю витрати класифікуються за різними ознаками. Сутністю системи "директ-костинг" є поділ виробничих витрат на змінні та постійні залежно від змін обсягу виробництва.

Слід зазначити, що поділ витрат на постійні та змінні дещо умовно, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (напівпостійний) характер. Однак недоліки умовності поділу витрат багаторазово перекриваються аналітичними перевагами системи директ-костинг.

У зарубіжній практиці для підвищення об'єктивності поділу витрат на постійні та змінні запропоновано низку ефективних практичних методів: метод вищої та нижчої точки обсягу виробництва за період; метод статистичної побудови кошторисного рівняння; графічний метод та ін.

Для побудови рівняння загальних витрат та поділу їх на постійну та змінну частини за методом вищої та нижчої тачки використовується наступний алгоритм:

• 1) серед даних про обсяг виробництва та витрати за період вибираються максимальні та мінімальні значення, відповідно, обсягу та витрат;
• 2) знаходяться різниці в рівнях обсягу виробництва та витрат;
• 3) визначається ставка змінних витрат на один виріб шляхом віднесення різниці у рівнях витрат за період (різниця між максимальним та мінімальним значеннями витрат) до різниці у рівнях обсягу виробництва за той же період;
• 4) визначається загальна величина змінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяги виробництва шляхом множення ставки змінних витрат на відповідний обсяги виробництва;
• 5) визначається загальна величина постійних витрат як різницю між усіма витратами та величиною змінних витрат;
• 6) складається рівняння сукупних витрат, що відбиває залежність змін загальних витрат від зміни обсягу виробництва.

загальні витрати = постійні + ставка * обсяг

Це рівняння називається також формулою гнучкого бюджету (кошторису), оскільки з її допомогою можна скласти бюджет (кошторис) для будь-якого рівня продукції підприємства.

p align="justify"> Графічно рівняння витрат відображається прямою лінією, що проходить через три характерні точки (рис. 1). На осі ординат (вісь витрат за виробництво) лінія проходить через точку, відповідну величині постійних витрат. Лінія постійних витрат паралельна осі абсцис (вісь обсягу виробництва). Лінія витрат проходить через точку перетину максимального і мінімального обсяги виробництва з відповідними значеннями загальних витрат за виробництво, тобто. що обсяг випуску, то більше вписувалося витрати на виробництво.

Ступінь реагування витрат виробництва зміни обсягу продукції можна оцінити з допомогою так званого ко-эффициента реагування витрат. Цей коефіцієнт обчислюється за такою формулою:

де К «коефіцієнт реагування витрат на зміни обсягу виробництва;

З - зміна витрат у період, %;

Q ~ зміна обсягу виробництва, %.

Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат дорівнює нулю (К=0). Залежно значення коефіцієнта реагування виділяють типові господарські ситуації.

Витрати виробництва

Лінія зміни витрат,

Обсяг виробництва, Q

де АВС - лінія зміни витрат,

АТ - лінія постійних витрат,

А - точка, що відповідає величині постійних витрат,

В - нижча точка обсягу виробництва (витрат),

С - найвища точка обсягу виробництва (витрат).

Цей спосіб дає найточніші відомості лише у сфері релевантності і може давати необхідних результатів поза нею.

З усієї сукупності інформації вибираємо дані за два періоди з максимальним та мінімальним значеннями обсягу виробництва.

Визначаємо абсолютну величинупостійних витрат, яка для будь-якого рівня виробництва залишається незмінною. Обчислюємо загальну величину змінних витрат для максимального та мінімального рівнів виробництва шляхом множення ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва.

Для графічної інтерпретації даного методуточки А і С є перетин ліній витрат та обсягу відповідно для мінімального та максимального рівнів обсягу виробництва. Пряма АС - це лінія поведінки витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання. Точка перетину цієї лінії з віссю ординат для нульового обсягу показує величину постійних витрат.

