"Тарас Бульба". Епоха та герої. Історична основа повісті " Тарас Бульба " . Реальні історичні події, що лежать в основі повісті Історична основа
Шупікова Тетяна Сергіївна
Місце роботи, посада: МКОУ "Березівська ЗОШ» Дмитрівського району, Курської області; вчитель російської мови та літератури
Рівень освіти : основна загальна освіта
Цільова аудиторія: 7 клас
Предмет: Література
Тема урока: «Історична епоха на сторінках повісті Н.В. Гоголя "Тарас Бульба".
Цїли уроку :
Поглибити знання учнів про біографію та творчість Н.В. Гоголя; ознайомити з історичною основою повісті "Тарас Бульба".
Виховувати повагу до матері та почуття патріотизму на прикладі героїв твору.
Формувати в учнів звичку роботи з текстом художнього твору.
Тип уроку:
Урок вивчення та первинного закріплення нових знань
Учнів у класі (аудиторії): 7
Використані підручники та навчальні посібники:
В.Я. Коровіна. Література 7 клас: У 2-х ч. Ч. 1. – К.: Просвітництво, 2007.
Використовуване обладнання :
Обладнання для вчителя : комп'ютер, мультимедійний проектор; картки із завданням для групової роботи, портрет Н.В. Гоголя, ілюстрації із зображенням головних героїв твору.
Обладнання для учнів : підручник, робочий зошит, картки із завданнями для групової роботи, зразок таблиці для домашньої роботи.
Актуалізація: встановлення наступних зв'язків колишніх та нових знань у нової ситуації. Мотивація: створення проблемної ситуації, інсценування епізоду з повісті, читання напам'ять прозового тексту під музичний супровід, робота у групах. Прийоми навчання: показ, спостереження, порівняння, аналіз, висновок. Методи навчання: пояснювально-ілюстративний, проблемний. Види роботи: індивідуальна, фронтальна, робота у групах. Структура уроку. 1. Організація класу. 2. Перевірка домашнього завдання. 3. Постановка проблеми. Повідомлення мети уроку. 4. Вивчення нової теми. 5. Узагальнення та систематизація нових знань. 6. Аналіз та оцінка підсумків роботи. 7. Домашнє завдання.
Організація класу.
Слово вчителя.
1 . Продзвенів дзвінок… як у театрі…
Усі розсілися по місцях, тиша.
Відкривається завіса, і на сцені –
Микола Васильович Гоголь -
Справжній майстер мови (проектується портрет Н.В. Гоголя). (Сл.1)
Перевірка домашнього завдання
Ось ще одне ім'я, що викликає захоплення і гордість у будь-якої людини, яка знає і любить літературу. Згадаймо, що ми вже знаємо про Н.В. Гоголі.
1) Розмова:
– Коли і де народився письменник? Хто його батьки?
ПОВІДОМЛЕННЯ 1(Сл.2)
Учень: Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року у містечку Сорочинці, колишньої Полтавської губернії, в Україні. Він походив із небагатої поміщицької сім'ї та провів дитинство у батьківському маєтку, у селі Василівці.. (Сл.3)
Батько Гоголя, Василь Опанасович,(Сл.4)була жива, талановита людина, зі схильністю до романтичної мрійливості, яка поєднувалася у нього з гумористичними здібностями. Він писав вірші та складав українською мовою комедії.
Мати Гоголя,(Сл.5)Маріє Іванівно, була добра, простодушна жінка. Передчасна смерть чоловіка, що настала у 1825 році, була для неї тяжким горем. Все її кохання зосередилося на дітях. У неї було чотири дочки та син “Нікоша”, як називали Миколу Васильовича вдома. Улюбленцем матері був старший із дітей – Микоша.
Батьки Гоголя належали до освіченого прошарку українського дворянства та були у близьких стосунках з багатьма чудовими людьми із сусідів. Неподалік Василівки, у селі Обухівка жив поет і драматург Василь Васильович Капніст. Маленький Гоголь писав вірші наслідування батька, і Марія Іванівна згадувала потім, як вона, коли Капніст приїжджав у Василівку, показувала йому дитячі вірші сина і як старий поет пророкував йому блискучу майбутність.
Батько дбав про літературну освіту дітей. Він розмовляв з ними про літературу і під час прогулянок ставив різні теми для віршів. Старший син, Микоша, завжди успішно справлявся з цими літературними вправами.
Слово вчителя : Край, в якому народився Гоголь, був овіяний легендами, повір'ями, історичними переказами, які розбурхували уяву Поруч із Василівкою, де жив майбутній письменник, розташовувалась Диканька, до якої Гоголь приурочив походження своїх перших повістей. Тут, у Диканьці, показували сорочку страченого Кочубея (згадайте «Полтаву» Пушкіна), тут, за переказами, був дуб, біля якого відбувалися побачення Мазепи з Марією. У Кибинцях, маєтку родича Гоголя, знаходилася велика бібліотека, був домашній театр, для якого батько Гоголя писав комедії. Усе це сприяло розвитку літературних інтересів майбутнього письменника.
– де навчався Н.В. Гоголь?
ПОВІДОМЛЕННЯ 2:(Сл.6)
Учень: Незабутній слід у житті та творчості великого Гоголя залишила Гімназія вищих наук у Ніжині. Вона була заснована братами А.А. та І.А. Безбородьками – видними державними діячамиРосійській імперії;(Сл.7)будівництво навчального закладууніверситетського типу велося з 1808 по 1818 рік коштом графа Безбородько та його ж кріпаками.
Учні в Ніжинській гімназії мешкали в окремому пансіоні. В одній із кімнат цього пансіону з 1 травня 1821 року по 27 червня 1828 року жив майбутній великий російський та український письменник Н.В. Гоголь. (Сл.8)
Зовсім ще юному Миколі було лише 7 років, коли його батьки привезли до провінційного Ніжина з родового маєтку Гоголів-Яновських. Серед своїх однолітків він, будучи хворобливою і досить худою дитиною, виглядав явним немовлям. Йому дуже важко давалися перші місяці навчання і життя далеко від дому, без дбайливих маминих рук.
Юний Гоголь осягав ази наук без особливої запопадливості. Він не пас задніх, але й не був у перших рядах. Якщо предмети гуманітарного циклу він осягав легко – успіхи були лише на рівні сучасного «хорошиста», то точні «науки» не давалися йому. За чотирибальною системою оцінювання, наприклад, за диференційними та інтегральними рівняннями він отримав річну оцінку – кіл, а двійку – за конічними перерізами (розділ геометрії). Зате не було йому рівних за Законом Божим та повчальною філософією. Після закінчення навчання Микола отримав найнижчий XIV-класний чин, який можна було надати гімназисту-випускнику.
Микола щотижня писав листи до рідної Василівки і з нетерпінням чекав на відповідь. Раз на місяць листи були стандартного зразка: «Маменько, мені терміново потрібно…» і далі йшов список на два-три аркуші з детальним перерахуванням всього того, що просив Миколаша у своїх батьків, які ледве зводили кінці з кінцями. Чим старший він ставав, тим частіше просив надсилати інформацію про народні пісні, легенди, приказки, звичаї, повір'я і всього того, з чого черпав образи для своїх перших літературних проб.
Вчитель: Тут, у гімназії, виявилася багатостороння обдарованість Гоголя: він вчився грати на скрипці, займався живописом, бере участь у виставах як художник-оформлювач, і як актор, особливо йому вдаються комічні ролі, він має успіх. Крім цього Гоголь пробує себе в різних літературних жанрах. Проте всі свої мрії він поки що пов'язує з державною діяльністюі не думає всерйоз про письменство.
