adsby.ru → Картини художників

Внутрішній конфлікт: що це таке і як з ним бути (нюанси розуміння та можливості подолання). Причини внутрішньоособистісного конфлікту та його вирішення Конструктивний внутрішньоособистісний конфлікт

Якщо людина не має бажання розвиватися, у неї немає смаку до життя, а панічні атаки стали постійними супутниками — це ще не внутрішній психолог з такими проблемами справиться швидко. Гірше, якщо людина не розуміє своїх думок. Тут уже варто бити на сполох.

Визначення

Внутрішній конфлікт - це протиріччя, які виникають у людини у підсвідомості. Пацієнт найчастіше не розуміє, що це таке та описує свою ситуацію як емоційні проблеми, які неможливо вирішити.

Депресія є неодмінним супутником внутрішнього конфлікту особистості і залежить тільки від людини, чи зможе вона її побороти чи ні.

Людина, яка страждає від внутрішнього конфлікту, мислить негативно, у неї немає раціонального мислення.

Важливо знати, що запущена форма конфлікту призводить до невротичних, а то й психічних захворювань. Тому так важливо вчасно потурбуватися та розпочати лікування. Воно залежатиме від того, наскільки масштабним є внутрішній конфлікт. Це означає, що фахівець спочатку повинен класифікувати проблему і тільки потім братися за її вирішення.

Класифікація конфліктів

Насамперед, людина, яка розуміє, що має проблему, повинна ознайомитися з термінами. Адже найчастіше люди приходять на вже запущеній стадії, а тоді роботи психолога дають невеликий результат.

На сьогоднішній день вчені виділяють лише два види внутрішніх конфліктів:

Відчуття людини відповідають правилам соціуму.
Розбіжність із соціумом чи присутність чинників роздратування погано впливають на тонку душевну організацію людини.

Також виділяють рівні протиріч. Останні з'являються у людини у підсвідомості.

Рівновість внутрішнього світу пацієнта.
внутрішній конфлікт.
Криза життя.

Перший рівень обумовлюється тим, що внутрішні конфлікти людина вирішує сама.

А ось внутрішній конфлікт — це коли людина вирішити свої проблеми не може. У такому разі всі сфери життя дають збої, і конфлікт лише посилюється.

Криза життя визначається неможливістю втілення планів та програм, намальованих у голові. До вирішення протиріччя людина неспроможна навіть виконувати необхідні життєві функції.

Потрібно розуміти, що рішенню підлягають всі протиріччя будь-якого рівня. Все залежить від того, наскільки вони високі і чи є можливість їх усунути або відмовитися.

Щоб рівновага внутрішнього світу була порушена, недостатньо лише особистісних особливостей. Повинні бути відповідні ситуації. Вони бувають зовнішні та внутрішні. До зовнішніх можна віднести задоволення глибинних мотивів. Прикладом може бути ситуація, коли задоволені потреби породжують інші потреби; чи боротьба з природою.

А ось внутрішні ситуації – це внутрішні конфлікти сторін особистості. Тобто особистість усвідомлює те, що ситуацію вирішити важко, а отже, протиріччя мають вагому силу.

Різні вчені по-різному трактують причини внутрішньоособового конфлікту. Більшість із них схиляється до версії, що причинами є:

Причини, що у психіці людини.
Причини, які виникають із того, яке місце людина займає в соціумі.
Причини, на які впливає становище людини, яке займає у своїй соціальній групі.

Але виділені причини не бувають відокремленими. На внутрішній конфлікт впливає не одна, а безліч причин. Тобто їх поділ дуже ефемерний.

За допомогою виявлення причин можна визначити тип конфлікту особи.

Причини суперечливості психіки людини

Внутрішніми причинами протиріччя психіки людини є:

Зіткнення особистої потреби та норм соціуму.
Розбіжність соціальної ролі та статусу.
Розбіжності і цінностей соціуму.
Протиріччя інтересу.

Усі причини внутрішньоособистісного конфлікту зумовлені тим, що людина не може задовольнити свої важливі потреби та життєві мотиви. А якщо вони дуже багато означають для особистості або в них вкладається глибоке значення, то проблему це лише посилює.

До зовнішніх причин, пов'язаних із становищем людини в її соціальній групі, належать:

Фізична перешкода, через яку неможливо задовольнити свої потреби.
Фізіологічні ресурси, які дозволяють задовольнити потреба.
Щоб задовольнити потреби, відсутній об'єкт.
Умови соціуму, що роблять задоволення потреб неможливим.

Крім причин внутрішньоособистісного конфлікту, пов'язаного з соціальним становищем, виділяють ще й причини, що мають зв'язок із соціальною організацією. Можна виділити такі пункти:

Невідповідність між умовами роботи та вимогами, що пред'являються до результату.
Відмінність між правами та відповідальністю.
Організаційні цінності не відповідають особистим цінностям працівника.
Соціальна роль відповідає статусу в соціумі.
Немає можливості творити та самореалізовуватися.
Завдання та вимоги висуваються такі, що виключають одне одного.

У сучасних реаліях часто є причиною конфлікту те, що моральні норми вступають у дисонанс із бажанням отримати прибуток. Але найчастіше це трапляється тільки, коли людина починає накопичувати свої перші гроші та шукати місце у житті.

Вся тому, що в ринкових відносинах людина змушена суперничати з іншими людьми, а значить рано чи пізно ворожість до соціуму обернеться ворожістю до себе. Так і починається внутрішньоособистісний конфлікт. У нашому суспільстві абсолютно протилежні речі вимагають від учасника ринкових відносин. Він має бути агресивним, щоб відвоювати собі місце, але разом з тим і вирощувати в собі альтруїзм та інші чесноти. Саме такі взаємовиключні вимоги є благодатним підґрунтям для внутрішнього конфлікту.

Плюси внутрішнього конфлікту

Якщо людина виявив у себе симптоми конфлікту, то що треба робити? Це від особистості. Якщо людина сильна духом, то внутрішній конфлікт її підштовхне до переоцінки цінностей, зміни певних переконань.