Простота і доступність цього методу спричинили його широке застосування. Однак істотним мінусом цього методу є той факт, що надійність повністю залежить від вибору точок; у своїй треба виключати з розрахунку випадкові, нехарактерні точки. Хоча заперечувати той факт, що, застосовуючи цей метод розподілу витрат на змінну та постійну частини, можна досить оперативно отримати орієнтовні дані, які при необхідності згодом можуть бути перевірені ще раз і уточнені, не можна.

На практиці не завжди можна виділити змінну та постійну компоненти змішаних витрат, кількість яких може досягати кількох десятків. І тому використовуються різні методи, суть яких можна розкрити з допомогою графіка поведінки витрат (рис. 7.5).

Мал. 7.5. Графічне уявлення взаємозв'язку «витрати ¾ обсяг»

Загальні витрати на виробництво (З пов) складаються з двох частин: постійної (З пост) і змінної (З пер), що відображається рівнянням:

З повн = З пост + З пров. (7.1)

Сума змінних витрат є добуток змінних витрат на одиницю виробу, тобто ставки змінних витрат (з пер) на обсяг виробленої продукції в натуральних одиницях (У н.е. . ):

С пер = с пер + В н. (7.2)

Тоді вираз (7.1) можна подати у такому вигляді:

Сповн = З пост + с пер ´В н.е . . (7.3)

На основі конкретних даних будується рівняння загальних витрат, яке, апроксимуючи фактичні дані дає уявлення про залежність сумарних витрат від обсягу реалізації.

Розглянемо приклад побудови рівняння загальних витрат та поділу їх на постійну та змінну частини за допомогою різних методів.

1. Метод вищої та нижчої точки обсягу виробництва за період (алгебраїчний метод)передбачає використання наступного алгоритму:

¨ серед даних про обсяг виробництва та витрати за період вибирають максимальне та мінімальне значення відповідно обсягу та витрат;

¨ знаходять різниці в рівнях обсягу виробництва та витрат;

¨ визначають ставку змінних витрат на один виріб шляхом віднесення різниці у рівнях витрат за період (різниця між максимальним та мінімальним значеннями витрат) до різниці у рівнях обсягу виробництва за той же період;

¨ визначають загальну величину змінних витрат за максимальний (мінімальний) обсяги виробництва шляхом множення ставки змінних витрат за відповідний обсяги виробництва;

¨ визначають загальну величину постійних витрат як різницю між усіма витратами та змінними витратами;

¨ становлять рівняння сукупних витрат, що відображає залежність змін загальних витрат від зміни обсягу виробництва.

Приклад 7.3.У табл. 7.4 наведено вихідні дані про обсяг виробництва та витрати за місяцями аналізованого періоду.

Таблиця 7.4 Дані для аналізу витрат із застосуванням методу вищої та нижчої точок обсягу виробництва за період

За даними табл. 7.4 видно, що максимальний обсяг виробництва у період становить 340 од. (у листопаді), мінімальний ¾ 200 од. (в січні). Відповідно максимальні та мінімальні витрати на виробництво дорівнюють 196 і 140 тис. руб. Різниця у рівнях обсягу виробництва становить 140 од. (340 тис. руб. - 200 тис. руб.), а в рівнях витрат - 56 тис. руб. (196 тис. руб. – 140 тис. руб.).

Величина змінних витрат на один виріб становитиме:

56000: 140 = 0,4 тис. руб. / Од.

Загальна величина змінних витрат за мінімальний обсяги виробництва становить 80 тис. крб. (0,4 тис. руб.: од. '200 од.), а на максимальний обсяг ¾ 136 тис. руб. (0,4 тис. руб.: од. 340 од.). Загальна величина постійних витрат визначається як різниця між усіма витратами на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва та змінними витратами. Для нашого прикладу вона становитиме 60 тис. руб. (196 тис. руб. – 136 тис. руб. або 140 тис. руб. – 80 тис. руб.). Рівняння витрат для даного прикладувідповідно до виразу (7.3) має вигляд:

З повн = 60 + 0,4 ´ У н.е. .