- Що ви можете сказати про початок його літературної діяльності?
ПОВІДОМЛЕННЯ 3: (сл.9)
Учень: Закінчивши Ніжинську гімназію влітку 1828 р., Гоголь у грудні вирушає до Петербурга. Той, хто не має ні грошей, ні сановних знайомств, довго не може знайти службу. Лише у листопаді 1829 р. його беруть до Департаменту державного господарства «на випробування». З квітня 1830 р. він служить у Департаменті наділів писарем. Отримує гроші, гостро потребує. Безуспішно намагається вступити на сцену. Невдалі й перші кроки на літературній ниві. У 1829 р. Гоголь видає "Ганця Кюхельгартена" під псевдонімом В. Алова. Поема викликала негативні відгуки у журналах. Гоголь тяжко пережив цей удар. Він скупив останні кошти нерозпродані екземпляри і спалив їх. Петербург справив на Гоголя гнітюче враження своїм бюрократизмом, меркантильністю, бездуховністю, «…все пригнічено, все загрузло у неробних, нікчемних працях…» - пише він матері. Але невдачі не зламали юнака.
Він продовжує літературні праці, різко змінюючи напрямок творчості: черпає натхнення в українському фольклорі, геніально вгадуючи і підхоплюючи поглиблене звернення російської літератури до народності, що почалося. Листи рідним Гоголь наповнює проханнями збирати і надсилати йому народні казки, пісні, повідомляти про «звичаї та вдачі малоросіян», повір'я, костюми. Протягом 1830-1831 р.р. виходять анонімно кілька творів Гоголя: «Басаврюк, або Вечір напередодні Івана Купала», який згодом увійшов до «Вечори на хуторі біля Диканьки», голова з історичного роману"Гетьман", уривки з "малоросійської повісті" "Страшний кабан", етюд "Жінка".
Вчитель: У Петербурзі Гоголь пише перші свої повісті, стає відомий, входить у коло літераторів, знайомиться з Жуковським, Плетньовим, Пушкіним. Пушкін палко вітав поява «Вечорів на хуторі біля Диканьки»: «Ось справжня веселість, щира, невимушена, без манірності, без манірності, а місцями якась поезія..!» Гоголь обговорює із Пушкіним свої творчі плани. Пушкін підтримував Гоголя, допомагав йому у його літературних починаннях, підказував теми нових праць. Ідею « Мертвих душ»і «Ревізора» підказав Гоголю теж він.
- Отже, назвіть його твори, які вам знайомі. («Ревізор», «Вечори…» та д.р.)
Ш. Постановка проблеми. Повідомлення цілей уроку.
1. Слово вчителя.
Ви назвали найзначніші твори Н.В. Гоголів. З комедією «Ревізор» ми познайомимося з вами у 8 класі, поему «Мертві душі» вивчатимемо у 9 класі. А з повістю «Тарас Бульба» почнемо знайомитись прямо зараз. (Сл.10)
Отже, тема нашого уроку… А втім, ви її сформулюєте самі. Слухайте, спостерігайте, аналізуйте, будьте уважні до думки однокласників, і тоді ви легко зможете сформулювати тему уроку самі трохи пізніше.
Сьогодні на уроці ми стисло познайомимося з історією України 16 століття; поспостерігаємо за тим, як Гоголь відбив історичну епоху у своїй літературній праці – у повісті «Тарас Бульба», продовжимо формувати правильну, гарну мову.
1У. Нова тема.
1. Слово вчителя.
Дія повісті «Тарас Бульба» відбувається в Україні у 16 столітті, де у цей час господарюють польські землевласники – пани. Послухайте історичну довідкупро цей час.
ПОВІДОМЛЕННЯ «Україна в 16 століття (Сл.11)
У XVI столітті на українських землях на захід від Дніпра господарювала польська шляхта. Частина української знаті прийняла католицтво, ополячилася, щоб зберегти та збільшити свої привілеї. Але простий народ завзято чинив опір, зберігав мову, віру, звичаї предков.(сл.12) Опорою всім, хто прагнув незалежності була Запорізька Січ - вільне козацтво, що влаштувався в пониззі Дніпра на острові Хортиця.(сл.13)
За півверсти до Січі знаходилося передмістя, в якому мешкали ковалі, гарбарі, крамарі, люди всіх націй. Передмістя «одягало і годувало Січ, що вміла тільки гуляти та палити з рушниць».
Січ складалася з шістдесяти з лишком куренів - військових підрозділів, «які дуже були схожі на окремі, незалежні республіки». Куренями називалися житлові приміщення. Вони були вкриті дерном чи повстю, обнесені невеликими земляними валами, біля деяких було встановлено гармати. Посередині Січі розташовувався майдан, де збиралася рада. (Сл.14)
У Січі панував дух демократії. Між запорожцями були товариські стосунки. Усі найважливіші питання козацької громади вирішувалися на спільній сходці – раді. На раді козаки обирали кошового отамана та старшину: суддю, писаря, осавулів. У куренях обирали курінного отамана.
Приймали до Січі всіх, хто приходив сюди. Ніхто не питав у прибульців, звідки вони, хто вони і як їх звуть. Кошовий, до якого вони були, цікавився тільки, чи вірують ті, хто прийшов у Христа, чи ходять до церкви, і просив їх перехреститися. (Сл.15)
Козаки не обтяжували себе жодними речами. Все – «гроші, сукні, весь харч, саламат, каша і навіть паливо» – зберігалося у курінного отамана, який «зазвичай носив назву батька».
Закони гуртожитку у цій свавільній республіці були досить суворими. Крадіжка навіть якоїсь дрібниці вважалася «зневагою до всього козацтва». Прокраденого прив'язували до ганебного стовпа і кийком забивали на смерть. Боржника, що не платив, приковували до гармати, де він сидів доти, доки його не викуплять. Страшна кара належала за смертовбивство. Вбивцю опускали в яму, поставивши поверх нього труну з тілом убитого, і живцем засипали землею.
Військовому мистецтву у Січі навчали під час бою. «Юнацтво виховувалося і утворювалося в ній одним досвідом, у самому запалу битв». Проміжки ж між ними «козаки вважали нудним займатись вивченням якоїсь дисципліни, крім хіба стрільби в ціль і зрідка кінної стрибки». Все вільне від битв час «віддавалося гульбі - ознакою широкого розміту душевної волі». Це було якесь безперервне галасливе бенкет. Але коли настав час битви, «безшабашні та веселі між битвами» козаки перетворювалися на «загартованих у битвах лицарів», для яких найдорожче на світі бойові товариші, віра в Христа, свобода та незалежність рідної землі.
М. В. Гоголь захоплювався Запорізькою Січчю і був переконаний, що тільки Січ з її республіканським устроєм формує гордих, хоробрих та волелюбних козаків.
3. Слово вчителя.
Інтерес до української історії виник у Гоголя невипадково. Він збирався написати серйозну наукову працю з історії України. Праця ця не була створена, але зібрані матеріали, що стосуються життя козацтва, були використані автором у роботі над повістю.
Про життя Запорізької Січі, про боротьбу козаків, про їхню героїчну смерть в ім'я Батьківщини, в ім'я свободи розповів М.В.Гоголь у повісті «Тарас Бульба».