Психологи, що спеціалізуються на внутрішньоособистісних конфліктах, виділяють такі позитивні чинники:

Особа, яка перебуває в конфлікті, мобілізує свої сили та знаходить вихід із ситуації.
Пацієнт тверезо оцінює ситуацію, дивлячись на неї збоку. Тим самим він може переосмислити свої проблеми та вирішити їх.
У людини підвищується самооцінка після того, як вона вирішить свою проблему.
З'являється раціональне мислення, яке за внутрішньоособистісного конфлікту не працює.
Особистість пізнає себе, отже, через внутрішню гармонію краще ставиться до суспільства.
Поки людина шукає вирішення своїх проблем, у неї може відкритися потенціал, про який вона через низьку самооцінку і не підозрювала.

Але щоб це все отримати, слід не соромитися і звертатися за допомогою до фахівця. Займатися самолікуванням у цьому випадку не потрібно, бо тільки одиниці можуть по-справжньому вирішити проблему. Обтяжливою обставиною є те, що невротичні захворювання, які є на запущеній стадії конфлікту, лише ускладнюють пошук рішень.

Небезпека конфлікту

Як би нешкідливо цей термін не звучав, його не варто недооцінювати. Звичайно, багато залежить від особистості, але все ж таки негативні наслідки у всіх проявляються однаково, просто у когось у більш яскравій формі. Отже, внутрішній конфлікт це те, що заважає людині розкривати свою особистість, налагодити спілкування з іншими людьми. Особистість не може показати свої сильні сторони і від цього починає вигоряти.

Внутрішні протиріччя стають перманентним приводом страждань. Нічого не хочеться робити, опускаються руки, відчуття внутрішньої спустошеності наростає, а впевненість у собі тане на очах.

Якщо не лікувати проблему, справа може дійти до нервового зриву. І це людина ще легко відбудеться. Запущений внутрішньоособистісний конфлікт призводить до серйозних психіатричних захворювань. Тому не варто запускати проблему і думати, що саме розсмокчеться. Не розсмокчеться, а отже потрібно шукати хорошого фахівця.

Численні особи

У психіатрії є таке явище. Що потрібно робити у такій ситуації? Звертатись до професіонала. Але не завжди лікування дає результати.

Прикладом може бути історія, що сталася в Америці. Американця Біллі Міллігана було засуджено, але коли він з'явився в судовій залі, то не розумів що відбувається. Присяжні засідателі вислухали кілька людей, і все нічого, але весь процес говорив тільки підсудний. У нього змінювалися звички, манера розмовляти і навіть з'являвся наголос. Біллі міг поводитись розв'язно, закурити в судовому залі, розбавляти свій монолог тюремним жаргоном. А через дві хвилини голос ставав вищим, у поведінці з'явилася кокетливість, а висловлюватись обвинувачений починав дуже витончено.

Після різноманітних досліджень вчені дійшли висновку, що у Біллі діагноз «розлад множинної особистості». У його свідомості було двадцять чотири особистості, що абсолютно сформувалася. Періодично він почував себе то привабливою жінкою, то політичним діячемто маленькою дитиною або ув'язненим.

Все ж таки це крайній стан внутрішнього конфлікту. Як правило, при своєчасному зверненні до лікаря таких ускладнень вдається уникнути.

Форми внутрішньоособистісного конфлікту

Щоб визначити, як позбутися внутрішнього конфлікту, треба зрозуміти, як він проявляється. Виділяють шість форм:

Неврастіння. Людина стає дратівливою, знижується працездатність, вона погано спить. З'являються часті головний біль, сон порушується. Постійним супутником стає пригніченість. По суті, неврастенія - це один з видів неврозу. А виникає такий нервово-психічний розлад, тому що внутрішній конфлікт вирішено неправильно чи малоефективно. Зазвичай неврастенічні симптоми виникають у разі, коли тривалий час людина зазнає впливу факторів, які травмують його психіку.
Ейфорія. Людина стає надмірно веселою на публіці, висловлює свої позитивні емоції, не дбаючи про відповідність ситуації, сміється зі сльозами на очах. Цій формі конфлікту властиво психомоторне збудження та активність – як мімічна, так і рухова.
Регресія. Той, хто має цю форму конфлікту, починає вести себе дуже примітивно і намагається уникнути відповідальності за свої дії. Це своєрідний психологічний захист, тобто людина свідомо повертається туди, де відчувала себе під захистом. Якщо людина починає регресувати, це пряма ознака невротичної чи інфантильної особистості.
Проекція. Ця форма характеризується тим, що особистість починає приписувати недоліки іншій людині, критикувати інших. Форма отримала назву класичної проекції чи захисту, що має на увазі її зв'язок із захистом психологічного.
Номадизм. Людина тяжіє до частих змін. Це може бути постійна зміна партнера, роботи чи місця проживання.
Раціоналізм. У цій формі конфлікту людині властиво виправдовувати свої вчинки та дії. Тобто особистість намагається свої справжні мотиви, почуття та думки переформулювати так, щоб власна поведінка не викликала протесту. Пояснити таку поведінку можна тим, що людина хоче поважати себе і зберегти у своїх очах гідність.

Шляхи вирішення конфлікту

Якщо людина не розуміє проблеми внутрішнього конфлікту і не хоче звертатися до психологів, можна спробувати впоратися з явищем самостійно. Але залучити близьких людей все одно доведеться. Отже, є кілька способів вирішувати конфлікти та розбіжності. Розглянемо кожен окремо.

Компроміс

Для вирішення внутрішнього конфлікту можна спробувати компромісні рішення. Тобто перед тим, як вирішити проблему, потрібно дати собі видимість вибору. Наприклад, куди піти: на теніс чи шахи? І відразу необхідно вибрати третій варіант, наприклад, легку атлетику. Не треба давати собі шансу засумніватися.

Не варто завжди намагатися обирати, можна ж поєднати – це і є компроміс. Адже щоб приготувати собі сендвічі з шинкою та сиром, не потрібно в магазині вибирати, що купити: сир чи шинку. Для задоволення потреби слід взяти і того, і того, і трохи.