Метод вищої та нижчої точок простий у застосуванні, але слід зазначити його недоліки:

¨ використання лише двох значень ¾ найбільшого та найменшого означає, що результати можуть бути спотворені через випадкові варіації цих значень;

2. Метод дисперсії.Точнішим є метод дисперсії або розкиду, що включає всі точки, що спостерігаються в вартісних даних. Після зображення точок проводиться лінія регресії так, щоб залишилося рівне число точок вище та нижче цієї лінії. Крапка перетину лінії регресії з вертикальною віссю покаже суму постійних витрат. Використовуючи загальні витрати точки, що потрапила на лінію регресії, отримують елемент змінних витрат. Далі, розділивши цю суму на рівень діяльності у тій точці, отримують ставку змінних витрат.

Графік дисперсії може мати велику користь досвідченому аналітику. Стрибки у поведінці витрат, викликані страйками, поганою погодою, відключенням енергопостачання, зростанням цін у період інфляції , стають очевидними. Досвідчений спостерігач може внести відповідні поправки (відкинути результати, що вискакують, оцінити надійні дані окремо, розділити довгий період часу на ряд більш коротких інтервалів тощо). Крім цього, практично будь-який вартісний аналіз корисно починати з графічного зображення.

Приклад 7.4.Необхідно проаналізувати змішані витрати, пов'язані із доставкою товару. Фактичні дані щодо цих витрат відображені в табл. 7.5.

Таблиця 7.5. Дані щодо аналізу витрат із застосуванням методу дисперсії

З графічної інтерпретації завдання полягає у побудові за цими даними прямий, зображеної на рис. 7.6.

Мал. 7.6. Апроксимація фактичних даних лінійною залежністю

З повн = 9,7 + 2 ´ У н.е. .

3. Метод найменших квадратів. Якщо при побудові графіка з використанням методу дисперсії лінія викреслюється візуально, то підбір прямої лінії сумарних витрат при використанні методу найменших квадратів здійснюється за допомогою стандартних прийомів регресійного аналізу. Він побудований на обчисленнях, що ґрунтуються на рівнянні прямої лінії (7.4):

Y = ax + b (7.4)

де Y¾ залежна змінна;

a¾ ступінь мінливості (або тангенс кута нахилу лінії регресії);

b¾ постійний елемент;

x¾ незалежна змінна.

Метод найменших квадратів використовується для знаходження таких aі b, що для отримання з рівняння регресії значення залежної змінної Yпідходили якомога ближче до її спостережуваних значень. Нехай помилка:

де Y¾ спостерігається величина,

Очікувана величина.

Метод найменших квадратів дозволяє мінімізувати суму квадратів відхилень спостерігається від очікуваної, тобто:

(7.6)

З основного рівняння (7.6) та безлічі спостережень nможуть бути отримані рівняння регресії:

∑ XY = a∑ X 2 + b∑ X, (7.7)

∑ Y = nb + a∑ X, (7.8)

де X¾ обсяги виробництва (продажів), натур. од.;

Y¾ загальні (змішані) витрати;

a¾ ставка змінних витрат;

b ¾ постійні витрати ;

n¾ кількість спостережень.

Приклад 7.5.Припустимо, що підприємство бажає розділити свої витрати на змінну та постійну частини. Витрати на електроенергію ( Y) та обсяг виробництва ( X) представлені у табл. 7.5.