Отже, уявіть, що ми запрошені в гості до Тараса Бульби. Сьогодні у нього в будинку радісна подія. З навчання повернулися його сини – гордість та надія Тараса. Події починають розвертатися прямо в нас на очах. (Сл.16)
4. Робота з текстом.
4.1. ІНСЦЕНУВАННЯ ЕПІЗОДУ «Зустріч Тараса Бульби із синами».
Так, енергійно пройшла зустріч батька зі своїми синами після довгої розлуки. А чи не виявити і нам спритність і спритність у фізичні вправи. Оголошую фізхвилинку.
ФІЗМИНУТКА (проводить учень)
Раз - підвестися, підтягнутися
Два - зігнутися, розігнутися
Три - у долоні три бавовни, головою три кивки.
На чотири - ноги ширші.
П'ять – руками помахати
Шість – за стіл тихенько сісти.
4.2. Розмова:
Вдома ви прочитали перший розділ, а тепер дайте відповідь:
Як звати наших героїв?
Що ви можете сказати про кожного з них?
Які якості, на вашу думку, особливо цінував Тарас Бульба у козаках (на прикладі синів).(Любов до Батьківщини, доблесть, відвагу, відданість, витривалість, хоробрість...)
СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.
Справді, Гоголь ставив собі завдання показати, що характер Тараса Бульби і ставлення його до життєвих цінностей визначені історією країни.
Епоха була така чудова, що відбито у літературі, а й у інших видах мистецтва.
4.3 РОБОТА З РЕПРОДУКЦІЄЮ (Сл.17)
Розглянемо картину І.Є.Рєпіна «Запорожці».
Чи є серед зображених на картині запорожців герой (або герої), схожий на Тараса Бульбу?
Що вдалося передати художнику?
Дивлячись на картину, можна дійти невтішного висновку у тому, що були запорожці (козаки) і у тому, що вони воювали.
4.3. Робота у групах .
А зараз разом із героями повісті ми дозволимо собі увійти до будинку Тараса Бульби. Що ми тут побачили? Навіщо Гоголь помістив опис світлиці у свою повість? Над цими питаннями попрацює 1 група. Запитання:
1. Прочитайте опис світлиці (с. 145-146)
2. Що ви побачили
На стінах,
На полицях,
Яка ситуація?
3. Навіщо автор ввів у повість опис світлиці?Інтер'єр і предметно-побутова деталь є засобом розкриття образу героя. Все у світлиці пов'язане з тривожним, кочовим життям господаря. На першому плані – зброя – це головне для господаря. Необхідність бути завжди на варті, готовність у будь-який момент виступити в похід і заглянути смерті в очі наклали відбиток і на свідомість героя, і на його поведінку, і на звички)
У групі належить ближче познайомитися з господарем будинку – Тарасом Бульбою. Думаю, що вони цікаво проведуть час та поділяться з нами своїми враженнями.
1. Прочитайте епізоди та описи, пов'язані з особистістю Тараса Бульби.
2. Запитання:
Як описує Тараса Бульбу автор? (С. 148-149).
У чому сенс його життя?
Зверніть увагу на те, як Тарас Бульба ставиться до дружини, синів
Яке враження склалося у вас про Тараса Бульбу
Як ця особистість характеризує епоху, у якій живе?
Поки одні розглядають світлицю, інші знайомляться з Тарасом, група поспостерігає за милою жінкою – матір'ю синів Тараса.
1. Тарас Бульба вирішив везти синів у Запорізьку Січ. Як сприйняла рішення чоловіка мати (с. 149).
2. Запитання:
На що сподівалася мати? Чи справдилися її надії? (С. 149).
Прочитайте уривок напам'ять «Мати біля синів» (попереднє завдання до уроку) (с. 152).
Яке почуття наповнює вашу душу?
Яка доля жінки, дружини, матері того часу? Як у її образі відобразилася історична доба? (С. 150).
У. Узагальнення, первинне закріплення та систематизація нових знань.
1. Обговорення завдань.
Давайте прочитаємо опис світлиці. (Сл.18)
1 група: З якою метою автор дає нам опис світлиці?Світлиця Тараса була прибрана до того часу, про який залишилися спогади лише в народних піснях і думах. Все було чисто прибрано. На стінах висіли зброя, мисливські атрибути, кінська збруя. На полицях стояли різноманітні глечики, пляшки, фляжки, кубки та чарки. Берестові лави навколо всієї кімнати; величезний стіл під образами у парадному кутку та широка піч, вкрита кахлями. Деталі інтер'єру допомагають читачеві скласти уявлення про спосіб життя Тараса та його сім'ї, побут і звичаї епохи. Тут вгадується і характер господаря будинку - людини військової, яка проводила своє життя в походах і битвах, зі зброєю, на коні, не чужого випити і побалакати в компанії з товаришами.)
2 група прочитайте уривок, у якому йдеться про Тараса Бульбу. (Сл.19)
Що ви дізналися про Тараса Бульбу? Як ця особистість характеризує епоху, у якій живе? ?(Тарас показаний у цьому епізоді, з одного боку, як людина, яка звикла приймати рішення, не зважаючи на почуття близьких людей, як деспот і людина без серця, але з іншого боку, - це воїн, «лицар», якому немає іншого життя, крім битви, сутички, тому він не тільки мріє, щоб сини були такими ж, а й сам рветься у дорогому для нього світу, їде до Запорізької Січі.)
3 група у вас було завдання прочитати уривок напам'ять, будь ласка.. (Сл.20)
Як образ матері позначилася історична епоха?(Вона уособлює собою всіх дружин і матерів козаків, які не повернулися з бою.
Динамічний сюжет передає відчуття материнської тривоги, останнього прощання, мати начебто передчує лихо. Гоголь зауважує, що зморшки змінили колись прекрасне обличчя. Справді, вона була жалюгідна, як усяка жінка того молодого віку”. Автор, описуючи героїню, неодноразово повторює:
Бліда, худорлява і добра мати,
Худорлява стара мати,
Бідолашна старенька,
Одна бідна мати,
Бідолашна старенька,
Бідна мати, мати, слабка як мати.)
2. Слово вчителя.
Одні я у світі підглянув
Святі, праведні сльози, -
То сльози бідних матерів!
Їм не забути своїх дітей,
Загиблих на кривавій ниві,
Як не підняти плакучої верби
Своїх гілок, що поникли.
Ці рядки Некрасова дуже тонко помітили стан душі жінки, матері, які проводжали своїх дітей на війну. Повернути історію назад їй не під силу. Тарас Бульба задовго до повернення синів додому вирішив їхню долю: бути ним захисниками своєї Батьківщини, як і він сам, тому ухвалює рішення: сини разом із ним їдуть у Запорізьку Січ. Яке велике горе матері, як зворушлива сцена прощання її з синами. І з почуттям тяжкості на душі ми теж проводжаємо синів Тараса Бульби і думаємо, що ж чекає на них попереду. Про це поговоримо на наступних уроках.
У1. Підсумки уроку.
1. Обговорення формулювання теми уроку.
А зараз повернемося до початку нашої розмови та спробуємо сформулювати тему нашого уроку. Згадайте все, що ми говорили на уроці. Як ви сформулювали тему нашого уроку? Яку пропозицію ви вважаєте найбільш вдалою. Отже, тема, якій ми присвятили свій урок - (сл.21) «Історична епоха на сторінках повісті Н.В. Гоголя "Тарас Бульба".
Висновок з уроку.
Що ми дізнаємося з першого розділу про той «лайливий, важкий час», коли відбувалися події, що описуються Гоголем у повісті? Спираючись на текст, покажіть, як автор створює образ епохи?