Ще можна відмовитися вирішувати проблему та стати фаталістом. Тобто людина приймає все, що дає доля і не втручається протягом подій.

Є приклад, коли людина вилікувався від внутрішнього конфлікту, лише закривши свідомість для думок, які вважає неприйнятними. Цю людину звуть Вільям Стенлі Мілліган, і він просто відмовився реалізовувати те, що вважав для себе неприпустимим.

Щоб успішно впоратися із проблемою, іноді достатньо підлаштуватися під певні обставини. Але така поведінка не повинна стати звичкою. А ось коригувати власні підвалини та цінності дуже потрібно.

Мрії

Деякі фахівці радять прикрашати проблеми, тим самим розпочати фантазувати. Це означає, що людина житиме у своїх фантазіях і всі її "хочу і повинна" не конфліктуватимуть між собою. Але все-таки більшість психологів не ставляться до цього серйозно. На їхню думку, краще не ховатися за фантазіями, а підбадьорювати себе у складних ситуаціях. Фраза у тому, що безвихідних ситуацій немає, чудово підходить цих цілей.

Прийняття власних переваг

Кожна людина має сильні сторони, і, щоб їх знайти, людині потрібно розібратися в собі. Найчастіше люди не приділяють своїх здобутків належної уваги. Тому вони постійно скаржаться на те, що їм не вистачає можливостей. Але справа не в нестачі останніх, а в тому, що людина не хоче бачити способи вирішення проблеми. Можна сказати, що внутрішній конфлікт — це необ'єктивне ставлення людини до себе. А всього потрібно сісти і подумати, чим особистість вигідно відрізняється від інших. Якщо знайти в собі те, що заслуговує на повагу і є сильною стороною, то подолання внутрішніх конфліктів перестане бути проблемою.

Виникають конфлікти в основному через те, що людина не розуміє сама, чим вона цінна, але намагається довести це оточуючим. Сильна людинаніхто не буде стебати і принижувати, адже він поважає себе, а отже, що його поважають оточуючі.

Призначення

Внутрішні конфлікти руйнують особистість, адже у цій боротьбі є лише ті, хто програв. Людина із задоволенням перекладає відповідальність за себе на інших людей або підлаштовується під соціум. Але якщо особистість знайшла своє призначення, то внутрішня гармонія відновлюється. Особистість стає сильною і завдяки внутрішній установці не дозволяє нав'язувати собі щось або збивати себе з пантелику.

Простіше кажучи, для щастя потрібна улюблена справа. Воно буде джерелом добрих емоцій, натхнення та життєвих сил. Саме людина, яка зрозуміла своє призначення, сильна духом, щаслива і здатна вирішити будь-які проблеми.

Догляд

Людина свідомо ухиляється від вирішення проблеми. Важкий вибір робити годі й, отже, особистість відчуває полегшення якийсь період. По суті, людина просто чекає, що проблема зникне сама собою, і якщо вона не зникає, то конфлікт лише посилюється.

Сублімація

Внутрішній конфлікт з цього методу вирішується тому, що особистість переводить психічну енергію в прийнятні форми. Це один із самих дієвих методівТак як він дозволяє не тільки знайти причину, але й впливати на неї. Вміння сублімувати потрібно розвивати постійними вправами, незважаючи на те, що воно є у всіх людей.

Переорієнтація

Тому люди спочатку повинні зрозуміти причину, яка спровокувала конфлікт, і хто або що її спровокували. Для того щоб застосовувати переорієнтацію, потрібно мати вміння керувати мотивацією. Метод не швидкий, але результат гарантований відмінний. Якщо не виходить самому розібратися у власній системі цінностей особистості, необхідно звернутися до фахівця. Під керівництвом психолога позбавитися конфлікту буде набагато простіше.

Витіснення

Якщо особистість намагається витіснити неприйнятні собі думки і мотиви, це теж вважається способом позбавлення конфлікту. Зазвичай такого способу вдаються інфантильні незрілі особистості. Їм простіше забути щось чи заборонити собі про це думати, ніж намагатися усунути причину. Позиція страуса в піску не є ефективною, хоча б тому, що не помічати проблеми, не означає її викоренити. Велика ймовірність повторення конфлікту, і не факт, що це буде не більш серйозною формою.

Корекція

Кожна людина має про себе якісь уявлення. Суть методу полягає в тому, що боротьба йде не з причиною конфлікту, а з власними уявленнями особистості про неї. Тобто простіше не шукати шляхи викорінення причини, а лише змінити ставлення до останньої. Ефект від методу досить середній, хоча є люди, яким він реально допоміг. Загалом, якщо людина розуміє, що у неї є проблема і її потрібно вирішити, то способи її вирішення має обирати вона сама. Адже саме від впевненості у своїх силах більшою мірою залежить результат.

Висновок

Внутрішньоособистісний конфлікт - це серйозна проблема, яку не потрібно недооцінювати. Відсутність належної уваги та пошуку шляхів вирішення конфлікту може призвести до численних хвороб, серед них є психіатричні.
Причин внутрішнього конфлікту досить багато, а отже, не потрібно діяти за порадами в інтернеті або від знайомих. У всіх різні ситуації та причини тієї чи іншої поведінки. І якщо підійшло одній людині, то не означає, що підійде й іншій. Найкраще йти до психолога, адже лише фахівець допоможе розібратися у причинах та усунути їх.
Способів вирішення внутрішньоособистісного конфлікту теж чимало, але тут діє той самий принцип, що й з причинами. Які б відгуки не були негативні про той чи інший метод, вибирати, як вирішувати свої проблеми, має лише людина. Якщо він відчуває, що саме так зможе позбавитися конфлікту, то не варто покладатися на думку оточуючих.

Насамкінець варто відзначити: щоб раз і назавжди вирішити проблему, потрібно знати, як це робиться. А знає це лише фахівець. Тому не нехтуйте допомогою професіоналів, адже вони для цього і існують — допомагати розумітися на собі.