Підставляючи ці суми до рівнянь (7.7) та (7.8), отримуємо:

1158 a + 116 b = 3487; (7.9)

116 a + 12 b = 353. (7.10)

Для рішення слід виключити один із виразів: помноживши (7.9) на 12, а (7.10) на 116, слід від (7.9) відняти (7.10):

13 896 a + 1392 b = 41 844

13 456 a+ 1392 b = 40 948

440 a = 896

a = 2,0364

Отже, змінна ставка вартості електроенергії становить 2,0364 тис. крб. на кожну тисячу вироблених виробів (або 0,0020364 тис. руб. / Виріб). Постійні витрати на електроенергію можуть бути отримані підстановкою в будь-яке з рівнянь: (7.9) або (7.10):

116 a + 12 b = 353

116 ´2,0364 + 12 ´ b = 353

12 b = 353 - 236,2224

12 b = 116,7776

b = 9,7315

Отже, постійні видатки електроенергію становлять 9731,5 крб. на місяць, ставка змінних витрат становить 20364 руб. на 1000 вироблених виробів. Рівняння витрат відповідно до виразу (7.3) для цього прикладу має вигляд:

З повн. = 9,7315 + 2,0364 ´ У н.е.

Формула витрат може бути використана для цілей планування . Припустимо, що протягом наступного місяця може бути вироблено 10500 виробів. За такого рівня діяльності витрати на електроенергію складуть, тис. руб.:

З повн. = З пост + с пер ´В н.е. = 9,7315 + 2,0364 '10,5 = 31,1137 тис. руб.

4. Альтернативний метод.Розглянемо підхід, що є альтернативою методу найменших квадратів. Припустимо, що підприємство бажає визначити формулу витрат на утримання та експлуатацію обладнання. Попередній аналіз дозволив виявити, що змінна частина витрат залежить від кількості відпрацьованих машино-годин. Необхідно отримати формулу витрат на основі даних першого півріччя запланованого періоду альтернативним методом (табл. 7.6).

Таблиця 7.6

Визначаються середні величини:

(7.12)

Ставка змінних витрат складає:

Загальні постійні витрати визначаються з рівняння:

Для цього прикладу:

0,0016 тис. руб./маш-год. ´556,833 маш.-ч. + b= 1,955 тис. руб.;

b= 1,955 – 0,912 = 1,043 тис. руб. в місяць.

Рівняння витрат відповідно до виразу (7.3) для цього прикладу має вигляд:

З повн. = 1,043 + 0,0016 ´ У н.е. .

Графік сукупних витрат на рис. 7.7.

Мал. 7.7. Графік сукупних витрат

У всіх обчисленнях приймався один незалежний фактор ¾ продуктивність (обсяг виробництва або реалізації, годинник прямої праці, машино-годинник, виручка від продажів). Але залежність від обсягу виробництва і продажів добре проглядається задля всіх видів витрат, т. е. який завжди має місце сильна кореляція конкретного виду витрат від обсягу виробництва (продажів). Рекомендується використовувати додаткові фактори:

¨ обсяг виробництва в натуральному вираженні;

¨ обсяг продажів у грошах;

¨ прямі трудові витрати;

¨ час роботи технологічного обладнання;

¨ витрата електричної енергіїі т.д.

. Функція витрат - це математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами

Наявність різних витрат ускладнює побудову функції витрат. Саме тому визначення функції витрат застосовують різні методи (рис. 177)

. Рис 177. Методи побудови функції витрат

На практиці витрати кілька факторів витрат, але для побудови функції витрат здебільшого вибирають один чи два впливові фактори

. Передбачення витрат - прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності

1722 Технологічний аналіз

. Технологічний аналіз (Інженерний метод) - системний аналізфункції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності

Цей аналіз вимагає детального вивчення всіх операцій, доцільності їх здійснення, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності. Даний метод є зручним та ефективним на підприємствах, що використовують систему "стандарт-костт-кіст".

. Перевагою даного аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності

Однак недоліком є ​​те, що він вимагає значних витрат коштів та часу

1723 Метод аналізу рахунків

. Метод аналізу рахунків (метод аналізу облікових даних, метод аналізу бухгалтерських рахунків) - метод визначення функції витрат шляхом поділу їх на змінні та постійні за відповідним фактором на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку. Проводиться спеціалістом на основі інтуїції, досвіду та спостереження за динамікою витрат минулих періодів.