( Зовнішність епохи Гоголь створює через авторські описи, характери героїв, їх побут і звичаї. Перший розділ побудований на антитезі: «суворий колорит» козацтва і ніжне кохання жінки, звернена на своїх дітей, «завдалі часи» і пристрасне материнське почуття. Перед нами постає головний герой повісті Тарас Бульба, боєць і воїн за вдачею, який живе за суворими законами лайки. Гоголь малює дружину Тараса, віддану і люблячу матір, змушену розлучитися з улюбленими синами, яким Тарас приготував долю воїнів. Ми бачимо, як непростий час визначав характери, відносини та життя людей.)
Час дії у повісті «Тараса Бульба» віднесено до минулого. Саме там бачаться Гоголю духовно вільні та могутні люди. У минулому були сильні та прекрасні люди, тепер він їх не бачить. Але чи можуть вони бути? Це питання письменник ставить собі та читачеві. Показуючи, якими були люди, Гоголь вселяє читачеві думку: справжні люди можуть і мають бути іншими. Герої гоголівської Січі, з якими ми вже познайомилися і ті, з ким ще маємо познайомитися – це високий ідеал, але кожна людина, яка живе пізніше, має досить гідні якості, щоб наблизитися до цього ідеалу.
3. Оцінки за урок.
УП. Домашнє завдання.
Всім дякую за урок.
Попрацювали ми на славу.
Підвели підсумки роботи –
Сформулювали тему самі.
Запишіть завдання додому: (сл.22)
"Тарас Бульба" Н.В. Гоголя як історична повість: особливості поетики
1 "Тарас Бульба" у контексті історії.
1.1 Розвиток історичного роману як жанру.
1.2 Конкретно історичні події, що лежать в основі твору.
1.3 Історія створення повісті "Тарас Бульба".
1.4 Образ народу в повісті.
2Ідейний пафос твору.
2.1 Тарас Бульба – герой натхненної поеми.
2.2 Образ Андрія.
3Духовне та тілесне у повісті “Тарас Бульба” як вираз поетики Н.В. Гоголів.
4Висновок. Геній Н.В. Гоголів.
Історична повість “Тарас Бульба” на поверхневий погляд не видається досить органічною у “Миргороді”. Відрізняється вона від інших речей цієї книги та змістом своїм та стилем. Насправді “Тарас Бульба” є дуже важливою частиною “Миргорода”. Більше того, включення цієї повісті до збірки було необхідним. Вона дозволяла з якоїсь ще однієї істотної сторони поглянути на героїв інших повістей тієї ж книги.
Ми давно звикли називати "Тараса Бульбу" повістю. І для цього, ясна річ, є серйозні підстави. За багатьма своїми об'єктивними жанровими ознаками “Тарас Бульба” і є історична повість. Проте широта епічного охоплення дійсності і ґрунтовність у зображенні народного життя, багатоплановість композиційної будови - все це дозволяє бачити в гоголівській повісті твір, близький до жанру історичного роману. Понад те, історія російського історичного роману “Тарас Бульба” - дуже важлива віха.
Розвиток цього жанру в західноєвропейській та й російській літературі йшло важкими шляхами. У XVIII і на початку XIX століття широкою популярністю користувалися на Заході історичні романи Флоріана, Мармонтеля, Жанліс. Власне історія грала у тому творах лише роль загального декоративного тла, у якому будувалися різні, переважно любовні колізії. У цих романах були живі людські характери як виразники конкретних історичних епох, долі героїв розвивалися ізольовано і незалежно від доль історії.
Величезна заслуга у розвитку європейського історичного роману належала Вальтеру Скотту. Він визволив історичну тему від фантастики. Історія вперше стала набувати в його творах не лише реальних, життєво достовірних обрисів, а й глибинних, філософський сенс. З цього приводу Бальзак у передмові до “Людської комедії” справедливо зауважив, що Вальтер Скотт підняв роман “до ступеня філософії історії”. Поєднавши у своїх романах зображення приватної людини із зображенням історії, Вальтер Скотт досліджував серйозні явища суспільного життя та ставив на матеріалі минулих епох великі проблеми сучасної йому дійсності.
Широко й у найрізноманітніших жанрових формах використовували історичну тему письменники-декабристи, наприклад, у поемі (Рилєєв, Марлінський), думі (Рилєєв), трагедії (Кюхельбекер), повісті (Марлінський), романі (Ф. Глінка, Лунін). Звертаючись до історичного минулого, декабристи насамперед шукали у ньому сюжети, які б їм яскраво висловити свої громадянські ідеали - їх патріотизм, їх вільнолюбство, їх ненависть до деспотизму. Але відома вузькість світогляду декабристів, властива їм недооцінка ролі народних мас в історичному процесі, - все це далося взнаки і в їх художньо-історичних творах. Головна увага письменників було зосереджено на зображенні героїчної особистості, романтично піднесеної та не пов'язаної з народним життям.
Вже Пушкін усвідомив неприпустимість такого поводження з історією. Він думав, що письменник зобов'язаний об'єктивно, без будь-яких забобонів зрозуміти минуле, "його справа воскресити минуле століття у всій його істині". Хоча Пушкін говорив тут про жанр трагедії, але поставлене їм завдання було ще більш злободенне для історичного роману.
Своїм "Арапом Петра Великого", а потім і "Капітанської донькою" Пушкін започаткував новий історичний роман у Росії - соціальний за своїм змістом і реалістичний за своїм методом. До цього русла входить і “Тарас Бульба”. Історичний роман нового типу, що формувався у 30-х роках XIXстоліття в Росії істотно відрізнявся від роману Вальтера Скотта.
Автор "Тараса Бульби" сприйняв сильний бік декабристської традиції, надавши історичній темі яскраву громадянську спрямованість. Але він був вільний від властивих письменникам-декабристам схематизму та дидактики у тлумаченні історичного минулого, а також характерного для їх творів одностороннього зображення відірваного від народного життя героя. З незвичайною широтою та епічним розмахом розкривається в “Тарасі Бульбі” народний визвольний рух. Головний герой повісті постає як учасник та виразник цього руху.
Вільно розпоряджаючись історичним матеріалом, не відтворюючи жодної конкретної історичної події, майже жодного реального діяча, Гоголь натомість створив витвір мистецтва, в якому з геніальною художньою міццю розкрив достеменну історію народу, або, як говорив Бєлінський, вичерпав “все життя історичної Малоросії і в чудовому, художньому створенні назавжди відобразив її духовний образ”.
Немає потреби шукати конкретний історичний прототип Тараса Бульби, як це робили дослідники. Як немає підстав припускати, що сюжет повісті відобразив якийсь певний історичний епізод. Гоголь навіть не дбав про точну хронологію подій, що зображаються. В одних випадках здається, що події віднесені до XV століття, в інших – до XVI, а то й до початку XVII ст. Насправді письменник мав на увазі намалювати таку картину, в якій відобразились би найбільш типові корінні риси всієї національно-героїчної епопеї українського народу.
У зображенні Січі та її героїв Гоголь поєднує історичну конкретність, характерну для письменника-реаліста, та високий ліричний пафос, властивий поету-романтику. Органічне злиття різних художніх фарб створює поетичну своєрідність та чарівність “Тараса Бульби”.