Вітаю Вас, шановні відвідувачі психологічного сайту.
Сьогодні Ви дізнаєтесь, що таке внутрішньоособистісний конфлікт, і як із ним справляється діалектика душі— техніка розмови із самим собою для виходу із психологічного глухого кута.

Внутрішньоособистісний конфлікт - це протистояння різних, частіше протилежних і суперечливих інтересів, бажань і потягів людини - конфлікт усередині самої особистості.

Подібна внутрішня конфронтація особистості заводить людину в психологічний глухий кут, вийти з якого часом не просто.

Під час внутрішньоособистісного конфлікту людина зазнає глибоких емоційно-психологічних переживань; у нього знижується самооцінка, тимчасово падає інтелект, зростає стрес; він стає нерішучим і пасивним (проявляється апатія, лінощі, може настати депресія).

Часто, в процесі внутрішньоособистісної дискусії, як би суперечки між окремими частинами особистості (різними «Я»), заснованого на принципах задоволення (Хочу), реальності (Можу) і необхідності (Треба), людина доводить себе до невротичних станів: істерії, психастенії, неврастенії …(залежно від акцентуації характеру та темпераменту).

У результаті, перебуваючи в глухому куті, при внутрішньоособистісному конфлікті, людина не може зробити правильний вибір у житті, або в конкретній патовій ситуації.

Тому, щоб прийти до внутрішньоособистісної гармонії, вирішити конфлікт і вийти з психологічного глухого кута, багатьом людям потрібен посередник (арбітр), для примирення протиборчих сторін особистості («Я»-станів).
Цим арбітром може бути професійний психолог чи інша значуща, авторитетна людина (батько, наставник, тренер, учитель…).

- Основна психологічна проблема багатьох підлітківта дорослих з незрілою особистістю. Саме цим і користуються злочинні угруповання, сектанти, лже-психотренери, чарівники та чарівники всіх мастей, вербувальники ІДІЛ, наприклад, виступаючи і психологами та значущими людьмидля незміцнілих душ, і втягуючи їх у свої утопічні організації.

Діалектика душі

Безсмертні твори Л.М. Толстого чи Ф.М. Достоєвського, та ін. - письменників-психологів, знавців людських душ - насичені часом тяжкими внутрішніми переживаннямита внутрішньоособистісними конфліктами героїв романів.

Саме у цих класичних всесвітньовизнаних творах широко показано діалектика душіросійської (слов'янської) людини.

Прочитайте та вдумайтеся, як відбувається діалектика душіу П'єра Безухова, героя роману Толстого "Війна і мир" - уривок:
«Добре б поїхати до Курагіну, — подумав він. Але відразу ж згадав дане князю Андрію слово честі не бути у Курагіна.
Але негайно, як це буває з людьми, званими безхарактерними, йому так пристрасно захотілося ще раз випробувати це таке знайоме йому безпутне життя, що він наважився їхати.
І зараз же йому спало на думку думка, що дане словонічого не означає, тому що ще перш, ніж князю Андрію, він дав також князю Анатолеві слово бути в нього; нарешті, він подумав, що всі ці чесні слова — такі умовні речі, які не мають жодного певного сенсу, особливо якщо збагнути, що, можливо, завтра або він помре, або станеться з ним щось таке незвичайне, що не буде вже ні чесного, ні безчесного ... Він поїхав до Курагін.

Аналізуючи хід думок і вчинку П'єра, бачимо невеликий внутрішньоособистісний конфлікт, вирішений з допомогою діалектики душі, і який не привів героя в психологічний глухий кут.

По суті він говорив про себе і сам із собою. Точніше, одна частина його «Я», назвемо її «Дитина», яка живе за принципом задоволення (Хочу) протистояла (злегка конфліктувала) з іншою частиною «Я», назвемо її «Батько», який живе за принципом честі, моралі та моральності (Треба ), а внутрішній арбітр - третина "Я", назвемо її "Дорослий", що живе за принципом реальності (Можу) - була відсутня або була пасивна, в силу незрілості (звідси і "безхарактерність").

У цьому внутрішньоособистісному конфлікті перемогла внутрішня «Дитина». «Батько» був слабшим і тому відступив. Але він ще не раз нагадає про себе, наприклад, коли герой звинувачуватиме і дорікатиме сам собі за дурний вчинок.

У звичайній, реального життялюдей буває безліч внутрішньоособистісних конфліктів - одні з них, як і зовнішні конфлікти, бувають контруктивні, інші - деструктивні.

Деструктивний — гадаю, зрозумілий — він приводить у глухий кут, а от конструктивний внутрішньоособистісний конфлікт за допомогою діалектики душіМи зараз розглянемо.

Техніка самотерапії «Діалектика душі» – розмова із самим собою

Якщо Ви уважно читали статтю, то Ви, напевно, зрозуміли, що практично кожна нормальна людина, у тих чи інших ситуаціях, розмовляє сама з собою.

У багатьох виникає дисгармонія особистості, що призводить до внутрішньоособистісного конфлікту, який, у свою чергу, може завести в глухий кут, з ймовірними невротичними розладами. Щоб цього сталося треба навчитися діалектиці душі, тобто. конструктивному діалогу із самим собою. Задіявши всі три частини особистості (три «Я» стану - Батько (Треба), Дорослий (Можу) та Дитина (Хочу) - це концепція трансактного аналізу)

У легких випадках можна розмовляти із собою у голові, про себе. У більш складних, з переважанням негативних емоційі стресу - можна писати або малювати діалог із собою (управління думками та емоціями).

Якщо ж Ви вже зайшли в психологічний глухий кут, то Вам допоможе техніка «двох» або «трьох» стільців. Суть якої - Ви (умовно) розсаджує на стільці частини своєї особистості (Батько, Дорослий і Дитина) і самі, по черзі пересідаючи на певний стілець, ведете дискусію від імені одного «Я», то від іншого…

Якщо у Вас вже з'явилися невротичні реакції через внутрішньоособистісний конфлікт, то тут знадобляться

Час на читання: 5 хв

Внутрішньоособистісний конфлікт - це складне вирішення протиріччя, що відбувається всередині особистості. Внутрішньоособистісний психологічний конфлікт переживається індивідом як серйозна проблема психологічного змістуяка вимагає швидкого дозволу. Цей різновид конфронтацій здатний одночасно прискорити процес саморозвитку, змусивши особистість мобілізувати власний потенціал, і завдати шкоди індивіду, загальмувавши процес самопізнання і загнавши в глухий кут самоствердження. Внутрішньоособистісний конфлікт виникає в умовах, коли в людському розумі між собою стикаються рівновеликі за значимістю та протилежні за спрямованістю інтереси, потяги, потреби.