. Перевагою даного методу є можливість розрахунку функцій усіх витрат підприємства. Також цей метод досить широко використовується на практиці завдяки простоті та зрозумілості

Оскільки цей метод заснований на досвіді менеджерів та аналізі минулих подій, то недоліками методу вважають певну суб'єктивність і можливість суттєвих відмінностей між майбутніми та минулими умовами діяльності.

1724 Метод вищої-нижчої точки

. Метод найвищої-нижчої точки (метод абсолютного приросту, мінімаксний метод) - це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами по високому та низькому рівням діяльності. Цей метод використовує найвищу та нижчу точки. Вища точкавизначається як точка, що відповідає найбільшому випуску або високого рівнядіяльності. Нижча точка визначається як точка з найменшим випуском або низьким рівнем діяльності.

Даний метод є найпростішим і досить поширеним за кордоном

Суть цього методу полягає в тому, що ми проводимо лінію функції витрат через вищу та нижчу точку графіка, ігноруючи всі інші точки. Але якщо інші точки не мають тісного взаємозв'язку з максимальним і мінімальним точками, функція витрат не відображатиме реальної залежностіміж витратами та їх фактором.

1725 Метод візуального пристосування

. Метод візуального пристосування (графічний метод візуального спостереження, графічний метод) - це графічний підхід до визначення функції витрат, у якому аналітик візуально проводить пряму лінію, враховуючи всі точки витрат. Він не відноситься до нематематичних методів.

. Перевагою є наочність характеру поведінки витрат . Недоліком даного методу є суб'єктивізм, оскільки результати розрахунків суттєво залежать від точності ока та непохитності руки аналітика.

1726 Метод регресійного аналізу

. Регресійний аналіз - це статистична модель, яка використовується для визначення зміни середнього значення залежної змінної під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних

При застосуванні регресійного аналізу визначення функції витрат загальну суму витрат розглядають як змінну величину, яка залежить від певного чинника (обсягу виробництва, кількості замовлень тощо.), який виступає як незалежна величин.

Регресійний аналіз, на відміну методу вищої-нижчої точки, враховує всі дані спостереження визначення функції витрат

. Метод найменших квадратів - це статистичний метод, який дозволяє розрахувати елементи функції витрат але й у так, що сума квадратів відстані від усіх точок досліджуваної сукупності до лінії регресії є найменшою

. Спрощений статистичний аналіз - це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х та у. Цей метод запропоновано започаткував український вчений, академік. МР. Чумаченків.

. Перевагою Методами регресійного аналізу є забезпечення об'єктивності методів точними математичними розрахунками. Однак недоліком потреба наявності великої кількості спостережень за реагуванням витрат на зміну фактора

Узагальнена характеристика методів вивчення поведінки витрат можна відобразити за допомогою таблиці (табл. 172)

Управлінське судження може використовуватися окремо або у поєднанні з методами вищої-нижчої точки, побудови графіка розсіювання або найменших квадратів для оцінки постійних та змінних витрат

. Таблиця 172 . Характеристика методів вивчення поведінки витрат

173 Управлінські судження щодо поведінки витрат

. Управлінські судження надзвичайно важливі у визначенні поведінки витрат та на практиці є найбільш широко використовуваним методом. Багато керівників просто використовують свій досвід та минулі спостереження адекватності ям витрат, щоб визначити постійні та змінні витрати. Цей метод, однак, може набувати різних форм. Деякі з керівників просто відносять витрати на конкретний вид діяльності до категорії постійних, інші - до категорії змінних, ігноруючи наявністю змішаних расходарат.

Перевага використання управлінського судження щодо відділення постійних та змінних витрат полягає у його простоті. У ситуаціях, коли менеджер глибоко розуміє фірмі та моделі її витрат, цей метод може дати непогані результати. Однак, якщо менеджер не має відповідного судження, цей метод призведе до помилок. Отже, дуже важливо брати до уваги досвід менеджера, можливість помилки та вплив, помилка може зробити на відповідне рішення.