Бєлінський, перший серед сучасних Гоголю критиків вгадав своєрідність цієї повісті, писав, що вона є нічим іншим, як “уривок, епізод із великої епопеї життя цілого народу” (I, 304). Тут-пояснення жанрової оригінальності створеного Гоголем творіння. Бєлінський називав цей твір повістю-епопеєю, народно-героїчною епопеєю. “Якщо у наш час можлива гомеричнаепопея, то вам її найвищий зразок, ідеал і зразок!..” (I, 304).
У гоголівській повісті вимальовується перед нами все життя козацтва – його приватний та суспільний побут, його життя у мирне та воєнний час, його адміністративний уклад та повсякденні звичаї. Вражаюча ємність "Тараса Бульби", композиційний розмах і глибина його змісту - ось що суттєво розсуває жанрові межі цієї унікальної повісті-епопеї та робить її однією з чудових подій в історії російського історичного роману.
Українська козацька епопея, що тривала протягом двох століть (XVI - XVII), - одна з героїчних подій світової історії. Жменя селян, що втекли від закріпачення, що виросла незабаром у грізну запорізьку вольницю і стала фактично господарем усього середнього та південного Наддніпрянщини, наводила протягом багатьох десятиліть страх на турків, татар та польську шляхту, що закопалися на українську землю.
Займаючи вигідне становище на торгових шляхах між Балтійським та Чорним морями, Заходом та Сходом, Україна з давніх-давен служила приманкою для загарбницьких помислів її сусідів. Протягом багатьох століть багаті українські землі зазнавали спустошливих набігів татар та турків, литовських та польських завойовників. У XIV столітті Україна була захоплена Великим князівством Литовським. Польська шляхта, що безперервно посилювалася, намагалася зі свого боку не тільки відторгнути Україну, а й одночасно закабалити Литву.
Вогнем та мечем намагалася шляхта підкорити та ополячити український народ. Всюди в Україні насаджувалась польська адміністрація. Вона грубо зневажала національну гідність народу, ображала його релігійні вірування, культуру, звичаї. Польські шляхтичі затопили Україну, “як черні тучі”, за словами народної пісні. У 1588 році було введено так званий "земельний кадастр", що закріпив право власності на землю лише за шляхтою і відібрав це право у селян. В Україні утворилися величезні володіння польських магнатів. Вони захоплювали землі разом із людьми.
Селяни запекло чинили опір панщині і рятувалися втечею на південь України, в район Запоріжжя, що став у XVI столітті осередком козацької вольниці. Сюди, у пониззі Дніпра, стікалися всі, хто “не призвичаївся до невільницької служби”.
Так виникло козацтво. Прекрасно сказав Гоголь: "Його вибило з народних грудей кресало бід". Зневага до багатства, сміливість, воля, невгамовна енергія, волелюбність, патріотизм - ось риси характеру цих людей. "Тут були ті, - пише Гоголь у "Тарасі Бульбі", - які доти червонець вважали багатством". Бідняк, вчорашній раб, ставав тут не лише господарем своєї долі, а й людиною, яка несе на собі відповідальність за долю всього народу.
І побутовий устрій, і адміністративний устрій, і характер взаємовідносин між людьми – все було незвичайно та своєрідно у Січі. То був збройний табір. Жили у ньому люди молоді та старі, але без сімей. У перервах між військовими походами вони займалися іноді землеробством, а найчастіше мисливським і рибальським промислом. Тут панувала сувора дисципліна, особливо у поході. Кожне земляцтво (курінь) очолювалося виборним курінним отаманом, який підкорявся виборному головному начальнику Коша, або громади, - кошовому отаманові. Таким був адміністративний устрій Січі. Запорізьке військо складалося з полків, що в свою чергу поділялися на сотні та десятки. Воє командирські посади, аж до гетьмана, який командував усім військом, були виборні. Озброєння козака складалося з шаблі та рушниці. Крім того, запорізьке військо мало ще гармати.
Повість М. У. Гоголя «Тарас Бульба» - це просто захоплююча історія людських доль, але як і історія, що сталася нашій російській землі багато століть тому. У творі описується життя козацького полковника Тараса Бульби та долі його синів. Було їх двоє, кожен із них відрізнявся індивідуальним характером і своїм поглядом на світ. Остап, старший син, більше був схожий на батька, мав такий самий жорсткий характер, рішучість і серйозність. Молодший син Андрій, поки ще не остаточно сформувався як особистість, всю дорогу додому він думав про молоду полячку, а інше, важливіше, не траплялося в користі його думок.
У повісті козацьке військо йде на Польщу, сподіваючись помститися і перемогти ворога. На своєму шляху вона залишає багато крові і спустошених жилиш. Натрапивши на одне із польських міст, козаки зустрічають сильний опір. Тому вони вирішують перечекати, доки поляки не здохнуть від голоду. У цій картині бачимо, як почували себе учасники цього бою. Вони сліпо йшли за своїм керівником, виконували всі його забаганки. Вони воюють заради честі своєї країни, жоден із них не здатний на зраду.
Під час облоги міста козаки вели розгульний спосіб життя. Вони грабували сусідні села, випивали щодня дюжину пива, загалом кутили як могли. Таке життя не подобалося молодим козакам, серед яких були й наші герої Андрій та Осип. Батько запевняв їх, що так буває не завжди і зовсім скоро їхнє військо чекає на великі битви і великі перемоги.
Все змінюється, коли Андрій дізнається від старої татарки, що його кохана полька знаходиться в пастці, в тому самому місті, яке вони обложили. Не думаючи ні про що, він зрікається свого батька і брата. Уявне кохання сліпо керує молодим і недосвідченим хлопцем, він вважає дівчину своєю вітчизною, тому з легкістю зраджує свою батьківщину. Батько вражений цією звісткою, він не міг собі припустити, що його рідний син готовий на таку зраду. Тому він вбиває його, зрадника, якого колись називав син.
Вже згодом вороги беруть у полон старшого сина, Тарас Бульба пускається в небезпечну подорож, сподіваючись викупити його з полону. Але батько не встигає врятувати свого сина, він з'являється під час страшного моменту, коли його син вигукує свої останні слова, після чого його страчують перед великим натовпом роззяв.
Після смерті сина Тарасом рухає почуття помсти. Він штурмом іде всією Польщею, а його вірні люди йдуть за ним слідом. За допомогою своєї сили та відданості людей він досягає великих перемог. Кожна з них потроху затягує рану від втрати сина. Варто зауважити, що часом Тарас згадує і молодшого, але тільки біль і образа стоїть у його очах, коли він думає про Андрія.
Подорож чоловіки не тривали довго, невдовзі на його табір влаштували засідку. Коли Тарас Бульба та його люди зупинилися біля сусіднього міста, щоб перепочити. Вороги напали на них зненацька, у людей Тараса не було шансів. Вони кинулися тікати, але ватажка зловили. Коли його прив'язали до дерева, він крикнув своїм людям бігти до пагорба, де вони могли б сховатися на човнах. План вдався, Тарас Бульба зміг урятувати своїх людей від загибелі, у вічі своїх людей він залишився героєм. Ще довго люди говорили про нього, про його силу, честь та гідність.
Головна особливість художнього твору на історичну тему - в тому, що автор органічно поєднує в ньому розповідь про події, що мали місце насправді, з авторським вигадкою. Дещо незвичайна у зв'язку з цим повість Н.В.Гоголя «Тарас Бульба»: історичні події в ній не конкретизовані, більше того, при читанні часом досить важко буває визначити, в який час розгортаються дії - в 15, 16 або 17 столітті. До того ж, жоден з героїв не є історичною особою, включаючи самого Тараса. Незважаючи на це, з моменту появи твору його зараховують до епічних повістей, що іноді називають романом. У чому ж сила та масштабність «Тараса Бульби»?