Поняття внутрішньоособистісного конфлікту

Внутрішнім протиборством особистості називається конфронтація, що зароджується всередині психіки особистості, що є зіткненням суперечливих, нерідко протилежно спрямованих мотивів.

Цього різновиду конфронтації властивий ряд специфічних особливостей. Особливості внутрішньоособистісного конфлікту:

незвичайна структура конфлікту (внутрішньоособистісне протистояння немає суб'єктів взаємодії, представлених окремими особами чи груп людей);
латентність, що полягає у складності виявлення внутрішньої суперечності, оскільки часто індивід не усвідомлює, що перебуває у стані конфронтації, також може ховати власний стан під маскою або активної діяльності;
специфічність форм прояву і перебігу, оскільки внутрішнє протистояння протікає як складних переживань і супроводжується: , депресивними станами, стресом.

Найбільш активно проблема внутрішньоособистісного конфлікту розроблялася у західній психологічній науці. Його наукове обгрунтування нерозривно пов'язані з основоположником психоаналітичної теорії З. Фрейдом.

Усі підходи та концепції внутрішньоособистісного конфлікту обумовлені специфікою розуміння змісту та сутності особистості. Тому, відштовхуючись від розуміння особистості, що склалися в різних психологічних школах, можна виділити кілька основних підходів до розгляду внутрішнього протиборства.

Фрейд наводив докази біопсихологічного та біосоціального вмісту внутрішньоособистісного протистояння. За своєю суттю людська психіка суперечлива. Її робота пов'язана з незмінною напругою та подоланням конфлікту, що виникає між біологічними бажаннями та соціокультурними підвалинами, між несвідомим вмістом та свідомістю. Саме у протиріччі та незмінному протиборстві полягає вся суть внутрішньоособистісної конфронтації, згідно з концепцією Фрейда.

Подальший розвитокописана концепція отримала у працях його прихильників: К. Юнга та К. Хорні.

Німецький психологК. Левін висунув власну концепцію внутрішньоособистісного конфлікту під назвою «теорія поля», згідно з якою внутрішній світіндивіда потрапляє одночасно під вплив полярно спрямованих сил. Людині доводиться вибирати їх. Обидві такі сили можуть бути позитивними або негативними, одна з них може бути негативною, а інша позитивною. Головними умовами зародження конфлікту До. Левін вважав паритетність і однакову значимість таких сил індивіда.

До. Роджерса вважав, що зародження внутрішнього конфлікту обумовлено невідповідністю уявлень себе суб'єкта та її розумінням ідеального «Я». Він був переконаний, що така неузгодженість може спровокувати серйозні розлади психічної діяльності.

Великої популярності користується концепція внутрішньоособистісної конфронтації, розроблена А. Маслоу. Він стверджував, що структура базується на ієрархії потреб, вищою з яких є потреба в . Звідси основна причина зародження внутрішньоособистісних конфліктів полягає у розриві між прагненням самореалізації і досягнутим результатом.

Серед радянських психологів, які принесли істотний внесоку розробку теорій конфронтацій можна назвати концепції внутрішньоособистісного конфлікту А. Лурії, У. Мерліна, Ф. Василюка і О. Леонтьєва.

Лурія розглядав внутрішньоособистісне протистояння як зіткнення двох протилежно спрямованих, але рівних за силою тенденцій. В. Мерлін – як наслідок незадоволення глибоких актуальних особистісних мотивів та відносин. Ф. Василюк – як протистояння двох внутрішніх мотивів, що відображаються у свідомості особистості індивіда як самостійні протиставлені цінності.

Проблема внутрішньоособистісного конфлікту розглядалася Леонтьєвим як цілком нормальне явище. Він вважав, що внутрішнє протистояння властиве структурі особистості. Будь-яка особистість за своїм устроєм суперечлива. Найчастіше вирішення таких протиріч відбувається у найпростіших варіаціях і веде до появи внутрішньоособистісного конфлікту. Іноді вирішення конфлікту виходить за межі найпростіших форм, стаючи головним. Наслідком цього стає внутрішньоособистісне протистояння. Він вважав, що внутрішній конфлікт – це результат боротьби ранжованих за ієрархією мотиваційних курсів особистості.

А. Адлер вважав базисом для зародження внутрішніх конфліктів «комплекс неповноцінності», який виникає в дитячому віціпід тиском несприятливою соціального середовища. Крім того, Адлер також виділив основні методи вирішення внутрішнього протистояння.

Еге. Фромм, пояснюючи внутрішньоособистісну конфронтацію, запропонував теорію «екзистенційної дихотомії». Його концепція свідчила, що причини внутрішніх конфліктів криються в дихотомічній природі індивіда, яка виявляється у проблемах буття: проблемі обмеженості життя людини, життя та смерті та ін.

Еге. Еріксон у своїй концепції стадій психосоціального формування особистості, висунувши ідею, кожен вікової етап знаменується сприятливим подоланням кризового події чи несприятливим.

При успішному виході відбувається позитивний особистісний розвиток, її перехід у наступний життєвий період із корисними передумовами щодо його сприятливого подолання. При неуспішному виході з кризової ситуації індивід перетворюється на новий період власного життяіз комплексами попереднього етапу. Еріксон вважав, що пройти всі етапи розвитку благополучно практично неможливо, тому у кожного індивіда виробляються передумови зародження внутрішньоособистісного протистояння.