Історія створення повісті
Звернення письменника до теми козацтва був випадковим. Уродженець Полтавської губернії, він з дитинства чув про героїчний подвиг народу під час боротьби з численними зовнішніми загарбниками. Пізніше, коли Гоголь уже почав писати, особливий інтерес у нього викликали такі відважні та віддані батьківщині люди, як Тарас Бульба. У Січі їх було чимало. Нерідко козаками ставали колишні кріпаки - вони здобули тут будинок і товаришів.
Н.В. Гоголь вивчив чимало джерел, присвячених цьому питанню, зокрема рукописи українських літописів, історичні дослідження Боплана та Мишецького. Не задовольнившись прочитаним (на його думку, вони містили скупі відомості, яких було недостатньо, щоб зрозуміти душу народу), Гоголь звернувся до фольклору. і думи, присвячені розповідали про особливості характерів, вдач і побуту козаків. Вони дали письменнику чудовий «живий» матеріал, який став чудовим доповненням до наукових джерел, а якісь сюжетні лінії у переробленому вигляді увійшли до повості.
Історична основа повісті
"Тарас Бульба" - книга про вільних людей, що населяли в 16-17 століттях територію Наддніпрянщини. Центром їхня була Запорізька Січ – її назва пов'язана з тим, що вона зміцнювалася з усіх боків огорожею з повалених дерев – засіками. У ній існував свій спосіб життя та управління. Козаки, що зазнавали частих нападів з боку поляків, турків, литовців, мали дуже сильне, добре навчене військо. Більшість часу проводили вони у битвах і військових походах, а здобуті трофеї ставали головним засобом для існування. Невипадково й світлиці у будинку, де жила на самоті його дружина, включає численні прикмети похідного життя господаря.
1596 став фатальним для українського народу, що був на той час під владою литовців та поляків. прийняла унію про об'єднання під владою Папи Римського двох християнських релігій: православної та католицької. Прийняте рішенняще більше ускладнило непрості відносини між поляками та козацтвом, що вилилися у відкриті військові протистояння. Цьому періоду і посвятив Гоголь свою повість.
Зображення Запорізької Січі
Головною школою для виховання стійких, мужніх воїнів став особливий спосіб життя та управління, а вчителями - досвідчені козаки, які не раз показували свою доблесть у бою. Одним із них був полковник Тарас Бульба. Біографія його - це розповідь про становлення справжнього патріота, для якого понад усе виявляються інтереси та свобода вітчизни.
Нагадувала велику республіку, засновану на засадах гуманізму та рівноправності. Кошовий вибирався загальним рішенням, зазвичай у складі найгідніших. У ході бою козаки мали беззастережно йому підкорятися, але у мирний час саме до його обов'язків входила турбота про запорожців.
У Січі все було влаштовано для забезпечення побуту та військових походів її мешканців: працювали всілякі майстерні та кузні, розводили худобу. Все це побачать Остап та Андрій, коли їх привезе сюди Тарас Бульба.
Історія недовгого існування Запорізької республіки показала новий спосіб організації життя людей, заснований на братерстві, єдності та вільності, а не на утиску слабких сильними.
Головна школа для козака – бойове братство
Про те, як відбувалося становлення молодих воїнів, можна судити з прикладу синів Тараса, Остапа та Андрія. Вони закінчили навчання у бурсі, після чого їхній шлях лежав у Запоріжжі. Батько зустрічає синів після довгої розлуки не обіймами та поцілунками, а випробуванням на кулаках їхньої сили та вправності.
Життя Тараса Бульби було невибагливим, про що свідчить застілля на честь приїзду синів («тягни… всього барана, козу… та пальники побільше» - з такими словами звертається старий козак до дружини) і сон на просторі, просто неба.
Навіть дня не пробули Остап та Андрій удома, як вирушили вже до Січі, де на них чекало найкраще у світі товариство та славні подвиги за батьківщину та релігію. Їхній батько був переконаний, що справжньою школою для них може стати лише участь у бойових битвах.
Запорожці
Під'їжджаючи до Січі, Тарас і його сини побачили козака, що мальовничо спав посеред дороги. Він розкинувся, як лев, і викликав загальне захоплення. Широкі, як море, шаровари, гордо закинута чуба (його неодмінно залишали на голеній голові), добрий кінь - так виглядав справжній запорожець. Не випадково головний герой повісті звертається до синів із закликом відразу ж змінити їхній «бісовський» одяг (в ньому вони приїхали з бурси) на інший, гідний козака. І вони справді відразу перетворилися на саф'янові чоботи, широкі шаровари, червоні козаки і баранячі шапки. Образ доповнили турецький пістолет та найгостріша шабля. Захоплення і гордість викликали молодці, що сиділи на славних жеребцях у батька.
Історична основа повісті «Тарас Бульба» зобов'язувала автора поставитися до козаків неупереджено. При всій повазі до них та їх доблесті, Гоголь правдиво говорить і про те, що часом їхня поведінка викликала засудження і нерозуміння. Це стосувалося розгульного та п'яного життя, яке вони вели у перервах між битвами, зайвої жорстокості (за вбивство злочинця закопували в могилу разом із жертвою живцем) та низькому культурному рівню.
Сила товариства
Головною перевагою козаків було те, що в момент небезпеки вони могли швидко мобілізуватись і виступити єдиним військом проти ворога. Їхня самовідданість, партіотизм, мужність і відданість спільній справі не мали кордонів. У повісті це неодноразово довели сам Тарас Бульба. Біографія інших видатних воїнів, серед яких досвідчені Товкач, Кукубенко, Павло Губенко, Мосій Шило та молодий Остап, також наголошує.
Добре про єдність і головне призначення козаків сказав у своїй промові напередодні вирішальної битви Бульба: «Немає уз святіше товариства!» Його мова є виразом великої мудрості та святої віри в те, що він та його побратими захищають праву справу. У скрутний момент слова Тараса підбадьорюють козаків, нагадують про їхній святий обов'язок захищати своїх товаришів, завжди пам'ятати про віру православної та відданість батьківщині. Найстрашнішою для козака була зрада: це не прощалося нікому. Тарас вбиває свого сина, дізнавшись, що через любов до прекрасної полячки він віддав перевагу особистим інтересам громадським. Так узи братерства виявилися важливішими за кровні. Про те, що цей факт відповідав дійсності, свідчить історичне підґрунтя повісті.
Тарас Бульба – найкращий представник козацтва
Полковник із суворим характером, що пройшов славний бойовий шлях. Славний отаман і товариш, який міг підтримати підбадьорливим словом і дати гарну пораду у скрутну хвилину. Мав пекучу ненависть до ворога, який посягнув на віру православну, і не шкодував власного життязаради порятунку батьківщини та своїх побратимів по зброї. Звиклий до вільного життя, задовольнявся чистим полем і був абсолютно невибагливий у побуті. Таким є Гоголь головного героя. Все життя він провів у битвах і завжди опинявся в найнебезпечнішому місці. Зброя, курильна люлька та славний кінь Тараса Бульби складали його головне багатство. При цьому він міг пожартувати і побалакати, був задоволений життям.
Герой, який розчарувався в молодшому синові, пережив велику гордість за Остапа. Ризикуючи життям, Бульба прийшов до місця страти, щоб востаннє побачити його. А коли Остап, що стійко переносив смертельні муки, в останню хвилину покликав його, він одним словом, що змусило здригнутися всю площу, висловив свою гордість, схвалення і підтримку не тільки синові, а й товаришу за духом, соратником. До кінця життя горюватиме Тарас за своїм сином і мститиметься за його смерть. Пережите додасть йому жорстокості та ненависті до ворога, але не зламає його волі та сили духу.
У повісті відсутній звичний для героя опис Тараса Бульби, бо це не так важливо. Головне, що він має такі якості, завдяки яким можна було вистояти в той жорстокий час.
Гіперболізація Тараса у сцені страти
Характеристику героя доповнює опис його смерті, великою мірою безглуздий. Герой потрапляє в полон, тому що нахиляється, щоб підібрати трубку, що впала - навіть її він не хоче віддати проклятому ворогові. Тут Тарас нагадує народного богатиря: зо три десятки людей насилу змогли його здолати.
В останній сцені автор описує не біль від вогню, який відчував герой, а його тривогу за долю побратимів, що спливають по річці. У момент смерті він веде себе гідно, залишаючись вірним основним принципам товариства. Головне, він був упевнений у тому, що прожив життя недаремно. Саме таким був справжній козак.
Значення твору сьогодні
Історична основа повісті «Тарас Бульба» - це визвольна боротьба народу із загарбниками, які посягнули на його країну та віру. Завдяки таким сильним духом людям, як Тарас Бульба, його син та товариші, вдавалося не раз відстояти незалежність та свободу.
Твор Н.В.Гоголя та її герої багатьом стали зразком мужності і патріотизму, тому вона будь-коли втратить своєї актуальності і значимості.
ТЕМА: Н. В. ГОГОЛЬ. "ТАРАС БУЛЬБА". ЕПОХА І ГЕРОЇ
Мета уроку: поглибити знання учнів про біографію та творчість; ознайомити з історичною основою повісті "Тарас Бульба"; дати уявлення про різницю між історичної істиною та художніми завданнями письменника.
Методичні прийоми: лекція вчителя, повідомлення учнів, робота з підручником, складання плану, коментоване читання.
Обладнання уроку: портрет письменника; видання його творів; репродукція картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», ілюстрації до повісті «Тарас Бульба».
Література до уроку: І. Золотуський. Поезія прози. Статті о. М., 1987; . Реалізм Гоголя; . Як працював Гоголь; . Поетика Гоголя; Сніжневське керівництво до підручника-христоматії « Рідна література. 6 клас ". М., 1990.
Хід уроку
I.Слово вчителя
Микола Васильович Гоголь – одна з ключових фігур у літературному процесіУ першій половині ХІХ століття, неповторна письменницька індивідуальність. Людський і творчий образ Гоголя дуже складний, тому вже протягом півтора століття не вщухають суперечки про «феномен Гоголя», «загадку» його мистецтва, «таємніше» його особистості, про напрям і сенс духовного і художнього розвитку.
Гоголь, його творчість та доля, його віра та ідеали – аж ніяк не експонати з «історичного музею» російської літератури. Творчість Гоголя, натхненна жагою пізнання Росії та російської людини – живе явище сучасності. Воно і зараз викликає зіткнення думок, суперечки, що мають суспільне та моральне значення. Загадку особистості Гоголя кожен, хто торкається нього – «зачарованому місцю» російської літератури – може осягнути, лише залишившись наодинці з письменником, непросто прочитавши, а й переживши його книжки.
– Які твори Гоголя ви читали?
ІІ. Робота зі статтею підручника та реалізація індивідуальних завдань
Заздалегідь підготовлені учні розповідають про окремі епізоди біографії Гоголя під час читання статті підручника (стор.139-141) та складання її плану.
Орієнтовний план статті.
1. Батьківщина та батьки.
Повідомлення учня.
Край, у якому народився Гоголь, був овіяний легендами, повір'ями, історичними переказами, що розбурхували уяву. Поруч із Василівкою, де жив майбутній письменник, розташовувалась Диканька, до якої Гоголь приурочив походження своїх перших повістей («Вечори на хуторі…»). Тут, у Диканьці, показували сорочку страченого Кочубея (згадайте «Полтаву» Пушкіна), тут, за переказами, знаходився дуб, біля якого відбувалися побачення Мазепи з Мотрою (Марією). У Кибинцях, маєтку родича Гоголя, знаходилася велика бібліотека, був домашній театр, для якого батько Гоголя писав комедії. Усе це сприяло розвитку літературних інтересів майбутнього письменника.
2. Ніжинська гімназія вищих наук.
Повідомлення учня.
Тут, у гімназії виявилася, багатостороння обдарованість Гоголя: він навчається грати на скрипці, займається живописом, бере участь у виставах і як художник-оформлювач, і як актор, особливо йому вдаються комічні ролі, він має успіх. Крім цього Гоголь пробує себе в різних літературних жанрах, його сатира «Щось про Ніжину, або Дурням закон не писаний» так само має успіх. Однак поки що всі свої мрії він пов'язує з державною діяльністю. Він поки що всерйоз не думає про письменство.
3. Зустріч із Пушкіним
Повідомлення учня.
Після закінчення гімназії Гоголь їде до Петербурга, де пише свої перші повісті, стає відомий, входить у коло літераторів, знайомиться з Жуковським, Плетньовим, а 20 травня 1831 р. У Плетньова він був представлений Пушкіну. Пушкін гаряче вітав поява «Вечорів на хуторі…»: «Ось справжня веселість, щира, невимушена, без манірності, без манірності. А місцями якась поезія…!»
У мм. відносини Гоголя та Пушкіна стають особливо близькими. Гоголь ділиться та обговорює з поетом свої творчі плани, пише статтю про Пушкіна, де визначає Пушкіна як «поета національного». Пушкін, своєю чергою, всіляко підтримував Гоголя, допомагав йому у його літературних починаннях, підказував теми нових робіт. Так, відомо, що ідею «Мертвих душ» та «Ревізора» подав Гоголю Пушкін.
4. Повість "Тарас Бульба".
Повідомлення учня.
Повість «Тарас Бульба» – результат серйозного захоплення історією. На початку 30-х років. він був ад'юнкт-професором у Петербурзькому університеті. Заняття історією йшли паралельно до виникнення художніх задумів. У 1835 р. він написав перший варіант "Тараса Бульби", що увійшов до збірки "Миргород" разом з іншими повістями. У другій редакції повісті Гоголь підкреслив думку про єдність російського та українського народів. (Зачитується монолог Тараса про любов російської людини до своєї землі.)
5. «Ревізор» - велика комедія Гоголя про суспільні вдачі та про чиновницьку Росію.
Коментар вчителя.
Над текстом комедії Гоголь працював 17 років. «У «Ревізорі» я наважився зібрати в одну купу все погане в Росії ... всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися з усього».
6. Від'їзд Гоголя зарубіжних країн. «Мертві душі» – поема у прозі.
7. Повернення батьківщину. Творча криза. Смерть Гоголя. Художня своєрідністьГоголя – у майстерності мови та створенні художньої деталі.
Коментар вчителя.
Смерть Гоголя вразила російське суспільство. Тисячі людей брали участь у похоронній процесії. Від університетської церкви, де відбулося відспівування, до місця поховання в Донському монастирі труну несли на руках професори та студенти університету. Після революції 1917 р. останки письменника були перенесені на Новодівиче кладовище.