Причини внутрішньоособистісного конфлікту

Внутрішньоособистісний психологічний конфлікт має три види причин, що провокують його виникнення:

внутрішні, тобто причини, що таяться у протиріччях особистості;
зовнішні чинники, зумовлені статусом індивіда у соціумі;
зовнішні чинники, зумовлені статусом особистості певної соціальної групі.

Усі перелічені види причин взаємопов'язані, які диференціація вважається досить умовної. Так, наприклад, внутрішні чинники, що викликають конфронтацію, є результатом взаємодії індивіда з групою та соціумом, а не з'являються нізвідки.

Внутрішні умови виникнення внутрішньоособистісної конфронтації кореняться у протистоянні різноманітних мотивів особистості, у неузгодженості її внутрішнього устрою. Особа більш схильна до внутрішніх конфліктів, коли її внутрішній світ складний, розвинені почуття цінності та здатність до самоаналізу.

Внутрішньоособистісний конфлікт виникає за наявності нижченаведених протиріч:

між соціальною нормоюта потребою;
неузгодженість потреб, мотивів, інтересів;
протиборство соціальних ролей(Внутрішньоособистісний конфлікт приклад: необхідно виконати термінове замовлення на роботі і одночасно з цим дитину слід відвести на тренування);
протиріччя соціокультурних цінностей та засад, наприклад, необхідно об'єднати обов'язок захисту Батьківщини під час війни та християнську заповідь «не убий».

Для зародження конфлікту всередині особистості зазначені протиріччя повинні мати глибокий сенс для індивіда, інакше він надавати їм значення нічого очікувати. Крім цього, різні аспекти протиріч щодо інтенсивності власного впливу на індивіда повинні бути рівними. Інакше, індивід із двох благ вибере більше і менше – з «двох зол». І тут внутрішня конфронтація не виникне.

Зовнішні фактори, що провокують виникнення внутрішньоособистісної конфронтації, зумовлені: особистісним статусом у групі, організації та соціумі.

Причини, зумовлені становищем індивіда у певній групі, досить різноманітні, та їх поєднує неможливість задоволення різних важливих мотивів і потреб, які мають значенням і глибоким змістом особистості у конкретній ситуації. Звідси можна виділити чотири варіації ситуацій, які провокують виникнення внутрішньоособистісного конфлікту:

фізичні перешкоди, що заважають задоволенню основних потреб (внутрішньоособистісний конфлікт приклад: ув'язнений, якому його камера не дає можливості вільного пересування);
відсутність об'єкта, який потрібен для задоволення потреби (наприклад, людина мріє в чужому місті про чашку кави, але ще занадто рано і всі кафетерії закриті);
біологічні перепони (індивіди з фізичними вадами або олігофренією, у яких перешкода гніздиться у самому людському організмі);
соціальні обставини є головною причиною більшості внутрішньоособистісних зіткнень.

На рівні організації причини, що провокують прояв внутрішньоособистісного конфлікту, можна уявити такими видами протиріч:

між надмірною відповідальністю та обмеженими правами для її здійснення (людину перевели на керівну посаду, розширили функції, але права залишилися старими);
між поганими умовами праці та жорсткими вимогами до виконання роботи;
між двома несумісними завданнями чи завданнями;
між жорстко встановленими рамками завдання та розпливчасто прописаним механізмом його реалізації;
між вимогами професії, традиціями, нормами, встановленими в компанії та індивідуальними потребами чи цінностями;
між прагненням до творчої самореалізації, самоствердження, кар'єри та потенційними можливостями здійснення цього в межах організації;
протиборство, викликане суперечливістю соціальних ролей;
між спрямованістю з прибутку і моральними цінностями.

Зовнішні чинники, зумовлені особистісним статусом у соціумі, пов'язані з розбіжностями, які зароджуються лише на рівні суспільної макросистеми і у характері соціального ладу, устрою суспільства, політико-економічного життя.

Типи внутрішньоособистісних конфліктів

Класифікацію внутрішнього протиборства за типами запропонував К. Левін. Він виділив 4 типи, а саме еквівалентний (перший тип), вітальний (другий), амбівалентний (третій) та фруструючий (четвертий).

Еквівалентний тип– конфронтація зароджується, коли суб'єкту необхідно виконати дві чи значні йому функції. Тут звичайною моделлю вирішення протиріччя буде компроміс, тобто часткове заміщення.

Вітальний тип конфлікту спостерігається тоді, коли суб'єкту доводиться приймати однаково непривабливі йому рішення.

Амбівалентний тип– зіткнення з'являється, коли аналогічні дії та результат у рівного ступеняспокушають і відштовхують.

Фрустуючий тип.Особливості внутрішньоособистісного конфлікту фрустрирующего типу полягають у несхваленні соціумом, розбіжності з прийнятими нормами і підвалинами, необхідного результату і дій, необхідні досягнення жаданого.

Крім вищенаведеної систематизації існує класифікація, базисом якої є ціннісно-мотиваційна сфера особистості.

Мотиваційний конфлікт настає, як у протиріччя вступають дві однаково позитивні тенденції, несвідомі прагнення. Прикладом цього виду конфронтації є «буриданів осел».

Моральне протиріччя чи нормативний конфлікт зароджується при розбіжності між прагненнями і обов'язком, особистими уподобаннями і моральними установками.

Зіткнення бажань індивіда з дійсністю, що блокує задоволення, провокує виникнення конфлікту нереалізованих бажань. Наприклад, він з'являється, коли суб'єкт внаслідок фізичної недосконалості неспроможна здійснити своє прагнення.

Рольовий внутрішньоособистісний конфлікт є тривогами, викликаними неможливістю одночасно «грати» кілька ролей. Також він настає внаслідок розбіжностей у розумінні вимог, які пред'являються особистістю до реалізації однієї ролі.

Адаптаційний конфлікт характеризується наявністю двох смислів: у широкому розумінні він є протиріччям, зумовленим порушенням балансу між особистістю та навколишньою дійсністю, у вузькому – зіткнення, обумовлене порушенням соціального чи професійного адаптаційного процесу.

Конфлікт неадекватної самооцінки зароджується внаслідок розбіжності між особистісними домаганнями та оцінкою власного потенціалу.

Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту

Відповідно до переконань А. Адлера, розвиток характеру індивіда відбувається до п'ятирічного віку. На цьому етапі малюк відчуває вплив безлічі несприятливих факторів, що породжують виникнення комплексу неповноцінності. У подальшому житті цей комплекс виявляє значний вплив на особистість та внутрішньоособистісний конфлікт.

Адлер описав як механізми, які пояснюють зародження і прояв внутрішньоособистісного конфлікту, а й розкрив способи подолання таких внутрішніх протиріч (компенсація комплексу неповноцінності). Він виділив два такі способи. Перший – полягає у виробленні соціального почуття та інтересу. Оскільки зрештою розвинене соціальне почуття проявляється у професійній сфері, адекватних міжособистісних взаєминах. Також у індивіда може виробитись і «нерозвинене» соціальне почуття, що має різноманітні негативні форми внутрішньоособистісного конфлікту: алкоголізм, злочинність. Другий – полягає у стимуляції свого потенціалу, досягненні переваги над оточенням. Він може мати такі форми прояви: адекватна компенсація (збіг змісту соціальних інтересів з перевагою), надкомпенсація (гіпертрофований розвиток однієї якоїсь можливості) і уявна компенсація (хвороба, обставини чи інші чинники, які залежать від індивіда, компенсують комплекс неповноцінності).

М. Дойча, засновник мотиваційного підходу до міжособового конфлікту, виділив шляхи подолання внутрішньоособистісної конфронтації, відштовхуючись від специфіки їх «сфер реальності», до яких він відносив:

об'єктивну ситуацію конфронтації, що є фундаментом протиріччя;
конфліктне поведінка, що є спосіб взаємодії суб'єктів конфліктного протистояння, що виникає при усвідомленні конфліктної ситуації.

Способи подолання внутрішньої конфронтації бувають відкритими та латентними.

Відкриті шляхи припускають:

ухвалення індивідом рішення;
припинення сумнівів;
фіксація на вирішенні проблеми, що виникла.

Латентні форми внутрішньоособистісного конфлікту включають:

симуляцію, муку, ;
сублімацію (перехід психічної енергії на інші області функціонування);
компенсацію (заповнення втраченого за допомогою набуття інших цілей і відповідно результатів);
уникнення реальності (фантазування, передання мріям);
номадизм (зміна професійної сфери, місця проживання);
раціоналізацію (самовиправдання за допомогою логічних висновків, цілеспрямованого відбору аргументів);
ідеалізацію (відрив від реальності, абстрагування);
регресію (придушення бажань, звернення до примітивних поведінкових форм, уникнення відповідальності);
ейфорію (напускні веселощі, радісний стан);
диференціацію (уявне відділення роздумів від автора);
проекцію (бажання звільнитися від негативних якостейза допомогою приписування їх іншому).

Аналізувати особистість та внутрішньоособистісний конфлікт, розуміти психологічні проблемизародження та подолання конфліктів необхідно для подальшого успішного освоєннякомунікативних навичок, грамотного вирішення ситуацій протистояння у міжособистісній взаємодії та груповому спілкуванні.

Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів

Вважається, що внутрішньоособистісний конфлікт є невіддільним елементом формування психіки індивіда. Тому наслідки внутрішніх конфронтацій можуть нести позитивний аспект (тобто бути продуктивними) для особистості як і негативний (тобто руйнувати особистісні структури).

Позитивним вважається протистояння, яке має максимальний розвиток протиборчих структур і характеризується мінімальними особистісними витратами на його вирішення. Одним із інструментів гармонізації особистісного розвиткує конструктивно подолана внутрішньоособистісна конфронтація. Суб'єкт здатний розпізнати свою особистість лише з допомогою дозволу внутрішнього протистояння та внутрішньоособистісних конфліктів.

Внутрішньоособистісне протиборство може допомагати виробленню адекватної , яка, в свою чергу, сприяє особистісної самореалізації та самопізнання.

Деструктивними чи негативними вважаються внутрішні конфлікти, які загострюють розщеплення особистості, переходять у кризи чи сприяють формуванню реакцій невротичного характеру.

Гострі внутрішні конфронтації найчастіше ведуть до руйнації наявної міжособистісної взаємодії на роботі чи відносин у сімейному колі. Зазвичай, вони стають причинами підвищення , турботи, тривоги, при комунікативному взаємодії спілкуванні. Тривале внутрішньоособистісне протистояння у собі приховує загрозу ефективності діяльності.

Крім того, внутрішньоособистісні конфронтації характеризуються тенденцією переростання у невротичні конфлікти. Властиві конфліктам тривоги можуть трансформуватися в джерело захворювання, якщо займатимуть у системі особистісних взаємин центральне місце.

Наш внутрішній світ — це складна структура, і чим ми старші, тим вона міцніша. Ми накопичуємо в собі позитивний та негативний досвід, з яким нам доводиться жити, зважати і нести, часом неусвідомлено, у своє майбутнє. Іноді наші "нагромадження" перетворюються на завали і не дозволяють перейти на новий щабель. Виникає внутрішній конфлікт!

Звідки виростають внутрішні конфлікти

Все, що відбувається навколо нас і безпосередньо з нами, наш мозок акуратно записує та аналізує. Відкладає як безцінний досвід у нашій свідомості та підсвідомості. Якщо ми стикаємося з ситуацією, в якій не змогли повестися належним чином і не впоралися з обставинами, то це закріпилося в нашій підсвідомості як негативний досвід, а також як небезпека, здатна призвести до сумних наслідків.

Емоції, переживання затискаються, це може проявитися і фізично. Відбувається блокування негативного досвіду, але він нікуди не йде, виявляючись у невиразних сумнівах, страхах, невпевненості в собі та своїх діях.