Гоголь справив винятково сильний вплив на російську літературу. Його називали засновником «натуральної школи»., Пізніше інший письменник, скаже про «два напрями в російській літературі: пушкінському і гоголівському».
ІІІ. Лекція вчителя
Історичне підґрунтя повісті «Тарас Бульба».
Ви прочитали повість «Тарас Бульба», але це лише початок знайомства з твором та його знаменитим героєм. Гоголь писав про епоху, яку відокремлювало від нього кілька століть. Чому письменник звернувся до таких давніх часів? Хто такі запорізькі козаки?
Звернемося спочатку до давньої історії нашої країни.
Монгольське нашестя в середині XII століття призвело до остаточного розпаду старої Київської Русі. Землі Сході (майбутня Великоросія) опинилися під ярмом ординських ханів, пізніше тут навколо Москви виникла нова російська держава. Землі у країнах опинилися під владою литовських князів, а частково увійшли до складу Польського королівства. У 1569 році Литва та Польща об'єдналися у державу Річ Посполиту. При цьому південні земліЛитовське князівство перейшло до складу Польщі. Це була майбутня Україна. Давньоруські землі, що залишилися у складі литовського князівства, - це нинішня Білорусь.
Але більшість Білорусії та України залишалося православною. Крім того, згодом багато польських дворян (по-польськи їх називали шляхтичами, і це слово прижилося в Україні та Білорусії) обзавелися в Україні земельними володіннями, і безліч українських селян перетворилося на їхніх кріпаків. Багато українські та білоруські шляхтичі приймали католицтво та сприймали польську мову та культуру.
У 1596 році у місті Брест-Литовському було укладено унію (тобто об'єднання) православної та католицької церкви, згідно з якою православне населення Речі Посполитої мало визнати верховну владу римського папи. Проте значне українське населення піти на це не захотіло. Почалися переслідування тих, хто відмовився визнати унію. Таким чином, до кінця XVI століття маса українського населення стала сприймати польську католицьку шляхту як свого головного ворога. В Україні одне за одним почали спалахувати повстання. Головною силою у них були українські козаки.
Козаками називали тоді вільних людей, які жили в степу і не підкорялися державі та її законам. Нерідко козаками ставали кріпаки-утікачі. Одні козаки жили на південних кордонах московської держави (на річках Дон і Яік), інші селилися на південних кордонах тодішньої Польщі (на річці Дніпро). Центром дніпровського козацтва було Запорізька Січ. Називалася вона так тому, що розташовувалась за важкопрохідними дніпровськими порогами і була оточена засіками (укріпленнями з повалених дерев). Тут склалася своєрідна "козацька республіка". Козаки самі обирали і самі знімали своїх отаманів, не визнавали розпоряджень польського короля та самостійно здійснювали походи проти кримських татарта Туреччини, повертаючи на батьківщину захоплених кримчаками полонених та привозячи багатий видобуток. Жінок у Січ не пускали.
Ставлення польського уряду до козаків було двояке. У разі війни воно було не проти використовувати прекрасну козацьку піхоту (запорожці того часу билися зазвичай у пішому, а не в кінному строю), але в період світу побоювалися самостійних дій козаків, які могли спровокувати непотрібну війну з турками, - і взагалі дивилося на них як на небезпечних бунтівників, у будь-який час готових обернути зброю проти Речі Посполитої.
Такий короткий історичний коментар.
Друге важливе питання: як і навіщо використав Гоголь у своїй повісті реальні історичні події.
свідомо відніс дію «Тараса Бульби» до XV століття. Але відбуватися подібні події мали або в наприкінці XVIчи першій половині XVII століть. Саме тоді війни проти польської держави стали звичним заняттям для запорізьких козаків, до яких приєднувалося безліч селян, які також хотіли пожити вільним козацьким життям. Козаки вважали себе захисниками християнської віри та православної церкви, що, звісно, не заважало їм під час воєн із поляками займатися пограбуванням та чинити жорстокі вбивства. Їхні супротивники, втім, гуманністю теж не відрізнялися, що цілком було в дусі того суворого часу. Гоголь не став надмірно прикрашати своїх героїв, приховуючи їх найчастіше люті справи, але в той же час він оспівав їх як безстрашних захисників своєї батьківщини та своєї віри.
Гоголівські козаки називають себе росіянами, борються за Русь – і це не фантазія автора, бо на той час (і навіть за часів Гоголя) українці найчастіше називали себе «росіянами». «Російськими» вони називали також свою мову та свою віру. Це не дивно, оскільки поняття «Русь» пов'язане з українськими землями не меншою мірою, ніж із територією нинішньої Росії. Саме українські землі були ядром Київської Русі, і перекази збереглися в історичній пам'яті східнослов'янських народів. Сам Гоголь був українцем і гарячим патріотом своєї батьківщини (на той час вона називалася Малоросія), що зовсім не заважало йому вважати себе російською та стати російською (але водночас і українською) письменником.
Повість написана 1835 року. Це був особливий та досить складний період у польсько-російських відносинах. На той час стан справ докорінно змінився. Внаслідок козацьких повстань у середині XVII століття та поділів Польщі наприкінці XVIII століття білоруські та більша частина українських земель увійшли до складу російської держави, а пізніше
там же виявилася і значна частина польських земель – і в становищі пригніченого народу опинилися поляки. В 1830 вони повстали, прагнучи відвоювати незалежність. Російське суспільствопоставилося до повстанців вороже, розглядаючи їх як бунтівників і підозрюючи у бажанні відібрати в Росії Україну та Білорусь. Серед осудили повстання були Пушкін, Гоголь і ще діячі культури. З'явилося безліч творів, у яких поляки та католики поставали у зловісному чи смішному вигляді, як одвічні вороги всього російського. Повість Гоголя, здавалося б, входила до їхнього числа. Але майже всі ці твори тепер забуті, а повість «Тарас Бульба» стала одним із класичних творівРосійська література. Геніальний та щирий письменник створив щось набагато більше, ніж черговий «патріотичний» витвір антипольської спрямованості. Більше того, Гоголь показав і те, що польське панування на західноруських землях ґрунтувалося не лише на грубій силі, а й на привабливості польської (тобто західної) культури для багатьох представників тодішнього західноруського суспільства. Приклад цього – трагічна доля Андрія.
IV. Ознайомлення з героями повісті. Коментоване читання перших розділів
Під час читання пояснюємо незрозумілі слова та побутові реалії описуваної епохи.
V. Розмова з питань
– Чи є схожість між Тарасом Бульбою та героями билин? У чому вона проявляється? У чому ви бачите різницю?
– Знайдіть у тексті фрагменти, де Тарас та інші запорожці малюються як билинні богатирі, де підкреслюється їхня історична приналежність до свого часу та місця.
– Чому характеристика Тараса виникає на тлі образу «бідної бабусі»? Які якості героя наголошує автор?
Примітка:
Знайдемо фрагменти авторського монологу, звернемо увагу такі уривки: «Це був із тих характерів…» (типізація), «…можли виникнути лише важкий XV століття…» (історична типізація). Підкреслимо, що Гоголь вважає козацтво скоріше виразом «російського духу» (здатність до крайніх проявів – від 2мирного» до «розгульного»), ніж історичним чи національним шаром.
Домашнє завдання
1. Скласти розповідь про Тараса Бульбу за I розділом.
2. Знайти у повісті епізоди, де проявляються віра, патріотизм, товариство, вільність.
3. Випереджувальне завдання: підібрати матеріал для характеристики героїв повісті