Як розпізнати у себе внутрішній конфлікт

Існує 5 варіантів внутрішніх конфліктів:

Ви намагаєтеся досягти недосяжної мети. Між вами та вашою метою виросла глуха стіна. Інший шлях, інший розвиток ситуації вам не цікавий і ви продовжуєте битися в "зачинені двері", втрачаючи залишки здоров'я та енергії.
Ви відкидаєте спрямований до вас об'єкт чи стан. Так само вибудовуєте непробивну стіну і ховаєтеся за нею від лякаючих вас атак ззовні.
Ви одночасно і прагнете своєї мети (об'єкту) і відкидаєте. Як кажуть "і хочеться, і колеться".
Ви прагнете двох бажаних об'єктів (цілей) одночасно. Складно зробити вибір, і це позбавляє вас внутрішньої рівноваги та спокою. Енергія витрачається не так на досягнення єдино обраної мети, але в аналіз, сумніви, страхи, зіставлення. Цей різновид конфлікту складний для психіки.
Ви голосуєте проти всіх, відкидаючи можливі вибори. Конфлікт виникає від загального навантаження інформацією, коли енергії вже не вистачає навіть на елементарний аналіз ситуації та найпростішим виходом є відкидання всіх.

Слід зазначити, що будь-яка реакція на обставину, що веде до внутрішнього конфлікту, не є її вирішенням. Закриваючись глухою стіною, ви не відчуваєте полегшення, а лише пристосовуєтеся до цієї обставини. Це веде в глухий кут, тому що не дозволяє будувати нормальні здорові відносини з оточуючими вас людьми і не дозволяє відчувати себе по-справжньому вільним.

Як упоратися з внутрішнім конфліктом

Кожен із нас несе у собі індивідуальний досвід. До усунення внутрішніх конфліктів слід підходити дуже обережно, практично з ювелірною точністю. Найкраще скористатися допомогою фахівців, але є і загальні правила.

За незначних змін ви можете коригувати старе уявлення про себе. Але якщо ви проходите через великі зміни у своєму житті, то старий сценарій уже не працюватиме. Життя доведе вам, що все, що ви знаєте про себе, не вічне.

Щоб усунути свої переживання, потрібно повністю змінити колишнє світовідчуття: позбавитися старого розуміння і створити абсолютно нове. Знищити минулий сценарій та почати все заново. Особливо важливо стежити за своїми емоціями, тому що саме ваше індивідуальне емоційне забарвлення і не дозволяє вам вирішити проблему іншим способом, менш звичним для вас. Змінюєте емоції – змінюється й уявлення про проблему.

Зрозумійте собі, що ви і є проблема. Якщо це так, то ви ж і рішення. Люди, стикаючись з проблемою, найчастіше затискаються, замість розслабитися. Прийміть те, що відбувається з вами. За прикладом айкідо: Якщо ви напружені, то легко перемогти, укласти на землю, використовуючи вашу ж енергію, але якщо ви не воюєте, то можете бути абсолютно впевнені, нічого поганого з вами не станеться. Перетворіть свою проблему на рішення, і ви відчуєте приплив енергії та сил.

Наш внутрішній світ- це складна структура, і чим ми старші, тим вона міцніша. Ми накопичуємо в собі позитивний та негативний досвід, з яким нам доводиться жити, зважати і нести, часом неусвідомлено, у своє майбутнє. Іноді наші «нагромадження» перетворюються на завали і не дозволяють перейти на новий щабель. Виникає внутрішній конфлікт!

Звідки зростають внутрішні конфлікти?

Як розпізнати у себе внутрішній конфлікт?

Існує 5 варіантів внутрішніх конфліктів.

Ви намагаєтеся досягти недосяжної мети. Між вами та вашою метою виросла глуха стіна. Інший шлях, інший розвиток ситуації вам не цікавий і ви продовжуєте битися в «зачинені двері», втрачаючи залишки здоров'я та енергії.
Ви відкидаєте спрямований до вас об'єкт чи стан. Так само вибудовуєте непробивну стіну і ховаєтеся за нею від лякаючих вас атак ззовні.
Ви одночасно і прагнете своєї мети (об'єкту) і відкидаєте. Як кажуть «і хочеться і колеться».
Ви прагнете двох бажаних об'єктів (цілей) одночасно. Складно зробити вибір і це позбавляє вас внутрішньої рівноваги та спокою. Енергія витрачається не так на досягнення єдино обраної мети, але в аналіз, сумніви, страхи, зіставлення. Цей різновид конфлікту складний для психіки.
Ви голосуєте проти всіх, відкидаючи можливі вибори. Конфлікт виникає від загального навантаження інформацією, коли енергії вже не вистачає навіть на елементарний аналіз ситуації та найпростішим виходом є відкидання всіх.

Слід зазначити, що будь-яка реакція на обставина, що веде до внутрішнього конфлікту, не є її вирішенням. Закриваючись глухою стіною, ви не відчуваєте полегшення, а лише пристосовуєтеся до цієї обставини. Це веде в глухий кут, тому що не дозволяє будувати нормальні здорові відносини з оточуючими вас людьми і не дозволяє відчувати себе по-справжньому вільним.

Як упоратися з внутрішнім конфліктом?

При незначних змінах ви можете коригувати старе уявлення про себе. Але якщо ви проходите через великі зміни у своєму житті, то старий сценарій уже не працюватиме. Життя доведе вам, що все, що ви знаєте про себе, не вічне.

Щоб усунути свої переживання, потрібно повністю змінити колишнє світовідчуття. Позбутися старого розуміння і створити абсолютно нове. Знищити минулий сценарій та почати все заново. Особливо важливо стежити за своїми емоціями, тому що саме ваше індивідуальне емоційне забарвлення і не дозволяє вам вирішити проблему іншим способом, менш звичним для вас. Змінюєте емоції – змінюється і уявлення про проблему.

Зрозумійте собі, що ви і є проблема. Якщо це так, то ви ж і рішення. Люди, стикаючись з проблемою найчастіше затискаються, замість розслабитися. Прийміть те, що відбувається з вами. За прикладом айкідо: Якщо ви напружені, то легко перемогти, укласти на землю, використовуючи вашу ж енергію, але якщо ви не воюєте, то можете бути абсолютно впевнені, нічого поганого з вами не станеться. Перетворіть свою проблему на рішення, і ви відчуєте приплив енергії та сил

Психолог Павло Колесов